ЩОДО ОРЕНДИ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО СЕРВІТУТУ НА ПІД’ЇЗНІ ШЛЯХИ

ЩОДО ОРЕНДИ ТА ВСТАНОВЛЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО СЕРВІТУТУ НА ПІД’ЇЗНІ ШЛЯХИ
Приводом для написання статті стала реальна ситуація з практичної діяльності, коли органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади вимагають від землекористувачів, зокрема забудовників та автозаправних станцій, орендувати земельну ділянку, яка прилягає до їхньої земельної ділянки, для влаштування під’їзних шляхів та проходу і проїзду транспорту. Наскільки відомо автору, в більшості випадків землекористувачі погоджуються із зазначеними вимогами та укладають відповідні договори оренди земельної ділянки та сплачують по них кошти, але автор запевнив клієнта в тому, що вимоги зазначених органів не відповідають чинному законодавству та в судовому порядку довів правильність своєї правової позиції.
Зазначені органи не завжди вимагають укласти саме договір оренди, а зазначають, що право користування земельною ділянкою має бути оформлене у встановленому законом порядку.
У третьому розділі Земельного кодексу України установлені права на землю, а саме право власності, право користування (постійне користування і оренда), право земельного сервітуту, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) або для забудови (суперфіцій).
Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Володіння буває добросовісне та недобросовісне. Недобросовісний володілець зобов’язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору чи закону, або яка є добросовісним володільцем.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.
Право користування чужою земельною ділянкою (емфітевзис) встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Воно може відчужуватись і передаватись у порядку спадкування.
Власник земельної ділянки також має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій).
Користування під’їзними шляхами має встановлюватись не договором оренди, а земельним сервітутом.
Відповідно до статей 98, 99 Земельного кодексу України право земельного сервітуту — це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення такого земельного сервітуту як право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху, а також інші земельні сервітути.
Слід відзначити, що наведений перелік не
є вичерпним.

Роман Титикало отримати повну версію статті