УЧАСТЬ НОТАРІУСА В КРИМІНАЛЬНОПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЯХ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ

ОЛЕГ ПОПОВЧЕНКО,
кандидат юридичних наук, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
УЧАСТЬ НОТАРІУСА В КРИМІНАЛЬНОПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДІЯХ: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ
У правоохоронному механізмі України важливе місце належить нотаріату як системі органів та посадових осіб, на яких покладено обов’язок засвідчувати права й факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії для надання їм юридичної вірогідності (ст. 1 Закону «Про нотаріат»).
Нотаріат — це публічно-правовий інститут у системі позасудового правового забезпечення охорони та захисту прав і законних інтересів України, громадян, підприємств, установ та організацій, заснований на єдиних принципах, формах і методах організації та здійснення нотаріальної діяльності, а також державного контролю за цією діяльністю.
Історія латинського нотаріату, до якого належить Україна, з часів стародавнього Риму й до сьогодення свідчить, що особи, які виконували нотаріальні функції, як кваліфіковані правознавці завжди брали активну участь у кримінальному процесі, а законодавство про нотаріат традиційно мало зв’язок з положеннями кримінально-процесуального права.
Так, за статутами Риму І–IV ст. у кримінальних справах нотаріуси записували перебіг слідства, допитували свідків, редагували судові рішення та видавали їх копії. Привілеї нотаріуси мали при допиті їх у суді. У Візантії VІ–ХV ст. вони здійснювали правосуддя. У Франції, Іспанії, Німеччині VІІІ–ХІV ст. нотаріус стає присутнім при катуваннях і стратах засуджених.
Пам’ятки права, що діяли на теренах України в Х–ХІV ст. (княжі договори, грамоти, статути, Руська правда, Литовські статути, збірки магдебурзького права), покладали слідство й суд на осіб (воєвода, возний, магістрат тощо), які мали повноваження нотаріального характеру. Ці ж положення містять «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 року.
Після поширення у XVIII ст. в Україні законів Російської імперії свідчити документи та звіряти підписи в текстах стали писарі та дяки, а з 1781 року — нотаріуси, що були відокремлені від органів кримінальної юстиції.

Олег ПОПОВЧЕНКО отримати повну версію статті