ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАСТОСУВАННЯ ДОГОВОРУ, УКЛАДЕНОГО В ІНТЕРЕСАХ СІМ’Ї

ОЛЬГА РОЗГОН,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна
ЩОДО ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗАСТОСУВАННЯ ДОГОВОРУ, УКЛАДЕНОГО В ІНТЕРЕСАХ СІМ’Ї
Інтереси, які фактично породжують договірні відносини, у майбутньому знаходять своє відображення та реалізуються як у правах та обов’язках їх сторін, так і в окремих, нормативно не визначених положеннях договору. Відособлено в цьому випадку постають інтереси третіх осіб, що не беруть участі в договірних відносинах, але інтереси яких можуть бути порушені, виходячи з предмета вказаних відносин. Захист інтересів таких осіб може відбуватися як під час виконання умов договору, так і після його припинення.
Прикладом реалізації таких інтересів є положення ч. 4 ст. 65 Сімейного кодексу України (далі — СК) щодо захисту інтересів членів сім’ї.
За час шлюбу дружина та чоловік набувають речі, в тому числі укладаючи різноманітні договори в інтересах сім’ї. І надалі між подружжям можуть виникати спори при: поділі майна, набутого в кредит; виплаті коштів за майно в інтересах сім’ї одним із колишнього подружжя за рахунок особистих коштів, коли подружжя не зробило поділ майна; стягненні грошових коштів в інтересах сім’ї (на квартиру, будинок) тощо.
Норма ч. 4 ст. 65 СК України щодо договору, укладеного одним із подружжя в інтересах сім’ї, викликає на практиці запитання щодо статусу в зобов’язаннях того з подружжя, який не укладав договір, а також щодо розподілу обов’язків між подружжям за такими зобов’язаннями.
Для застосування вказаної норми необхідна наявність таких ознак: укладення договору, стороною якого є один з членів подружжя (наприклад, при кредитному, іпотечному договорі); підтвердження його укладення в інте­ресах сім’ї; наявність згоди іншого члена подружжя на укладення вказаного договору. За наявності наведених ознак один з подружжя може «претендувати» не тільки на певну частку цивільно-правової відповідальності другого з подружжя, але й отримує право на майно, фінансові кошти на придбання якого фактично ним не залучались (у разі придбання квартири за рахунок коштів, одержаних одним із членів подружжя на підставі кредитного договору з банком, право власності на квартиру виникає в обох членів сім’ї, оскільки інший член подружжя, надаючи згоду на укладення кредитного договору, розумів можливість солідарної відповідальності в разі невиконання зобов’язань за вказаним договором, що підтверджується роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 № 11) .
При цьому захист інтересів у позовному провадженні може випливати як з договірних, так і з позадоговірних зобов’язань. Як приклад можна навести позови про відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням договорів (ст. 623 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України)); позови про повернення речей, наданих у користування за договором (ст. 620 ЦК України); позови про відшкодування завданої шкоди (гл. 82 ЦК України); позови про повернення в натурі безпідставно отриманого майна (ст. 1213 ЦК України) тощо.
Окремо в позасудовому провадженні можна виділити виконавчий напис нотаріуса як один із засобів захисту інтересів у договірних відносинах. Так, ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Відповідно до ст. 91 цього ж Закону виконавчий напис може бути пред’явлено до примусового виконання протягом одного року з моменту його вчинення. Вказаний вид захисту інтересів має двоаспектний характер. По-перше, він спрямований на задоволення інтересу кредитора ― в якнайскоріший термін забезпечити виконання зобов’язання боржником. По-друге, він повинен враховувати інтереси та не порушувати права третіх осіб. Так, для здійснення нотаріусом виконавчого напису заявлена кредитором вимога, крім відповідності нормативній базі (Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КМУ від 29.06.1999 № 1172 ) та імперативно-визначеним строкам її заявлення, повинна дійсно відображати факти безспірності заборгованості боржника перед кредитором. Це дозволяє враховувати всі елементи існуючих правовідносин, надає підтвердження фактів порушення прав та інтересів, не суперечить інтересам третіх осіб. Наприклад, у разі звернення стягнення на квартиру, яка виступає предметом договору іпотеки, нотаріус повинен впевнитись у відсутності законних прав інших осіб на проживання та користування цим майном (членів подружжя, неповнолітніх дітей тощо). У разі одержання підтвердження наявності таких осіб це питання вже вирішується тільки кредитором шляхом подання позову в судовому порядку .
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, установлених ст. 11 ЦК України. А згідно з ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї. З наведених норм законодавства простежується основне правило ― спільною сумісною власністю подружжя є майно або грошові кошти, які хоча і були придбані одним з подружжя, але при цьому були використані в інтересах сім’ї. Однак такий режим власності тягне за собою наслідки для іншого з подружжя ― стягнення на його частку у спільному майні при погашенні боргів за договором позики / кредиту / купівлі-продажу майна на умовах товарного кредиту.
Також інтересам подружжя відповідає поширення норм законодавства щодо майна, яке набуте при приватизації державного житлового фонду. Це може бути при посвідченні договору відчуження (купівлі-продажу, даруванні та ін.) квартири або іншого нерухомого майна, що знаходиться у власності відчужувача та було набуте ним у процесі приватизації. Квартира ж, яка була приватизована одним з подружжя, є об’єктом права приватної власності тільки цієї особи. Другий з подружжя жодного відношення до цього майна не має з усіма наслідками, які з цього випливають.
Коли один з подружжя (чоловік/жінка) приватизує конкретну квартиру, в якій він проживає, то чи отримує при цьому другий з подружжя право на приватизацію цієї квартири? Це має місце, якщо: другий з подружжя є іноземцем; другий з подружжя постійно не проживав в цій квартирі на час приватизації і за ним не зберігається право на житло; другий з подружжя відмовився від приватизації квартири.

Ольга РОЗГОН отримати повну версію статті