УЧАСТЬ НОТАРІУСА В ОХОРОНІ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ЩОДО СПАДКОВОГО МАЙНА

ЮЛІЯ ЖЕЛІХОВСЬКА,
здобувач Хмельницького університету управління та права, магістр права, приватний нотаріус Хмельницького районного нотаріального округу
УЧАСТЬ НОТАРІУСА В ОХОРОНІ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ ЩОДО СПАДКОВОГО МАЙНА
Ще однією сферою, де можлива участь нота¬ріуса в охороні цивільних прав та інтересів, є сфера спадкування. Ми повністю підтримуємо висловлену в літературі думку, що забезпечення нотаріусом охорони спадкового майна є однією з найбільш трудомістких та складних нотаріальних дій [1, с. 268].
Інститут спадкування існує вже багато сторіч, втім прийняття нового цивільного законодавства в Україні надало цьому інституту нового імпульсу розвитку. У власності фізичних осіб стали опинятися засоби виробництва, у підприємств з’явилася можливість успадковувати земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Разом з тим чинне цивільне законодавство значно розширило права громадян у здійсненні своїх спадкових прав, наприклад право на складання заповіту подружжя, складання секретного заповіту тощо. Значущість спадкування має своїм корінням відносини власності, адже кожен із власників може здійснювати розпорядження своїм майном на випадок своєї смерті — скласти заповіт [2, с. 8–11]. Спадкоємці набувають право власності на майно спадкодавця і в разі спадкування за законом. Таким чином, реалізується одне з конституційних прав громадян України — право на власність і стосовно спадко¬ємців, і стосовно спадкодавців.
Розглянемо юридичні категорії спадкування. Загальне поняття «спадщина» включає майнові та деякі особисті немайнові права спадкодавця та його обов’язки, які не можуть перевищувати розміру його прав [3, с. 13]. Також потребує уточнення й поняття «спадкодавець», оскільки воно в юридичній літературі пов’язується лише з переходом майна. Так, спадкодавцем визначають громадянина, майно якого після його смерті переходить у спадщину до інших осіб чи особи [4, с. 52]. Говорячи про поняття «спадкоємці» [5], варто зауважити, що згідно із законодавст¬вом України ними можуть бути як фізична особа, так і юридична особа та держава Україна (останні можуть бути спадкоємцями, якщо щодо них складено заповіт).
Законодавством України передбачено «захід», який повинен забезпечити зберігання спадкового майна від псування, розкрадання, загибелі, — це нотаріальне провадження щодо вжиття заходів з охорони спадкового майна спадкодавця [3, с. 483]. Це провадження є складовою частиною нотаріального процесу [6, с. 86], змістом якого є процесуальне оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємців, якому в цьому провадженні відведено значну роль.
Правовий зміст цього провадження полягає в тому, що на час перехідного періоду, коли фактично право власності на майно знаходиться в невизначеному та невстановленому за допомогою відповідних документів стані, потребуються відповідні заходи, спрямовані на визначення конкретних осіб, які відповідатимуть за його збереження [3, с. 483].
Ще з дореволюційних часів охоронні дії щодо спадкового майна вважалися обов’язковими, коли в складі спадщини було нерухоме майно. Заходи щодо охорони спадкового майна прий¬малися перш за все в інтересах спадкоємців, які були відсутніми при відкритті спадщини, які часто не володіли інформацією про склад спадщини та які не мали можливості просити про охорону цього майна.
У Радянському Союзі під час Великої Вітчизняної війни Пленум Верховного Суду СРСР зобов’язав нотаріальні органи при видачі свідоцтв про право на спадщину перевіряти, чи існують у померлого спадкоємці, які перебувають в складі червоної армії чи військово-морського флоту, чи проживають на території, окупованій загарбниками, чи евакуйовані у зв’язку з обставинами воєнного часу. Якщо нотаріальні органи мали інформацію про тимчасово відсутніх спадкоємців, вони були зобов’язані вжити заходів щодо охорони спадкового майна.
Під вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна слід розуміти комплекс організаційно-правових заходів, спрямованих на його збереження, що здійснюються нотаріусом (органом місцевого самоврядування), зберігачем (охоронцем, банком, музеєм тощо), виконавцем заповіту і тривають переважно від моменту проведення опису спадкового майна до прийняття спадщини спадкоємцями. Водночас поняття «охорона спадкового майна» можна розглядати й у вужчому розумінні. Зокрема, у вузькому розумінні цього слова охорона спадкового майна — це створення зберігачем таких умов збереження спадкового майна, які протягом установленого законодавст¬вом періоду повинні повністю виключити можливість порушення його цілісності, кількісного зменшення та зниження показників якості.
Метою такої нотаріальної дії, як вжиття заходів щодо охорони спадкового майна, є забезпечення його збереження, а також запобігання його можливому псуванню, загибелі чи розкраданню. Поряд із поняттям «охорона спадкового майна» вживається також поняття «вжиття заходів щодо охорони спадкового майна». Під ним розуміється система обов’язкових, і як правило, термінових та невідкладних дій організаційно-правового характеру (включаючи його передачу на відповідальне зберігання), спрямованих на забезпечення збереження спадкового майна, проведення яких законодавцем покладено виключно на нотаріуса чи посадову особу органів місцевого самоврядування. Тобто вжиття заходів щодо охорони спадкового майна розглядається як початкова стадія процесу охорони спадкового майна та водночас як її складова.
Охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця. Також згідно з ч. 5 ст. 1277 ЦК України охороні до визнання його відумерлим підлягає також спадкове майно, яке не прийняте спадкоємцями.
Порядок здійснення охорони спадкового майна врегульовано главою 6 Закону України «Про нотаріат», а також в інших нормативно-правових актах. Згідно із Законом України «Про нотаріат» підставою для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна є повідомлення (письмова заява, що містить інформацію щодо місця відкриття спадщини, місцезнаходження спадкового майна, банківських рахунків тощо і прохання вжити заходів щодо охорони всього чи конкретного майна) установ, підприємств, організацій, громадян, рішення суду щодо оголошення фізичної особи померлою [7, с. 20–23].
За порядком вчинення процес охорони спадкового майна можна віднести до багатоетапних [6, с. 205], що надає можливість встановити певну послідовність вчинення та зміст кожного етапу.
Логічним є виділення трьох етапів прова¬дження, а саме:

ЮЛІЯ ЖЕЛІХОВСЬКА отримати повну версію статті