ЩОДО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ НОТАРІАЛЬНО ПОСВІДЧУВАТИ ПРАВОЧИН

ТЕТЯНА
КОТАШЕВСЬКА,
юрисконсульт AC Capital
Management Ltd, м. Харків
ЩОДО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ НОТАРІАЛЬНО ПОСВІДЧУВАТИ ПРАВОЧИН
Розглянемо на прикладі реальної судової справи нюанси зобов`язання нотаріального посвідчення правочину. У цій справі предметом спору виступав договір оренди, однак його положення можна застосувати і до інших договорів.
ЗАТ «А» (далі — Позивач) звернулось до Господарського суду з позовом до ВАТ «Б» (далі — Відповідач) про зобов’язання нотаріально посвідчити договір № 3 від 01.01.2008р.
На обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на перебування з Відповідачем в орендних правовідносинах, у межах яких Позивачу надано в користування будівлю, та відмову від нотаріального посвідчення договору № 3 від 01.01.2008 р., за умовами якого орендні правовідносини продовжені до 01.01.2020 р.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди № 2 від 01.01.1999 р., додаткову угоду № 2 до нього від 10.01.2002 р., договір № 3 від 01.01.2008 р. та лист Відповідача від 10.01.2008р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на статті 15, 16, 209, 793 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ), статті 1, 4, 32 Господарського процесуального кодексу України (далі — ГКУ).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив позовні вимоги, через те що спірний договір за своїм змістом опосередковує певні зміни до договору оренди № 2 від 01.01.1999 р., а відтак згідно зі ст. 654 ЦКУ має вчинятися в такій самій формі (простій письмовій); на момент укладання договору оренди № 2 від 01.01.1999 р. законодавство не передбачало обов’язкового нотаріального посвідчення таких правочинів, а ст. 58 Конституції України забороняє зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів; не має факту порушення прав чи майнових інтересів Позивача з огляду на належне виконання зобов’язань за договором оренди.
01.01.1999 р. відповідно до п. 2 вказаного договору будинок було передано Позивачу за актом приймання-передачі.
Угодами № 2 від 10.01.2002 р. та № 3 від 01.01.2008 р. строк дії договору оренди продовжувався до 01.01.2020 відповідно.
Позивач звернувся з листом до Відповідача з вимогою про нотаріальне посвідчення договору оренди 1999 р., посилаючись на те, що строк орендних правовідносин перевищує встановлені ст. 793 ЦКУ межі, стосовно яких допускається проста письмова форма.
Листом від 17.01.2008 р. Відповідач з посиланням на позицію Фонду державного майна, викладену в Листі від 21.04.2008 р. № 10-16-5887, зазначив про відсутність законодавчих вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди нерухомості, відмовивши в такий спосіб у задоволені вимог Позивача.
На думку Позивача, така позиція Відповідача порушує його права та інтереси, у зв’язку з чим Позивач звернувся до суду з позовом, що розглядається.
Як вбачається з матеріалів справи (та на чому наполягає Позивач), сутність цього спору полягає у примусовому спонуканні Відповідача до нотаріального посвідчення договору № 3 від 01.01.2008 р., що за своїм змістом є додатковою угодою до договору оренди 1999 р.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1
ч. 3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження із захисту прав виключно на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Способи судового захисту,

Тетяна КОТАШЕВСЬКА отримати повну версію статті