Щодо можливості вчинення нотаріусом виконавчого напису за договором про сплату аліментів

Сімейний кодекс України (далі – СК України) дає широкі можливості регулювання сімейних відносин із застосуванням договорів. Так, стаття 189 СК України встановлює, щобатьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. При цьому важливе значення для дійсності такого договору має його форма – це обов’язково письмова форма і нотаріальне посвідчення.
Дуже важливою нормою з точки зору захисту прав дитини є ч. 2 цієї ж статті, згідно з якою у разі невиконання одним із батьків свого обов’язку за договором, аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Можливість використання такого інструменту захисту прав та інтересів, як виконавчий напис нотаріуса, має важливе значення, тому що це є одним з найбільш ефективних та діючих механізмів, які дозволяють у найменші строки та найменшими витратами задовольнити законні вимоги.
В той же час існує точка зору, яка висловлена Ларисою Драгнєвіч у журналі «Нотаріат для Вас» №5 за 2005 рік, що вчинення виконавчого напису за договором відносно рухомого майна, в тому числі договору про сплату аліментів на дитину, забороняється. Ця позиція аргументується тим, що 18.11.2003 р. було прийнято Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» № 1255-IV (далі – Закон № 1255). Цей Закон не передбачає виконавчий напис серед засобів звернення стягнення на предмет забезпечувального або договірного обтяження. Таким чином, зроблено висновок, що гроші – це рухоме майна, а отже неможливо вчиняти виконавчий напис за договорами відносно грошових зобов’язань.
Але звернемо увагу на наступне:
1) Предметом регламентування Законом № 1255 є обтяження рухомого майна, а не всі договірні відносини щодо рухомого майна.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1255, обтяженням визнається

Андрій ЄЩЕНКО отримати повну версію статті