УЧАСТЬ НОТАРІУСА В ОХОРОНІ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ШЛЯХОМ ПРИЙНЯТТЯ НА ЗБЕРІГАННЯ ТА В ДЕПОЗИТ

ЮЛІЯ ЖЕЛІХОВСЬКА,
здобувач Хмельницького університету управління та права, магістр права, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу
УЧАСТЬ НОТАРІУСА В ОХОРОНІ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ШЛЯХОМ ПРИЙНЯТТЯ НА ЗБЕРІГАННЯ ТА В ДЕПОЗИТ
Важливим питанням теорії та практики розбудови правової держави є охорона прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, що слугує своєрідним індикатором стану та рівня розвитку громадянського суспільства і держави.
У сучасній правовій науці та юридичній практиці недостатньо приділено уваги науковим прогнозам розвитку нотаріату, а також важливості його у сфері охорони цивільних прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Як інститут громадянського суспільства нотаріат має на меті охорону гарантованих Конституцією та законодавством України прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб шляхом вчинення нотаріальних дій нотаріусами від імені держави України. Нотаріат покликаний створювати належні умови для ефективної реалізації норм права фізичними та юридичними особами, захищати їхні суб’єктивні права і законні інтереси, надаючи правочинам публічної довіри, а документам більшої доказової сили.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок по¬свідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат», з метою надання їм юридичної вірогідності. Під цим поняттям в теоретичному контексті пропонується розуміти структуру нотаріальних органів, на яку покладається правоохоронна та правозахисна державна функція, що має здійснюватись відповідно до змісту нотаріального процесу та передбаченої чинним законодавством України процедури [1, с. 47]. Змістом діяльності нотаріальних органів, у свою чергу, є правоохоронна та правозахисна діяльність, яка державою покладена на спеціальну структуру органів та на окремих посадових осіб [2, с. 5]. Одним із способів нотаріальної охорони цивільних прав та інтересів є прийняття нотаріусом на зберігання та в депозит певних документів, грошей, цінних паперів чи інших цінностей. Серед інших на сьогодні вирізняють:
- прийняття в депозит грошових сум та цінних паперів;
- прийняття на зберігання документів.
Внесення боргу в депозит є одним із способів виконання грошового зобов’язання або зобов’язання щодо передачі цінних паперів (ст. 537 Цивільного кодексу України; далі — ЦК України). Як в юридичній літературі радянського періоду [3, с. 26], так і в працях сучасних науковців внесення в депозит розглядалося саме як нотаріальна операція з посвідчення безспірних фактів, що мало певні практичні наслідки при її вчиненні.
Згідно з чинним законодавством України вчиняти таку нотаріальну дію, як прийняття на депозит грошових сум, можуть державні нотаріуси, які працюють у державних нотаріальних конторах, нотаріуси, які займаються приватною нотаріальною діяльністю, а також консульські установи України. Зокрема, від нотаріуса при прийнятті в депозит не вимагається здійснювати перевірку підстав внесення грошей чи цінних паперів. Зовсім по-іншому виглядає ситуація при договірному депонуванні. У випадку договірного депонування нотаріус зобов’язаний, ознайомившись із текстом відповідного договору, перевірити, окрім інших обставин, підстави здійснення операцій з депонування [4, с. 19–23].
Нотаріальне депонування використовується і в сімейному законодавстві. Так, відповідно до ч. 2 ст. 89 Сімейного кодексу України [5] припинення права на аліменти [6, с. 369] може бути здійснено за домовленістю подружжя шляхом внесення одноразової грошової суми на депозит нотаріуса до посвідчення договору. Ця юридична конструкція запропонована з метою уникнення обману з боку одного з подружжя та виконує своєрідну форму «відступного».
Порядок проведення цієї нотаріальної дії регламентується Інструкцією про порядок обліку депозитних операцій у державних нотаріальних конторах та в приватних нотаріусів, яка дає відповіді майже на всі питання, що виникають на практиці при прийнятті в депозит грошових сум.
Прийняття нотаріусом у депозит грошових сум і цінних паперів відбувається за місцем виконання зобов’язань, що визначається законом, договором, актом планування, на підставі якого виникло зобов’язання, або виходить із суті самого зобов’язання. Внесення особою грошових сум у депозит нотаріуса провадиться шляхом переказу готівки через банки або підприємства поштового зв’язку чи безготівковим перерахуванням сум з рахунку особи на окремий поточний рахунок нотаріуса [7].
Для зберігання грошових сум, прийнятих у депозит державними нотаріальними конторами, в органах Державного казначейства відкриваються відповідні рахунки для обліку депозитних сум.
Суть прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів полягає в тому, що нотаріус приймає від боржника гроші чи цінні папери через те, що боржник не може з якихось причин передати їх кредитору особисто [8, с. 436].
Поняття «депозит» можна трактувати як надходження грошових сум цінних паперів від боржника на тимчасове збереження до нотаріуса, і в разі настання певних умов вони передаються нотаріусом кредитору [9, с. 100–102]. На практиці в депозит нотаріусів [10, с. 15] найчастіше надходять грошові суми в рахунок оплати боргів за договорами позики та інших грошових зобов’язань. Вилучені нотаріусом при прийнятті ними заходів охорони спадкового майна грошові суми і цінні папери, які належали спадкодавцеві, також передаються в депозит нотаріуса.
Якщо місце виконання не визначено, то виконання повинно бути здійснено:

ЮЛІЯ ЖЕЛІХОВСЬКА отримати повну версію статті