УХВАЛА ВИЩОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 14 листопада 2007 року

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2007 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів — Бутенка В. І. (доповідач),
Горбатюка С. А.,
Панченка О. І.,
Сороки М. О.,
Штульмана І. В.,
розглянувши в порядку письмового касаційного провадження адміністративну справу за скаргою А. на дії Д го обласного управління юстиції, —
встановила:
У серпні 2002 року А. звернувся до суду із вказаною скаргою.
У скарзі зазначав, що він є приватним нотаріусом Л. го нотаріального округу Д.-ї області. Наказом Д. го обласного управління юстиції від 25 червня 2002 року № 414 призупинено його приватну нотаріальну діяльність на три місяці для укладення договорів з філією ДП «Держінформюст» та внесення в комп’ютерну базу даних всієї інформації щодо посвідчених ним доручень та заповітів.
Заявник вважав цей наказ неправомірним, оскільки нотаріальні дії ним реєструвались у реєстрах нотаріальних дій у відповідності із вимогами Закону України «Про нотаріат», а створення ДП «Держінформюст» і введення Єдиного реєстру доручень та укладання цивільних угод про надання інформаційно-технічних послуг цим підприємством, як і стягнення нотаріусами плати за ці послуги на користь підприємства, на його думку, не відповідає законодавству, яке регулює діяльність приватних нотаріусів.
Рішенням В. го районного суду м. Д. від 08 грудня 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Д.-ї області від 19 березня 2004 року, у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, А. подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог його скарги. В скарзі він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 2 вересня 1993 року, відповідно до якого правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.
Підстави припинення приватної нотаріальної діяльності передбачені ст. 30 цього Закону.
Так, приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення анулюється управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках:
подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;
анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю;
коли приватний нотаріус не уклав договір службового страхування чи не вніс страхову заставу для забезпечення відшкодування шкоди, передбачену статтею 28 цього Закону, або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру;
коли приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов’язків протягом двох місяців і не повідомив про це управління юстиції;
невідповідності приватного нотаріуса займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я, що на тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.
Таким чином, наведений у статті 30 Закону України «Про нотаріат» перелік підстав для припинення приватної нотаріальної діяльності є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає. Крім того, вказаним Законом не передбачено взагалі такого виду припинення приватної нотаріальної діяльності, як тимчасове припинення (призупинення) такої діяльності.
Між тим, суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи встановили лише факти порушення позивачем нормативних актів Міністерства юстиції України, що і було покладено в основу судових рішень, залишивши поза увагою питання відповідності оскарженого наказу Д го обласного управління юстиції наведеним вимогам Конституції України та Закону України «Про нотаріат».
Внаслідок допущення згаданих порушення норм матеріального і процесуального права суди дійшли передчасного висновку про відмову А. у задоволенні скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до ст. 227 КАС України скасувати ухвалені в справі судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого суду слід врахувати вищевикладене та у відповідності із вимогами закону вирішити даний спір.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 222, 223, 227, 230 КАС України, колегія суддів —
ухвалила:
Касаційну скаргу А. задовольнити частково.
Рішення В. го районного суду м. Д. від 08 грудня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Д.-ї області від 19 березня 2004 року — скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Згідно ст. ст. 236, 237 КАС України рішення суду касаційної інстанції може бути оскаржено до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Судді: Бутенко В. І.
Горбатюк С. А.
Панченко О. І.
Сорока М. О.
Штульман І. В

отримати повну версію статті