УКРАЇНСЬКИЙ НОТАРІАТ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

В’ЯЧЕСЛАВ КОМАРОВ,
проректор Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», завідуючий кафедрою цивільного процесу, кандидат юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, заслужений юрист України
УКРАЇНСЬКИЙ НОТАРІАТ: ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
У правовій системі нотаріат відіграє значну роль як орган безспірної цивільної юрисдикції та превентивного правосуддя. Латинський вислів «consensus facit ius», що означає «згода творить право» (тобто сторони шляхом згоди самі створюють для себе право), підкреслює вагомість нотаріальної діяльності, в межах якої така згода сторін формулюється та оформлюється в нота¬ріальних актах, що мають доказову силу та публічне визнання.
Роль нотаріату обумовлюється розвитком цивільного обороту, розширенням кола об’єктів приватної власності та зростанням потреби в ефективній та високопрофесійній діяльності нотаріусів. При цьому функціонування нотаріату в сучасних національних правових системах є дещо різним, що зумовлено різним значенням нотаріально посвідчених документів. Так, нотаріальні документи у країнах, де набув поширення англосаксонський нотаріат, не мають повної доказової сили, а функції нотаріусів та адвокатів можуть бути поєднані в одній особі. Український же нотаріат належить до нотаріату латинського типу, який характеризується наданням певних доказових переваг нотаріально посвідченим документам та особливим статусом нотаріуса, який одночасно є представником вільної професії та особою, наділеною публічними повноваженнями. Цей факт концептуально зумовлює відповідний розвиток законодавчого врегулювання нотаріальної діяльності, орієнтований на основні стандарти класичної системи нотаріату, поширені у всіх країнах континентальної Європи.
Більш ніж сімдесят країн світу мають нотаріат, заснований на традиціях писаного права. При цьому в їх правовому просторі нотаріат розглядається як гарант найбільш важливих прав: власності, сімейних, підприємницьких тощо.
Наявність загальних принципів організації та діяльності нотаріатів дозволила утворити спеціальну організацію нотаріату — Міжнародний союз нотаріату — як неурядову організацію, зав¬дання якої полягають у підтримці, координації та розвитку нотаріальної діяльності на міжнародному рівні. На підставі тісної співпраці між національними нотаріатами Союз має забезпечувати незалежність та високу зна¬чущість нотаріату з метою кращого захисту прав окремих осіб та суспільства в цілому. Міжнародне співробітництво в нотаріальній галузі набуває все більшого поширення. Для України це зумовлюється, зокрема, її членством у Раді Європи і необхідністю виконання зобов’язань, передусім правового характеру, які взяла на себе наша держава.
У зв’язку з підвищенням значущості нотаріату особливі вимоги ставляться не тільки до нотаріальної діяльності, а й до особи нотаріуса. У своїй діяльності нотаріуси реалізують основні завдання нотаріату та належать до органів, що виконують нотаріальні функції. Відносини між нотаріусом та заінтересованими особами мають довірчий характер, а тому передбачають збереження конфіденційності інформації про майновий та немайновий стан осіб, що звертаються за вчиненням нотаріальних дій. Професійна діяльність нотаріуса забезпечує превентивний правовий захист і унеможливлює порушення в майбутньому прав та інтересів суб’єктів права й виникнення спорів у судах.
Отже, нотаріат як інститут позасудового превентивного захисту своєю діяльністю має сприяти досягненню завдань правосуддя, запобігаючи виникненню судових спорів шляхом попередження порушення цивільних прав та інтересів, забезпечення їх належної реалізації. Адже, за відомим латинським висловом «melior est iustitia vere praeveniens quam se vere puniens», кращим є правосуддя, що істинно попереджає, ніж те, що суворо карає.
Слід зазначити, що останнім часом науковці приділяють нотаріату дедалі більше уваги. Розвивається наука про нотаріат, ширшого визнання та поглиблення зазнає теорія нотаріального процесу. Знову набули надзвичайної актуальності проблеми новелізації нотаріального законодавст¬ва. На жаль, процес оновлення законодавчого унормування нотаріату та нотаріальної діяльності наразі суттєво загальмував, зокрема, через відсутність зрозумілих підходів до визначення правового характеру та сутності нотаріальної діяльності та, як наслідок, неможливості ефективного вирішення найбільш складних та актуальних питань нотаріату.
Безумовно, наразі вкрай актуальною є проблема єдиного нотаріату, оскільки світовий досвід країн класичної моделі нотаріату вже досить давно визнав вільний нотаріат більш ефективною формою здійснення нотаріальних функцій [1, с. 18–20; 2, с. 61–62; 3, с. 15; 5, с. 35, 85]. Утворення єдиного нотаріату мало б стати важливим кроком на шляху вдосконалення українського нотаріату, але скасування державного нотаріату має базуватися на попередньому вирішенні низки проблем, які наразі не знаходять свого розв’язання. До них належать питання про чітке визначення складу нотаріальних органів, статусу нотаріусів; доступу до нотаріальної діяльності та порядку вступу на посаду нотаріуса; оплату вчинюваних нотаріальних дій; квотування посад нотаріусів; контроль за нотаріальною діяльністю; зупинення та припинення нотаріальної діяльності тощо.
Питанням, що потребує належного вирішення, є визначення системи та компетенції нотаріальних органів в Україні. У ст. 1 Закону України «Про нотаріат» (далі — Закон) нотаріат визначається як система органів та посадових осіб. Нерозв’язаним залишається питання щодо визначення складу таких органів, що призводить до подальших проблем. Передусім, йдеться про визначення нотаріальної компетенції службових осіб органів місцевого самоврядування (ст. 37 Закону). Вважаємо більш доцільним виключити їх із системи нотаріальних органів, надавши їм лише можливість посвідчувати заповіти та довіреності, що дорівнювали б нотаріально посвідченим.
Крім того, доцільним слід визнати закріплення в самому Законі складу та змісту функцій нотаріату, які наразі законодавчо не визначені, з огляду на той факт, що функції, не властиві нотаріальній діяльності, на нотаріат покладатися не повинні.

В'ячеслав КОМАРОВ отримати повну версію статті