Історія про перехід на спрощену систему оподаткування (єдиний податок)

01.03.2004 р. приватний нотаріус Київського міського округу Поповченко Ю. В. звернулась до начальника ДПІ Дніпровського району м. Києва з заявою, в якій на підставі пунктів 1.9, 1.19 ст. 1, пункту 4.3.25 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» просила перевести її на спрощену систему оподаткування і видати Свідоцтво про сплату Єдиного податку, починаючи з ІІ кварталу 2004 р.
12.03.2004 р. від ДПІ Дніпровського району м. Києва було отримано відповідь за підписом заступника начальника – Сидоренко Л. В. У ній зазначалось, що відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98 зі змінами та доповненнями, встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 гривень. І оскільки Поповченко Ю. В перебуває на обліку в ДПІ Дніпровського району м. Києва як приватний нотаріус, то вона не може перейти на спрощену систему оподаткування. Ця відповідь ДПІ Дніпровського району м. Києва, мною, представником приватного нотаріуса Поповченко Ю. В. , була оскаржена в судовому порядку як неправомірна. Слід зазначити, що згідно із ст. 248 ЦПК України скарга на незаконні дії посадових осіб розглядається у десятиденний строк у відкритому судовому засіданні. Державне мито при цьому становить 3 гривні 40 копійок. Дніпровським районним судом м. Києва встановлено, що Поповченко Ю. В. , приватного нотаріуса Київського міського округу, як суб’єкта сплати податків, з 16.02.1999 р. взято на облік у ДПІ Дніпровського району м. Києва.
У судовому засіданні представник скаржника підтримав скаргу. Представник ДПІ Дніпровського району м. Києва проти скарги заперечив.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, встановив, що приватний нотаріус Поповченко Ю. В. не є найманим працівником і займається незалежною професійною діяльністю, як це зазначено в п. 1.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. за № 889-IV.
Пункт 1.19 зазначеного Закону роз’яснює, що самозайнятою особою є платник податків, який є суб’єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність. Отже, самозайнятій особі необов’язково бути суб’єктом підприємницької діяльності. Тим більше, що згідно з п. 1 Указу Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23.08.1998 року за № 932/98 «вчинення нотаріальних дій не є підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання прибутку». З огляду на це приватний нотаріус не може бути зареєстрованим і перебувати на обліку в ДПІ як приватний підприємець.
Відповідно до пункту 4.3.25 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» самозайнятій особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, дозволяється перейти на спеціальну (спрощену) систему оподаткування.
У письмовій відповіді ДПІ Дніпровського району м. Києва, посилаючись на Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. за № 727/98, зазначає, що спрощена система оподаткування поширюється на фізичних осіб, які здійснюють саме підприємницьку діяльність. У зазначеному Указі Президента поняття «самозайнята особа» взагалі відсутнє. Таким чином, у цій частині згаданий Указ Президента України суперечить п. п. 1.9, 1.19, 4.3.25 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». У зв’язку з цим пріоритет має надаватись Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у пункті 22.2 якого зазначено: «У разі, якщо норми інших законів чи

Олег ПОПОВЧЕНКО отримати повну версію статті