ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ КІЛЬКОСТІ СУДОВИХ РІШЕНЬ, СКАСОВАНИХ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ, ЗНАЧНУ ЧАСТИНУ СКЛАДАЮТЬ РІШЕННЯ У СПРАВАХ, ЩО ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИМИ ПРАВОВІДНОСИНАМИ. ЗОКРЕМА, ЗВЕРТАЄМО УВАГУ НА НАСТУПНІ СПРАВИ.

ІЗ ЗАГАЛЬНОЇ КІЛЬКОСТІ СУДОВИХ РІШЕНЬ, СКАСОВАНИХ ВЕРХОВНИМ СУДОМ УКРАЇНИ, ЗНАЧНУ ЧАСТИНУ СКЛАДАЮТЬ РІШЕННЯ
У СПРАВАХ, ЩО ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИМИ ПРАВОВІДНОСИНАМИ. ЗОКРЕМА, ЗВЕРТАЄМО УВАГУ НА НАСТУПНІ СПРАВИ.

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
ЛИСТ
10 липня 2009 року № 3.1-2009

Голові Вищого господарського суду
України
Демченку С. Ф.

Проаналізувавши причини скасування Верховним Судом України постанов Вищого господарського суду України у першому півріччі 2009 року, доводимо до Вашого відома найбільш суттєві порушення, які мали місце у переглянутих постановах. Із загальної кількості судових рішень, скасованих Верховним Судом України, значну частину складають рішення у справах, що пов’язані із земельними правовідносинами. Зокрема, звертаємо увагу на наступні справи.
Задовольняючи позов по справі № 2-29/7647-2007 (доповідач — Плюшко І. А.) про визнання права власності на об’єкти нерухомості, господарські суди всіх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин положення статті 331 ЦК України, яка визначає загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва, та не застосували спеціальну норму, що регулює спірні правовідносини, а саме: статтю 376 ЦК України. Але суди не взяли до уваги приписи статті 95 Земельного кодексу України та статті 25 Закону України «Про оренду землі», згідно з якими орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця. Суди не звернули увагу на ту обставину, що за вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної ним внаслідок загибелі об’єктів оренди, в особі Товариства збіглися позивач та відповідач у справі, а відтак, не надали їй оцінку щодо відповідності вимогам процесуального законодавства.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2009 року, ухваленою по справі № 2-13/3505-2008 (доповідач — Рогач Л. І.), було скасовано законну постанову Севастопольського апеляційного господарського суду та залишено в силі рішення суду першої інстанції, згідно з яким за позивачем визнано право власності на самочинно збудоване майно, незважаючи на ряд порушень будівельних та природоохоронних норм, допущених під час незаконного будівництва.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення у справі № 13/93 (доповідач — Дроботова Т. П.), Вищий господарський суд України не взяв до уваги вимоги ст. ст. 104, 11110 ГПК України та те, що власниками спірних земельних ділянок є фізичні особи, а спір, що є предметом розгляду господарських судів уданій справі, стосується прав і обов’язків цих фізичних осіб.
Залишаючи в силі судові рішення по справі № 36/ 85 (доповідач — Гоголь Т. Г.), Вищий господарський суд України погодився з висновками господарських судів про законність вилучення земельних ділянок та надання їх в оренду товариству, які постановили рішення, не з’ясувавши при цьому форму власності на спірні землі, дійшовши передчасного висновку про законність вилучення Київською міською радою спірних земельних ділянок, зміну їх цільового призначення та подальшу їх передачу в оренду.
По справі № 9/398-08

отримати повну версію статті