ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР

ЛЮДМИЛА МАСЛОВЕЦЬ,
приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу
ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР
Шлюбні договори поступово займають своє місце в нотаріальній практиці, і громадяни частіше звертаються з питанням щодо їх посвідчення до нотаріуса. Історично склалося, що шлюбний договір є одним з найдавніших правових інститутів. Це пов’язано з тим, що шлюб завжди перед¬бачає наявність тих чи інших майнових відносин по¬дружжя та необхідність їх правової регламентації. Укладання шлюбу — це і подарунки на весілля, і придане нареченої, і калим, і викуп та інше. Протягом сторіч завдяки шлюбним договорам закріплювались права подружжя на майно, його поділ, умови відповідальності за боргами.
Історія шлюбного договору нараховує багато сторіч. Найдавнішим його зразком вважається Кетубехc, йому більше двох тисяч років. Це перший документ, в якому передбачено порядок поділу майна подружжя на випадок розлучення. Моісеєво-раввінське право древніх євреїв визнавало здійснення шлюбного договору необ¬хідною умовою укладання шлюбу. За цим договором чоловік зобов’язувався утримувати дружину, пристойно годувати її та зберігати її придане та інше. Такий договір укладався письмово. Майнові договори укладалися в різній формі в багатьох країнах світу у давні часи. У Вавилоні жінка мала право укласти договір з майбутнім чоловіком, який позбавляв би його права заставляти дружину за борги. У греків був договір про «шлюб без чоловікової влади», який надавав жінці значну майнову свободу і за яким вона вважалася рівноцінним партнером у шлюбі. Широко розповсюджені були шлюбні договори за часів Литовсько-Руського князівства. Основу укладання шлюбу на землях України XVI–XIX сто¬літь складав договір, що іменувався «зговір, змовини». Як правило, всі деталі обговорювалися під час заручин.
Важливе місце займали «оглядини» майна, що передавалося у придане, і все вносилося до шлюбного договору.
В радянські часи такі договори втратили свою актуальність, бо шлюб повинен був будуватися не на майновому становищі чоловіка та дружини, а на почуттях.
У 1992 році з’являється в законодавстві шлюб¬ний контракт, який особи, що збираються укладати шлюб, мали змогу до його реєстрації уклас¬ти та посвідчити.
Сімейний кодекс України (далі — СК України) змінив це положення, надавши можливість укладати шлюбний договір як до реєстрації шлюбу (в цьому випадку він набирає чинності тільки з моменту реєстрації шлюбу), так і під час шлюбу.
Сучасні СК України та Цивільний кодекс України закріплюють цілу серію нових видів договорів, у яких обов’язковою вимогою є участь лише осіб, що є подружжям, збираються зареєструвати шлюб.
Майнові договори подружжя, що знайшли своє законодавче впровадження сьогодні, поділяються на такі види:

Людмила Масловець отримати повну версію статті