ЯКІСТЬ ЗАКОНУ
ІННА ГОЛОВЕНКО,
приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу
ЯКІСТЬ ЗАКОНУ
Відразу хочу зазначити, що завданням цієї статті є не розгляд визначень поняття якості закону та її критеріїв у контексті наукового плюралізму, а спроба привернути увагу юридичної спільноти, якій щоденно доводиться вести практичну діяльність в умовах низької якості українського законодавства, до проблеми якості закону. На жаль, цю проблему недостатньо досліджено та висвітлено в науковій літературі, хоча з плином часу вона актуалізується все більше й більше.
Дослідженням питання якості закону займалися, зокрема, такі науковці як М. Мельник, А. Ришелюк, Н. Оніщенко, О. Сирих, С. Полєніна.
Якістю закону, за визначенням Н. Оніщенко, є сукупність сутнісних характеристик і здатність закону реально задовольнити суспільні потреби та приватні інтереси.
Якості закону повинні бути притаманні досконала техніко-юридична форма настанов, їх соціальна адекватність та, як наслідок, здатність закону при відповідних умовах середовища та при відповідному ставленні адресата (суспільства в цілому та громадянина зокрема) забезпечити правомірний характер діяльності адресата і сприяти досягненню фактичних результатів, що випливають із мети закону.
Якість закону має відповідати соціальним інтересам суспільства, суспільним очікуванням людей, цінностям і пріоритетам особистості, співвідноситись зі стандартами, виробленими міжнародною та національною правотворчої практикою, а також із громадською корисністю. У цьому сенсі якісний закон відрізняється легітимністю, узгодженістю з міжнародним і внутрішнім правом, здатністю при відповідних умовах до стабільної, прогнозованої й ефективної дії.
Важливою ознакою якості закону є його відповідність гуманістичній природі права.
Натомість, виходячи з досвіду парламенту 4-го скликання, за час роботи якого були ухвалені й набрали чинності 1138 законів і шість кодексів, М. Мельник, А. Ришелюк відмітили: «Є всі підстави констатувати той факт, що законодавча діяльність українського парламенту позбавлена системного, послідовного, планомірного характеру, вона не має чіткої та стабільної спрямованості на стимулювання прогресивного суспільного розвитку».
За той же час на розгляд парламенту було внесено трохи менш як 5000 законопроектів: 4922 проекти законів і 34 проекти кодексів. Тобто за рік зареєструвалося в середньому понад 1200 проектів законів і кодексів, причому більшість ухвалених протягом 4-го скликання законодавчих актів (677 із 1144) — це закони про внесення змін.
Увага
XЗавантажити статтю можуть тільки зареєстровані користувачі!