ХХХХХ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

[Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ОДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, витрати, понесені позивачем, належать до переліку витрат на утримання нотаріальної контори, підтверджені документально та можуть бути віднесені до витратної частини приватного нотаріуса Ххххх районного нотаріального округу Ххххх області ОСОБА_1. Також суд зазначив, що нотаріус не зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок по контрагентах, відносно яких встановлено, що вони є іншими самозайнятими особами або фізичними особами — підприємцями, у зв’язку з чим внесення даних про таких осіб до податкової звітності 1-ДФ не є обов’язком нотаріуса. Більш того, суд першої інстанції вірно зазначив, що Податковий кодекс України не містить вимог щодо можливості зарахування до витратної частини приватного нотаріуса вартості комунальних послуг лише у випадку використання для організації нотаріальної контори нежитлового приміщення.]

ХХХХХ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
хххх 2013 року Справа № ххххх
м. Ххххх
Ххххх окружний адміністративний суд у складі:
головуючого — судді Ххххх
при секретарі судового засідання Ххххх
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
від відповідача: Ххххх, Ххххх.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. ххххх адміністративну справу
за позовом: Приватного нотаріуса ххххх районного нотаріального округу ххххх області ОСОБА_1
до: Ххххх об’єднаної Державної податкової інспекції Ххххх області Державної податкової служби
про: скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
До Ххххх окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного нотаріуса Ххххх районного нотаріального округу Ххххх області ОСОБА_1 до Ххххх об’єднаної Державної податкової інспекції Ххххх області Державної податкової служби, в якому позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № ххххх від ххххх 2013, яким донараховано податкове зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі ххххх грн., у тому числі за основним платежем ххххх грн., та штрафні санкції у сумі ххххх грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення № ххххх від ххххх 2013, яким донараховано податкове зобов’язання зі сплати податку з доходів найманих працівників (штрафні санкції) у сумі ххххх грн.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, обґрунтовують позов тим, що податковим органом проведено документальну невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичної особи, що проводить незалежну професійну діяльність — приватного нотаріуса. За результатом перевірки зроблений висновок про завищення позивачем витрат (необхідних для провадження незалежної професійної діяльності), що призвело до заниження податкових зобов’язань по податку на доходи фізичних осіб в сумі ххххх грн. З таким висновком позивач не згоден, вважає його помилковим, а податкові повідомлення-рішення прийняті за результатом вказаної перевірки просить скасувати.
Представники відповідача у судовому засідання проти позову заперечили, вважають, що податковою інспекцією правомірно прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, просили відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав зазначених у письмових запереченнях.
Відповідно до ст. 160 КАС України, 04.06.2013 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
ОСОБА_1 є фізичною особою резидентом, який проводить незалежну професійну діяльність — приватного нотаріуса, перебуває на обліку в Ххххх ОДПІ Ххххх області ДПС з ххххх р., реєстраційний номер № ххххх. Податкова адреса приватного нотаріуса ОСОБА_1: АДРЕСА_1, фактичне місцезнаходження: АДРЕСА_2.
Як свідчать матеріали справи, ххххх 2013 Ххххх ОДПІ Ххххх області на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу Ххххх ОДПІ Ххххх області від ххххх2013 № ххххх та повідомлення від ххххх2013 № ххххх проведено документальну невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність — ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, результати якої викладені в акті № НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 та п. 178.3, п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України, а саме завищення суми документально підтверджених витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, що складає ххххх грн., при цьому сума заниження податку на доходи фізичних осіб становить ххххх грн.
Такий висновок податкового органу представник відповідача обґрунтовує тим, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду діяльності. Листом Міністерства юстиції України від 02.02.2006 № 31-35/20 доведений єдиний перелік витрат, пов’язаних з організацією роботи приватних нотаріусів. У зв’язку з віднесенням до окремої групи платників податків — приватних нотаріусів законодавчо зазначена категорія не керується переліком витрат, які дозволені фізичним особам — підприємцям, а тому при проведені перевірки документального підтвердження витрат податкова інспекція керується виключно нормами Закону України «Про нотаріат» та листами Міністерства юстиції України. Відповідно до норм зазначених законодавчих актів, а також п. 178.3 ст. 78 ПКУ необхідні для провадження діяльності витрати повинні бути документально підтвердженні.
Так, під час перевірки було встановлено, що в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 позивачем включено до складу витрат: — компенсацію за відрядження (ххххх 2011 за період з ххххх 2011 — ххххх 2011 — ххххх грн. та ххххх 2011 за період з ххххх 2011 — ххххх 2011 — ххххх грн.) на загальну суму ххххх грн.
• ххххх 2011 включено до витрат придбання товару у сумі ххххх грн. ТОВ «Ххххх» (код ЄДРПОУ) м. АДРЕСА, «пилосос Samsung на суму ххххх грн., та аксесуари для очищування води на суму ххххх грн»;
• витрати у сумі ххххх грн. за перерахування коштів на рахунок ОВ «Укрнотпалати» (код ЄДРПОУ ххххх);
Оскільки даний вид витрат не передбачений в переліку, як витрати, що необхідні для провадження діяльності то він не може бути включений до витрат приватного нотаріуса.
Крім того, перевіркою встановлено, що в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 позивачем включено до складу витрат компенсацію сплачених послуг за охорону приміщення у сумі ххххх грн. та суми, сплачені за комунальні послуги, в сумі ххххх грн. Для підтвердження витратних документів ОСОБА_1 надані документи про сплату зазначених послуг проведених приватним нотаріусом ОСОБА_7, а саме:
• послуги надані Ххххх міжрайонним відділом ДСО при ГУМВС України в Ххххх області у сумі ххххх грн. згідно договору № ххххх «На централізовану охорону «Об’єкта» технічними засобами сигналізації, з реагування наряду міліції ДСО та перекриттям об’єкту» від ххххх року, складеного між управлінням ДСО при ГУМВС України в Ххххх області та приватним нотаріусом ОСОБА_7;
• витрат за сплату комунальних послуг у сумі ххххх грн. приватного нотаріуса ОСОБА_8 — ОСОБА_9.
На думку відповідача, фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність декларують особисто отримані доходи та для визначення оподатковуваного доходу мають право включати (враховувати) витрати, що понесені особисто, та підтвердити ці витраті документально. Проте позивачем включено до декларації витрати, що понесені іншим суб’єктом господарювання.
До того ж під час перевірки встановлено, що в період з 01.01.2011 по 31.12.2011 приватний нотаріус ОСОБА_1 включив до книги обліку доходів та витрат суму в розмірі ххххх грн. сплачену за комунальні послуги. Під час проведення перевірки, ОСОБА_1 серед документів, підтверджують власність приміщення, було надано лише договір дарування 1/3 частки: іншого вбудованого приміщення від ххххх 2006, в якому «обдарованим» виступає громадянин ОСОБА_1 та ним отримано 1/3 частина цілого вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_3. При цьому приватним нотаріусом не було надано документи, які засвідчують право використання приміщення безпосередньо для здійснення своєї діяльності, а саме остаточне рішення Ххххх міської ради на переведення приміщення в нежитловий фонд.
На думку відповідача, ця сума витрат не може бути включена до загального складу витрат, сплачених за комунальні послуги, та відображена у рядку 05 розділу IV декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік.
Не погоджуючись з висновками акта перевірки, позивач звернувся до податкового органу із запереченнями щодо висновків акта, проте отримав письмову відповідь Ххххх ОДПІ Ххххх області Державної податкової служби № ххххх від ххххх 2013, якою ОСОБА_1 повідомлено, що заперечення не вплинули на результати перевірки, які залишаються без змін.
На підставі акта перевірки відповідачем прийняті: податкове повідомлення — рішення від ххххх 2013 № ххххх, яким донараховано позивачу суму грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в тому числі за основним платежем ххххх грн., та штрафними (фінансовим) санкціями ххххх грн. та податкове повідомлення — рішення від ххххх 2013 № ххххх, яким донараховано податок з доходів найманих працівників (фінансові санкції) у сумі ххххх грн.
Однак суд не може погодитися з висновками акта перевірки Ххххх ОДПІ Ххххх області ДПС № НОМЕР_1 від ххххх 2013 з наступних підстав.
За приписами ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус — це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори — не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.
Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа — платник податку, який є фізичною особою — підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність — це, зокрема, діяльність приватних нотаріусів, за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктом 178.1 ст. 178 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати свідоцтво про таку реєстрацію згідно із статтею 65 цього Кодексу.
Пунктом 2 ст. 178 Податкового кодексу України, передбачено, що доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, тобто за ставкою 15 відсотків бази оподаткування, а в разі перевищення десятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення.
Згідно з п. 3 ст. 178 ПКУ, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності та подавати податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, тобто до 1 травня року, що настає за звітним.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий здійснюється платником податку самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації. При цьому до 1 серпня року, що настає за звітним, самозайнята особа зобов’язана самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій податковій декларації (ст. 179.7 ПКУ).
З огляду на те, що вичерпний перелік витрат не передбачений ані ПКУ, ані іншими нормативними актами, єдиним критерієм при визначенні витрат, що зменшують дохід для визначення об’єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності. При цьому п. 1.4 ст. 4 ПКУ встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Таким чином, щодо обґрунтування витрат, які визнано вищевказаною перевіркою такими, що віднесені ОСОБА_1 до витратної частини помилково, слід зазначити наступне:
• при включенні до валових витрат ххххх грн. — компенсації за відрядження за період з ххххх 2011 по ххххх 2011 р. та витрат ххххх грн. компенсації за відрядження за період з ххххх 2011 по ххххх 2011, а всього: ххххх грн. ОСОБА_1 керувався п. 178.3 ст. 178 ПКУ, оскільки вказані відрядження були пов’язані з підвищенням кваліфікації та професійним навчанням відповідно до абз. 8 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» (проходження курсів — підвищення кваліфікації та навчання з метою підвищення кваліфікації працівника), а не нормами, які регулюють оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності.
Як свідчать матеріали справи, ххххх 2011 року Головним управлінням юстиції прийнято наказ № ххххх «Про затвердження Плану — графіка підвищення кваліфікації нотаріусів, консультантів державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, помічників приватних нота­ріусів на 2011 рік», згідно з яким позивача направлено на підвищення кваліфікації з ххххх 2011 року, що відповідно до абз. 8 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» є обов’язком нотаріуса.
Помічник нотаріуса — ОСОБА_11 почала працювати відповідно до трудового договору, укладеного із позивачем ххххх 2011 року (належним чином зареєстрованого в ххххх міському центрі зайнятості за № ххххх). Відповідно до п. 2 цього договору працівник зобов’язана серед іншого вести електронні реєстри. Задля можливості ознайомлення з роботою з електронними реєстрами та напрацювання навичок роботи з ними (підвищення кваліфікації), працівника й було направлено у відрядження.
Щодо сплати належної частки (позивача) послуг з охорони робочого приміщення нотаріальної контори за адресою: АДРЕСА_3 за період з ххххх2011 до ххххх2011, які надані Ххххх міжрайонним відділом ДСО при ГУМВС України в Ххххх області (код ЄДРПОУ), на суму ххххх грн. здійснені наступним чином: платіжні доручення № ххххх по ххххх грн. — на ім’я УДСО при ГУМВС в Ххххх області на загальну суму ххххх грн.; платіжні доручення № ххххх, по ххххх грн. — компенсація на оплату послуг на ім’я приватного нотаріуса ОСОБА_8, на загальну суму ххххх грн.
Із матеріалів справи з’ясовано, що така оплата та включення її до витратної частини здійснена у зв’язку з тим, що нежитлове вбудоване приміщення за вищезазначеною адресою, яке було зареєст­роване як робоче місце приватного нотаріуса Ххххх міського нотаріального округу Ххххх області ОСОБА_8, приватного нотаріуса Ххххх міського нотаріального округу Ххххх області ОСОБА_12 та приватного нотаріуса Ххххх районного нотаріального округу Ххххх області ОСОБА_1, належало у 2011 році вказаним особам на праві спільні часткової власності та використовувалося спільно (з 01.01.2011 по 31.05.2011 лише нотаріусами ОСОБА_13 та ОСОБА_1, а з 01.06.2011 по 31.12.2011 трьома нотаріусами разом), на підставі договорів від ххххх 2009 та від ххххх 2011 про сумісне утримання цілого убудованого приміщення (нерухомого майна), яке є робочим місцем нотаріусів, можливість укладення яких передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про нотаріат» та Положенням «Про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса», а послуги з охорони за договором № ххххх від ххххх 2010, укладеним з Управлінням ДСО при ГУМВС України в Ххххх області, надавались нотаріусам спільно, хоча замовником послуг за договором зазначено приватного нотаріуса ОСОБА_14 (у зв’язку з вимогою «виконавця» щодо зазначення «відповідальної особи» за договором); ОСОБА_15 надана згода на укладення цього договору, як співвласника приміщення та нотаріуса — учасника договору про сумісне утримання приміщення, яке є робочим місцем приватних нотаріусів; послуги з охорони приміщення нотаріальної контори надані ПН ОСОБА_1 в повному обсязі. ОСОБА_1 здійснена оплата — у січні–травні 2011 року до УДСО (на підставі договору від ххххх 2009 та внутрішніх актів), а у червні–грудні 2011 року — приватному нотаріусу ОСОБА_14, в якості компенсації (у зв’язку з появою третього суб’єкта, на підставі нового договору про сумісне утримання цілого убудованого приміщення (нерухомого майна), яке є робочим місцем нотаріусів від ххххх 2011 р.), з метою перерахування «виконавцю» послуг; зазначені суми компенсацій до витратної частини приватного нотаріуса ОСОБА_14 не віднесені.
Таким чином, суд погоджується з думкою позивача, що зазначені витрати належать до переліку витрат на утримання нотаріальної контори, підтвердженні документально та можуть бути віднесені до витратної частини позивача.
Така ж ситуація склалася з оплати інших комунальних послуг, зокрема газу, електричної енергії, води: лічильник щодо кожного ресурсу у приміщенні встановлено один; користування ресурсами здійснюється спільно всіма співвласниками; розділення ліній для встановлення додаткових лічильників неможливе; комунальні підприємства відмовляються укладати договори з кількома суб’єктами, оскільки в них немає підстав виставляти рахунки за показаннями одного лічильника кільком суб’єктам; об’єднання в юридичну особу, в тому числі з метою вирішення цих питань, для приватних нотаріусів в Україні неможливе.
Отже, такі витрати є необхідними для провадження незалежної професійної діяльності нота­ріуса.
Порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та вимоги, що висуваються до робочого місця (контори) приватного нотаріуса, зазначені в ст. ст. 24, 25 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до вимог ст. ст. 24, 25 Закону України «Про нотаріат», робоче місце (контора) приватного нотаріуса має відповідати таким умовам:
1) забезпечувати дотримання нотаріальної таємниці;
2) давати можливість кожному приватному нотаріусу, який здійснює нотаріальну діяльність, одночасно та незалежно від іншого приватного нотаріуса здійснювати нотаріальну діяльність;
3) бути захищеним від несанкціонованого проникнення;
4) бути забезпеченим сейфом для зберігання печаток, штампів, металевою шафою для зберігання архіву нотаріуса;
5) кількість кімнат у приміщенні, де знаходиться робоче місце (контора) приватного нота­ріуса, не може бути меншою ніж кількість приватних нотаріусів, які здійснюють нотаріальну
діяльність у його межах;
6) бути пристосованим для роботи технічного персоналу з документами у відокремленій від нотаріуса кімнаті.
Додаткові умови встановлені Положенням «Про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності», зокрема щодо обладнання приміщення охоронною сигналізацією, кожний нотаріус повинен мати свою кімнату, помічники повинні перебувати у відокремленій, належно пристосованій до умов роботи (стажування) та дотримання нотаріальної таємниці кімнаті.
Крім того, приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса, який підтверджує дотримання всіх передбачених нормативно-правовими актами вимог.
Таким чином, без охоронної сигналізації у приміщенні робота нотаріуса неможлива. Неможлива ця робота також без світла, води, каналізації, опалювання в холодну пору року, тобто всі ці витрати є обов’язковими для особи, що здійснює нотаріальну діяльність.
Відповідно до ст. 356–358, 360 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Співвласник у праві спільної часткової власності відповідно до свої частки зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном.
Таким чином, укладаючи договори щодо надання комунальних послуг або послуг з охорони приміщення, один зі співвласників, діючи за згодою інших, створює права та обов’язки для кожного з них пропорційно їх часток. У зв’язку з чим суд погоджується щодо належного включення до витратної частини приватного нотаріуса ОСОБА_1, зазначених в позовній заяві, компенсації витрат на охорону приміщення співвласнику приміщення — приватному нотаріусу ОСОБА_13, а також 1/3 частки витрат на комунальні платежі по договорах, укладених з приватним нотаріусом ОСОБА_1.
Податковий кодекс України не містить вимог щодо можливості зарахування до витратної частини приватного нотаріуса вартості комунальних послуг лише у випадку використання для організації нотаріальної контори нежитлового приміщення.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Ххххх міської ради Ххххх області «Про переведення житлової квартири у нежитлові приміщення та надання дозволу на їх реконструкцію» від ххххх року за № ххххх, спочатку переведено 1/20 частину гуртожитку, що розташований в АДРЕСА_3, у нежитлові приміщення, а потім надано дозвіл на виробництво проектно-вишукувальних робіт для реконструкції вищезазначених нежитлових приміщень під адміністративні приміщення з улаштуванням окремого входу.
Відповідно до Податкового кодексу України, податковий агент — юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Податкового кодексу.
За таких обставин, нотаріус не зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок по контрагентам, відносно яких встановлено, що вони є іншими самозайнятими особами або фізичними особами — підприємцями. У зв’язку з чим внесення даних про таких осіб до податкової звітності 1-ДФ не є обов’язком нотаріуса.
Враховуючи вказане, суд вважає, що в матеріалах справи наявні докази того, що зазначені вище витрати належать до переліку витрат на утримання нотаріальної контори, підтвердженні документально та можуть бути віднесені до витратної частини приватного нотаріуса Ххххх районного нотаріального округу Ххххх області ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 94, 158–163 КАС України, суд —
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення-рішення прийняті Ххххх об’єднаною Державною податковою інспекцією Ххххх області Державної податкової служби:
• № ххххх від ххххх 2013, яким донараховано податкове зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі ххххх грн., у тому числі за основним платежем ххххх грн., та штрафні санкції у сумі ххххх грн.
• № ххххх від ххххх 2013, яким донараховано податкове зобов’язання зі сплати штрафних санкцій у сумі ххххх грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного нотаріуса Ххххх районного нотаріального округу Ххххх області ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі ххххх гривень ххххх коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Ххххх апеляційного адміністративного суду через Ххххх окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні — з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ххххх

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ххххх 2013 р. Справа № ххххх
Ххххх апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ххххх
суддів: Ххххх Ххххх
за участю секретаря судового засідання: Ххххх
за участю:
позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ххххх апеляційну скаргу Ххххх об’єднаної державної податкової інспекції Ххххх області Державної податкової служби
на постанову Ххххх окружного адміністративного суду від ххххх 2013 року у справі № ххххх за позовом Приватного нотаріуса Ххххх районного округу Ххххх області ОСОБА_1 до Ххххх об’єднаної державної податкової інспекції Ххххх області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, —
ВСТАНОВИВ:
ххххх 2013 р. Приватний нотаріус Ххххх районного округу Ххххх області ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № ххххх від ххххх 2013 щодо нарахування до сплати: за основним платежем ххххх грн. та штрафні санкції у сумі ххххх грн., а всього ххххх грн. та скасувати податкове повідомлення-рішення № ххххх від ххххх 2013 щодо нарахування до сплати: за основним платежем — ххххх грн., за штрафними санкціями — ххххх грн., а всього ххххх грн. В обґрунтування своїх вимог посилався на безпідставність висновків перевіряючих осіб щодо неправильного включення до витрат витрати, які були безпосередньо пов’язані з професійною діяльністю позивача.
Постановою Ххххх окружного адміністративного суду від ххххх 2013 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення прийняті Ххххх об’єднаною Державною податковою інспекцією Ххххх області Державної податкової служби:
№ ххххх від ххххх 2013, яким донараховано податкове зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі ххххх грн., у тому числі за основним платежем ххххх грн., та штрафні санкції у сумі ххххх грн.;
№ ххххх від ххххх 2013, яким донараховано податкове зобов’язання зі сплати штрафних санкцій у сумі ххххх грн.
Не погодившись з постановою суду, Ххххх об’єднана державна податкова інспекція Ххххх області Державної податкової служби звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень на підставі та у спосіб, визначений Конституцією України та Законами України.
У судовому засіданні позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити у її задоволенні з підстав, викладених в запереченнях проти апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з ліквідацією Ххххх ОДПІ ДПС та утворенням територіального органу Міністерства доходів і зборів України — Ххххх об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління міністерства доходів і зборів у Ххххх області. Проте до даного клопотання не було надано доказів ліквідації податкового органу відповідача, зміни його функцій та змін в організації виробництва і праці.
Суд апеляційної інстанції, порадившись на місці, ухвалив відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю факту ліквідації податкового органу. Більш того, дане клопотання подано першим заступником начальника Ххххх ОДПІ Ххххх області ххххх 2013 р., що також свідчить про відсутність на даний момент факту ліквідації податкового органу.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з ххххх 2013 р. по ххххх 2013 р. повноважними особами Ххххх ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичної особи, яка проводить незалежну професійну діяльність — приватного нотаріуса ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено Акт № НОМЕР_1 від ххххх 2013 р. (далі по тексту — Акт перевірки) (а.с.9-13)
В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем вимог:
1) п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 та п. 178.3 та п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України, а саме завищення суми документально підтверджених витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності за період з 01.01.2011 по 31.12.2011, що складає ххххх грн., при цьому сума заниження податку на доходи фізичних осіб становить ххххх грн.;
2) згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України «штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. застосовується у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення», ст. 51 та п.п. 119.2 ст. 119 та п.п. 169.2.2 пп. 169.2 ст. 169 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України, а саме: не відображались в звітності по формі 1-ДФ суми доходу виплачених фізичним особам за придбаний товар та надання послуг за 1 квартал та випадків застосування податкової соціальної пільги за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2011 р.;
3) ст. 51 та п.п. 119.2 ст. 119 та п.п. 169.2.2 пп. 169.2 ст. 169 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України, а саме: не відображались в звітності по формі 1-ДФ суми доходу виплачених фізичним особам за придбаний товар та надання послуг за 2–4 квартали 2011 року та випадків застосування податкової соціальної пільги за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р.
Не погодившись з Актом перевірки, позивач подав на нього заперечення, які Ххххх ОДПІ залишені без задоволення.
На підставі висновків Акта перевірки Акт № НОМЕР_1 від ххххх 2013 р. Ххххх ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:
• № ххххх від ххххх 2013, яким донараховано податкове зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі ххххх грн., у тому числі за основним платежем ххххх грн., та штрафні санкції у сумі ххххх грн. (а.с.22)
• № ххххх від ххххх 2013, яким донараховано податкове зобов’язання зі сплати штрафних санкцій у сумі ххххх грн. (а.с.23)
Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті ОДПІ не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, витрати, понесені позивачем, належать до переліку витрат на утримання нотаріальної контори, підтвердженні документально та можуть бути віднесені до витратної частини приватного нотаріуса Ххххх районного нотаріального округу Ххххх області ОСОБА_1. Також суд зазначив, що нотаріус не зобов’язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок по контрагентам, відносно яких встановлено, що вони є іншими самозайнятими особами або фізичними особами-підприємцями, у зв’язку з чим внесення даних про таких осіб до податкової звітності 1-ДФ не є обов’язком нотаріуса.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Як вбачається з Акта перевірки, висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, податковий орган дійшов з огляду на наступне.
1. ххххх 2011 позивачем безпідставно включено до складу валових витрат ххххх грн. — компенсацію за відрядження за період з ххххх 2011 — ххххх 2011 та ххххх 2011 р. — ххххх грн. — компенсацію за відрядження за період з ххххх 2011 — ххххх 2011. Позиція відповідача полягає в тому, що даний вид витрат не передбачений в переліку як витрати, що необхідні для провадження діяльності, а тому він не може бути включений до витрат приватного нотаріуса.
• за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 позивачем безпідставно включено до складу валових витрат на оплату послуг охорони приміщення наданого Ххххх міжрайонним відділом ДСО при ГУМВС України в Ххххх області у сумі ххххх грн. (послуга надана на підстав договору № ххххх від ххххх р. між «виконавцем» Управління ДСО при ГУМВС України в Ххххх області та «замовником» приватним нотаріусом ОСОБА_3). Позиція відповідача полягає в тому, що фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність декларують особисто отримані доходи та для визначення оподатковуваного доходу мають право включати (враховувати) витрати, що понесені особисто та підтвердити ці витраті документально. Проте позивачем включено до декларації витрати, що понесені іншим суб’єктом господарювання.
• ххххх 2011 безпідставно включено до валових витрат придбання товару у ТОВ «Ххххх» «пилосос Samsung на суму ххххх грн. та аксесуари для очищування води на суму ххххх грн.». Позиція відповідача полягає в тому, що даний вид витрат не передбачений в переліку як витрати, що необхідні для провадження діяльності, а тому він не може бути включений до витрат приватного нотаріуса.
• за період з 01.01.2011 р. — 31.12.2011 р. безпідставно включено до складу валових витрат, не віднесених до витрат нотаріуса, перерахування коштів на рахунок ОВ «Укрнотпалати». Позиція відповідача полягає в тому, що даний вид витрат не передбачений в переліку як витрати, що необхідні для провадження діяльності, а тому він не може бути включений до витрат приватного нотаріуса.
• приватним нотаріусом не надано документів, які засвідчують про використання приміщення безпосередньо для здійснення діяльності. Відсутність підтверджуючих документів, що утримання приміщення пов’язане з діяльністю, не дає права відносити сплачені комунальні платежі по утриманню зазначеного приміщення до витрат. До витрат безпідставно включено суму ххххх грн., сплачену за комунальні послуги. Позиція відповідача полягає в тому, що не має законодавчих підстав для віднесення витрат на утримання приватного приміщення, яке не переведене в нежитловий фонд, пов’язаних із здійсненням незалежної професійної нотаріальної діяльності.
• за період з 01.06.2011–31.12.2011 року позивачем безпідставно включено до складу валових витрат компенсацію витрат приватному нотаріусу ОСОБА_3 на суму ххххх грн. Позиція відповідача полягає в тому, що фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність декларують особисто отримані доходи та для визначення оподатковуваного доходу мають право включати (враховувати) витрати, що понесені особисто та підтвердити ці витраті документально. Проте позивачем включено до декларації витрати, що понесені іншим суб’єктом господарювання.
З огляду на викладене, податковий орган дійшов висновку про безпідставне включення позивачем до складу витрат, відображених в декларації про майновий стан і доходи за 2011 р. суму ххххх грн., чим занижено податкове зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення незалежної професійної діяльності на суму ххххх грн.
2. Податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб — підприємців, з якими мав фінансово-господарські відносини самозайнята особа (приватний нотаріус) ОСОБА_1, до Ххххх ОДПІ надавались, але в наданих звітах не знайшли відображення суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку за придбання товару чи надання послуг, які надані в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., чим порушено вимоги ст. 51 ПК України.
3. В податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, які надані в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. не вказані ознаки податкової соціальної пільги, яка фактично надавалась відповідно до наданої заяви від ххххх 2011 р. найманому працівнику ОСОБА_4, чим порушено вимоги п.п. 169.2.2 пп. 169.2 ст. 169 Податкового кодексу України.
Проте такі висновки податкового органу суд апеляційної інстанції вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус — це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори — не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.
Нотаріусу забороняється використовувати свої повноваження з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки чи пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об’єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.
Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа — платник податку, який є фізичною особою — підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність — це, зокрема, діяльність приватних нотаріусів за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пунктом 178.1 ст. 178 Податкового кодексу України передбачено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов’язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати свідоцтво про таку реєстрацію згідно із статтею 65 цього Кодексу.
Пунктом 2 ст. 178 Податкового кодексу України передбачено, що доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу, тобто за ставкою 15 відсотків бази оподаткування, а в разі перевищення десятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення.
Згідно з п. 3 ст. 178 ПКУ, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.
Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності та подавати податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, тобто до 1 травня року, що настає за звітним.
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий здійснюється платником податку самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації. При цьому до 1 серпня року, що настає за звітним, самозайнята особа зобов’язана самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій податковій декларації (ст. 179.7 ПКУ).
Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами України не надано вичерпний перелік витрат, які включаються до складу валових, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що єдиним критерієм при визначенні витрат, що зменшують дохід для визначення об’єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності. При цьому п. 1.4 ст. 4 ПКУ встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Як вбачається з матеріалів справи, відрядження за період з ххххх 2011 — ххххх 2011 та
з ххххх 2011 — ххххх 2011 були пов’язані з підвищенням кваліфікації та професійним навчанням відповідно до абз. 8 ст. 5 Закону України «Про нотаріат» (проходження курсів — підвищення кваліфікації та навчання з метою підвищення кваліфікації працівника), а не нормами, які регулюють оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження госпо­дарської діяльності, у зв’язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дані витрати належать до витрат, пов’язаних із здійсненням незалежної професійної нотаріальної діяльності.
Придбання пилососа «Samsung» на суму ххххх грн. здійснене з метою прибирання приміщення робочого місця приватного нотаріуса, аксесуари для очищування води на суму ххххх грн. придбані з метою фільтрування та очищування води для співробітників нотаріальної контори. Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем не надано доказів використання даних предметів не для зазначеної мети, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, що дані витрати належать до витрат, пов’язаних із здійсненням незалежної професійної нотаріальної діяльності, а саме утриманням робочого місця.
Стосовно включення до складу витрат перерахування коштів на рахунок ОВ «Укрнотпалати» в сумі ххххх грн. Як зазначає позивач, дані витрати є необхідними для провадження незалежної професійної діяльності нотаріуса, враховуючи, що відповідно до ст. 16 Закону України «Про нотаріат» метою участі у професійному самоврядуванні нотаріусів, зокрема, є «підвищення професійного рівня нотаріусів та надання їм методичної допомоги. Професійне самоврядування нотаріусів здійснюється через Нотаріальну палату України та її органи. Професійне самоврядування нотаріусів функціонує на засадах … обов’язковості членства нотаріусів…».
Відповідачем дані доводи позивача не спростовані. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду, що дані витрати також можливо віднести до витрат, пов’язаних із здійсненням незалежної професійної нотаріальної діяльності.
Щодо доводів відповідача про те, що за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 позивачем безпідставно включено до складу валових витрат на оплату послуг охорони приміщення наданого Ххххх міжрайонним відділом ДСО при ГУМВС України в Ххххх області у сумі ххххх грн. (послуга надана на підставі договору № ххххх від ххххх 2010 р. між «виконавцем» Управління ДСО при ГУМВС України в Ххххх області та «замовником» приватним нотаріусом ОСОБА_3). Позиція відповідача полягає в тому, що фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність декларують особисто отримані доходи та для визначення оподатковуваного доходу мають право включати (враховувати) витрати, що понесені особисто та підтвердити ці витраті документально. Проте позивачем включено до декларації витрати, що понесені іншим суб’єктом господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи, нежитлове вбудоване приміщення за адресою: АДРЕСА_1 було зареєстроване як робоче місце приватного нотаріуса Ххххх міського нотаріального округу Ххххх області ОСОБА_6, приватного нотаріуса Ххххх міського нотаріального округу Ххххх області ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Ххххх районного нотаріального округу Ххххх області ОСОБА_1, належало у 2011 році вказаним особам на праві спільні часткової власності та використовувалося спільно (з 01.01.2011 по 31.05.2011 лише нотаріусами ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а з 01.06.2011 по 31.12.2011 трьома нотаріусами разом), на підставі договорів від ххххх 2009 та від ххххх 2011 про сумісне утримання цілого убудованого приміщення (нерухомого майна), яке є робочим місцем нотаріусів, можливість укладення яких передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про нотаріат» та Положенням «Про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса».
Послуги з охорони за договором № ххххх від ххххх 2010, укладеним з Управлінням ДСО при ГУМВС України в ххххх області, надавались нотаріусам спільно, хоча замовником послуг за договором зазначено приватного нотаріуса ОСОБА_3 (у зв’язку з вимогою «виконавця» щодо зазначення «відповідальної особи» за договором); ОСОБА_1 надана згода на укладення цього договору як співвласника приміщення та нотаріуса — учасника договору про сумісне утримання приміщення, яке є робочим місцем приватних нотаріусів; послуги з охорони приміщення нотаріальної контори надані ПН ОСОБА_1 в повному обсязі.
ОСОБА_1 здійснена оплата — у січні–травні 2011 року до УДСО (на підставі договору від ххххх 2009 та внутрішніх актів), а у червні–грудні 2011 року — приватному нотаріусу ОСОБА_3 в якос­ті компенсації (у зв’язку з появою третього суб’єкта на підставі нового договору про сумісне утримання цілого убудованого приміщення (нерухомого майна), яке є робочим місцем нотаріусів від ххххх 2011 р.), з метою перерахування «виконавцю» послуг; зазначені суми компенсацій до витратної частини приватного нотаріуса ОСОБА_3 не віднесені.
Вказані доводи позивача підтверджуються матеріалами справи, а саме: договорами від ххххх 2009 та від ххххх 2011 про сумісне утримання цілого убудованого приміщення (а.с.43,44), Актами (а.с.45-47), платіжними дорученнями № ххххх по ххххх грн. — на ім’я УДСО при ГУМВС в Ххххх області на загальну суму ххххх грн., в яких в графі «Призначення платежу» вказано «Оплата за послуги охорони згідно рахунків» (а.с.50); платіжними дорученнями № ххххх, по ххххх грн. — компенсація на оплату послуг на ім’я приватного нотаріуса ОСОБА_6, на загальну суму ххххх грн., в яких в графі «Призначення платежу» вказано «Відшкодування за послуги охорони» (а.с.48-49).
Відповідно до ст. 356–358, 360 Цивільного кодексу України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Співвласник у праві спільної часткової власності відповідно до свої частки зобов’язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов’язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов’язаннями, пов’язаними із спільним майном. Таким чином, укладаючи договори щодо надання комунальних послуг або послуг з охорони приміщення, один зі співвласників, діючи за згодою інших, створює права та обов’язки для кожного з них пропорційно їх часток.
Отже, вказані витрати документально підтверджені та правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, пов’язаних із здійсненням незалежної професійної нотаріальної діяльності.
Щодо доводів відповідача в частині, що приватним нотаріусом не надано документів, які засвідчують про використання приміщення безпосередньо для здійснення діяльності. Відсутність підтверджуючих документів, що утримання приміщення пов’язане з діяльністю не дає права відносити сплачені комунальні платежі по утриманню зазначеного приміщення до витрат. До витрат безпідставно включено суму ххххх грн. сплачену за комунальні послуги. Позиція відповідача полягає в тому, що не має законодавчих підстав для віднесення витрат на утримання приватного приміщення, яке не переведене в нежитловий фонд, пов’язаних із здійсненням незалежної професійної нотаріальної діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки ОСОБА_1 серед документів, що підтверджують власність приміщення, було надано договір від ххххх р. дарування 1/3 частки: вбудованого приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1, в якому «обдарованим» виступає громадянин ОСОБА_1 та ним отримано 1/3 частина цілого вбудованого приміщення за адресою: АДРЕСА_1.
При цьому посилання відповідача про те, що приватним нотаріусом не було надано документи, які засвідчують право використання приміщення безпосередньо для здійснення своєї діяльності, а саме остаточне рішення Ххххх міської ради на переведення приміщення в нежитловий фонд є безпідставними з огляду на наступне.
Як вбачається з технічного паспорта на вбудоване приміщення, його загальна площа складає ххххх кв.м., в тому числі основна ххххх кв.м. (нежитлова) та допоміжна ххххх кв.м. (а.с.102-104).
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Ххххх міської ради Ххххх області «Про переведення житлової квартири у нежитлові приміщення та надання дозволу на їх реконструкцію» від ххххх 2006 року за № ххххх, спочатку переведено 1/20 частину гуртожитку, що розташований в АДРЕСА_1, у нежитлові приміщення, а потім надано дозвіл на виробництво проектно-вишукувальних робіт для реконструкції вищезазначених нежитлових приміщень під адміністративні приміщення з улаштуванням окремого входу.
Враховуючи, що відповідачем не доведено того, що вбудоване приміщення використовується позивачем у діяльності, не пов’язаній з нотаріальною, а також того, що таку діяльність позивач здійснює за іншою адресою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність доводів відповідача, що витрати, пов’язані зі сплатою комунальних послуг по утриманню зазначеного приміщення не можливо віднести до витрат, пов’язаних із здійсненням незалежної професійної нотаріальної діяльності.
Більш того, суд першої інстанції вірно зазначив, що Податковий кодекс України не містить вимог щодо можливості зарахування до витратної частини приватного нотаріуса вартості комунальних послуг лише у випадку використання для організації нотаріальної контори нежитлового приміщення.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем вимог ст. 51 та п.п. 119.2 ст. 119 та п.п. 169.2.2 пп. 169.2 ст. 169 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України суд зазначає наступне.
Акт перевірки, який є матеріальною формою відображення результатів перевірки та висновків перевіряючих осіб, має відповідати Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності — фізичними особами, затверджений наказом ДПА України № 326 від 11.06.04, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.04 за № 803/9402.
Так, відповідно до пунктів 1.4–1.8 цього Порядку за результатами проведеної документальної перевірки складається акт документальної перевірки. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема, норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадової особи податкових органів, яка проводила перевірку. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт порушення, до акта перевірки додається пояснення платника податків, що перевіряється.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ цього Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:
• висвітлити показники, які відображаються платником податків у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів обліку платника податків у розрізі періодів;
• у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи щодо встановлених порушень;
• зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи з обліку, а у разі відсутності такого — інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
• у разі відмови платника податків та, за їх наявності, відповідальних осіб за ведення обліку доходів і витрат суб’єкта підприємницької діяльності — фізичної особи надати посадовим особам, що здійснюють перевірку, письмові пояснення щодо причини ненадання документів, факти відмови відображаються в акті.
З Акта перевірки вбачається, що всупереч вказаним вимогам, зазначене в акті порушення вимог ст. 51 та п.п. 119.2 ст. 119 та п.п. 169.2.2 пп. 169.2 ст. 169 розділу IV «Податок на доходи фізичних осіб» Податкового кодексу України, відповідачем документально не доведені, не зазначені конкретні первинні або інші документи, які б свідчили про факт виплати позивачем доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку за придбання товару чи надання послуг, які надані в період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р., а також наявність ознаки податкової соціальної пільги.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в порушення даної норми не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України суд, —
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Ххххх об’єднаної державної податкової інспекції Ххххх області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Ххххх окружного адміністративного суду від ххххх2013 року у справі № ххххх залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
(Ухвалу у повному обсязі складено ххххх 2013 р.)
Головуючий: Ххххх
Суддя: Ххххх
Суддя: Ххххх

отримати повну версію статті