ЮРИДИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ПРАВ

Михайло ШУЛЬГА,
доктор юридичних наук, професор,
завідувач кафедри екологічного права
Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого, м. Харків
ЮРИДИЧНІ ЗАСАДИ
ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ПРАВ

У правовому механізмі набуття та реалізації суб’єктивних прав на землю в умовах здійснення земельної реформи самостійне місце посідає державна реєстрація прав на землю як окремий важливий напрямок забезпечення гарантій цих прав суб’єктів. Варто зазначити, що ухилення від державної реєстрації прав на земельні ділянки ст. 211 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) визначає як самостійне порушення земельного законодавства. Щоправда, відповідальність за «ухилення від реєстрації» чинне законодавство поки що не встановлює і це видається незрозумілим. Учинення такого правопорушення суб’єктом фактично свідчить про незаконність використання земельної ділянки. У цьому випадку постає питання щодо визнання такого користування самовільним з усіма негативними правовими наслідками.
Проблеми державної реєстрації земельних прав постійно знаходяться в полі зору представників земельно-правової науки, а саме: В. І. Андрейцева, В. В. Носіка, П. Ф Кулинича, С. В. Гринька, А. М. Мірошниченка, Р. І. Марусенка та ін.
Термін «реєстрація», «реєстр» означає список, письмовий перелік кого-небудь або чого-небудь; книгу для запису справ, документів, майна, земельних володінь тощо .
Реєстраційні відносини, які виникають щодо земельних прав, регулюються сьогодні нормами як земельного, так і цивільного законодавства, а також спеціального Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (з наступними змінами та доповненнями).
Правова регламентація земельних реєстраційних відносин за своїм змістом складна. Окремі правові приписи, що

Михайло Шульга отримати повну версію статті