ЮРИСДИКЦІЙНІ ПИТАННЯ У ПРОЦЕСІ СПАДКУВАННЯ З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ

НАТАЛІЯ СОРОКА,
адвокат Укрінюрколегії
ЮРИСДИКЦІЙНІ ПИТАННЯ У ПРОЦЕСІ СПАДКУВАННЯ З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ
І. ОКРЕМІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ СПАДКОВИХ ВІДНОСИН З ІНОЗЕМНИМ ЕЛЕМЕНТОМ В УКРАЇНІ
Як і в інших країнах континентальної системи права, в Україні під спадкуванням розуміють перехід прав та обов’язків (спадщини) від померлої особи до її спадкоємців. Тобто мова йде про універсальне правонаступництво спадкоємців щодо прав та обов’язків спадкодавця.
Нормативно-правову базу регулювання спадкових відносин з іноземним елементом в Україні становлять такі закони та підзаконні акти:
• книга VI Цивільного кодексу України (далі — ЦК України);
• Закон України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-ХІІ;
• Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 № 2709-IV;
• Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 № 1906-IV та міжнародні договори про надання правової допомоги у цивільних справах;
• Порядок вчинення нотаріальних дій нота­ріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за № 296/5 (далі — Порядок);
• Консульський статут України, затверджений Указом Президента України від 02.04.1994 за № 127/94;
• Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затверджене спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 за № 142/5/310.
Важливість правильного визначення місця відкриття спадщини
Аналіз проблемних питань, з якими здебільшого стикаються нотаріуси при провадженні спадкових справ з іноземним елементом, свідчить про те, що для визначення юрисдикції компетентного органу вирішальним є правильне визначення місця відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1221 ЦК України «місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна». Аналогічні норми закріплені і в Порядку (глава 10 розділу ІІ). При цьому, якщо об’єктів нерухомого майна декілька і їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об’єктів цього майна на вибір спадкоємця/ів.
Визначаючи місце проживання фізичної особи як житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст. 29 ЦК України), законодавець закріплює широке тлумачення терміна «місце проживання», оскільки в житловому приміщенні фізична особа може проживати як постійно, так і переважно або тимчасово. Така розширена дефініція на практиці створює чимало проблем у визначенні місця відкриття спадщини, а отже, впливає на правильний вибір відповідного органу, до компетенції якого входить врегулювання спадкової справи.
Відповідно до п. 1.13 глави 10 розділу ІІ Порядку документами, які підтверджують місце відкриття спадщини, є довідка житлово-експлуатаційної організації, запис у будинковій книзі про реєстрацію спадкодавця, довідка адресного бюро, довідка райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою тощо.
Також згідно з п. 1.13 глави 10 розділу ІІ Порядку місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть. Цей принцип був попередньо оприлюднений в Методичних рекомендаціях щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя, схвалених рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009. Методичні рекомендації прямо вказують на безпідставність визначення останнього місця проживання в свідоцтві про смерть, якщо таке місце проживання не підтверджується іншими документами. Тому нормативне закріплення такого підходу є вочевидь прогресивним явищем.
Дозволимо собі одне зауваження з цього приводу. Досвід роботи у спадкових справах, ускладнених іноземним елементом, свідчить про те, що свідоцтва про смерть, видані в іноземних юрисдикціях, нерідко містять дві окремі графи: місце смерті та останнє місце проживання. У такому випадку вважаємо цілком припустимим зробити висновок про останнє місце проживання померлої особи саме на підставі розширеної форми свідоцтва про смерть.
У разі ж відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, спадкоємці можуть звернутися до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили.
Аналіз колізійних норм щодо спадкування
Як відомо, в національному праві передбачені різні колізійні прив’язки для спадкування рухомого і нерухомого майна за участю іноземного елемента: якщо спадкування рухомого майна регламентується особистим законом спадкодавця (lex personalis), то за наявності нерухомості визначальним є закон місцезнаходження майна (lex rei sitae).
Цей принцип закріплений у ст. 70 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка передбачає, що спадкові відносини регулюються правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був.
При цьому Закон України «Про міжнародне приватне право» предметно розмежував юрисдикцію в справах про успадкування нерухомості, встановивши нормою ст. 71 компетенцію застосування закону держави місця знаходження нерухомості незалежно від останнього місця постійного проживання спадкодавця — власника нерухомості.
Ще одним винятком із цього загального правила — останнього місця проживання як визначального місця відкриття спадщини — є положення тієї ж ст. 71 Закону України «Про міжнародне приватне право», яка передбачає виключну українську юрисдикцію успадкування належних іноземним спадкодавцям прав на активи, що підлягають державній реєстрації в Україні (наприклад, акції, транспортні засоби тощо).
Викладені обставини дозволяють зробити загальний висновок про те, що на справи, у яких спадкодавець мав постійне місце проживання в Україні, поширюється юрисдикція компетентних органів України.

НАТАЛІЯ СОРОКА отримати повну версію статті