УЗАГАЛЬНЕННЯ нотаріальної практики щодо посвідчення довіреностей

Головне управління юстиції в Харківській області
УЗАГАЛЬНЕННЯ
нотаріальної практики щодо посвідчення довіреностей
Це узагальнення проведено на виконання плану роботи Головного управління юстиції в Харківській області за наслідками вчинення нотаріальних дій нотаріусами Харківської області, а саме – посвідчення довіреностей.
У ході проведення узагальнення нотаріальної практики встановлено, що нотаріуси області в цілому дотримуються вимог чинного законодавства при посвідченні довіреностей. У той же час, узагальнення виявило наявність у практиці нотаріусів деяких спірних питань, а також недоліків та порушень норм закону з боку нотаріусів.
*** Зокрема, одним з найважливіших питань при вчиненні даного виду правочинів є чітке визначення юридичних дій, які належить учинити представникові, як того потребує п. 146 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Так, мають місце випадки, коли нотаріуси посвідчують довіреності з такими повноваженнями: «Бути моїм представником в усіх підприємствах, установах та організаціях, всіх форм власності, незалежно від їх підпорядкування та галузевої належності… при вирішенні будь-яких питань, що мене стосуватимуться, зокрема: робити від мого імені заяви, подавати та отримувати належні мені довідки та документи, отримувати дублікати документів, розписуватися за мене». Вбачається, що посвідчення таких довіреностей не повинно мати місце у практиці нотаріусів, оскільки неконкретне визначення повноважень представника тягне за собою неод­нозначне тлумачення довіреності, проблеми при виконанні представником наданих довірителем повноважень, виникнення судових спорів та породжує скарги громадян на дії нотаріусів.
*** При посвідченні нотаріусами довіреностей від імені юридичних осіб нотаріус, згідно ст. 44 Закону України «Про нотаріат» та п. 41 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, перевіряє цивільну правоздатність та дієздатність юридичної особи. Зокрема, нотаріус зобов’язаний ознайомитись з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу цивільної правоздатності та дієздатності цієї особи; при цьому копії зазначених документів залишаються в справах нотаріуса. В той же час, трапляються випадки, коли цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи перевіряються не за оригіналами документів юридичної особи, а за їх нотаріально засвідченими копіями, в деяких випадках до екземпляра довіреності не долучаються копії документів, а лише робиться службова відмітка про їх перевірку, не витребовуються витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
*** Деякі нотаріуси підключені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та отримують витяги для вчинення нотаріальних дій з юридичними особами особисто, підписуючи та скріплюючи ці Витяги печаткою нотаріуса. Однак слід зазначити наступне: відповідно до п. 3 ст. 20 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року № 755 IV, форма Витягу та довідки з Єдиного державного реєстру встановлюється спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації. Витяг або довідка з Єдиного державного реєстру підписується державним реєстратором та засвідчується його печаткою. Згідно ст. 1 зазначеного вище Закону, державним реєстратором є посадова особа, яка відповідно до цього Закону від імені держави здійснює державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Наказом Держкомпідприємництва «Про доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 22.07.2008 року за № 95 визначено, що споживачами інформації з Єдиного державного реєстру серед інших є особи, які при виконанні службових обов’язків потребують інформацію із Єдиного державного реєстру, в тому числі нотаріуси, але цей наказ не пройшов реєстрацію у Міністерстві юстиції України, як передбачено Указом Президента України від 03.10.1992 року № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади». Листом від 10.01.2009 р. № 24-7/2 Мін’юст запропонував Держкомпідприємництву скасувати наказ та відкликати його з місць застосування.
Враховуючи вищевикладене, вважаємо, що нотаріуси, відповідно до чинного законодавства не мають повноважень щодо підписання та скріплення власною печаткою Витягів з Єдиного державного реєстру, оскільки вони не є державними реєстраторами.
*** Досить часто нотаріусами посвідчуються довіреності фізичних осіб – підприємців з наступними повноваженнями: «на ведення їх підприємницької діяльності», «з питань підприємницької діяльності», «з усіх без винятку питань, пов’язаних зі здійсненням та припиненням підприємницької діяльності». Вважаємо, що в посвідченні таких довіреностей нотаріус повинен відмовити. Так, згідно ст. 42, 43 Господарського кодексу України – підприєм­ницька діяльність здійснюється самостійно та особисто фізичною особою – підприємцем. Це не позбавляє можливості нотаріуса посвідчити довіреність на здійснення окремих, чітко визначених юридичних дій (наприклад, на представництво в банківській установі щодо розпорядження грошима на рахунках, представництво перед податковими та іншими органами щодо одержання ліцензій, патентів, дозволів, здачі звітів та ін.).
*** Встановлені випадки посвідчення безвідкличних довіреностей на розпорядження транспортними засобами та нерухомим майном. Слід нагадати, що видача безвідкличної довіреності – це виключення, а не загальне правило. У ч. 4 ст. 249 Цивільного кодексу України чітко встановлено, що таку довіреність може бути видано лише у випадках, передбачених законом. Тому особа, яка звертається до нотаріуса, не може обирати вид довіреності – відклична вона або безвідклична на свій розсуд, оскільки посвідчення безвідкличної довіреності можливе лише у випадках, коли це передбачено безпосередньо законом. Так, на сьогоднішній день видача безвідкличних довіреностей передбачена лише ч. 3 ст. 10 Закону України «Про фінансово кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», а саме: забудовник має право, на час дії договору доручення з відкладальними умовами, надати безвідкличну довіреність управителю на право делегування третім особам функцій забудовника у разі порушення умов договору з управителем.
*** У порушення вимог пункту ч. 4 статті 720 Цивільного кодексу України нотаріусами посвідчуються довіреності на дарування майна без зазначення ім’я обдаровуваного.
*** В ході узагальнення було встановлено, що іноді нотаріуси, при посвідченні довіреності з одночасним перекладом нотаріусом на іншу мову не дотримуються вимог п. 266 Інструкції, а саме: підпис довірителя розміщений тільки під текстом довіреності, викладеним українською мовою; нотаріусом вчиняється декілька посвідчувальних написів; та інше. Згідно з вимогами чинного законодавства нотаріусом, у разі посвідчення довіреності з одночасним перекладом тексту документа, текст документа й перекладу викладається на одному аркуші. На лівому боці аркуша вміщується текст документа українською мовою, а переклад – на правому. Під українським та іноземними текстами нотаріусом вчиняється один посвідчувальний напис україн­ською мовою про посвідчення документа. Одночасно у посвідчувальному написі зазначається про засвідчення вірності зробленого нотаріусом перекладу. При цьому нотаріус вчиняє один посвідчувальний напис, використовуючи форми № 48 та № 69 додатку 7 до Правил ведення нотаріального діловодства. Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий реєстровий номер.
*** Ст. 240 Цивільного Кодексу України передбачає, що представник зобов’язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати свої повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо таке право надано представникові довірителем. В порушення п. 153 Інструкції деякі нотаріуси, посвідчуючи довіреності в порядку передоручення, надають заміснику більше прав, ніж їх передано представнику за основною довіреністю; строк довіреності, посвідченої в порядку передоручення, іноді перевищує строк основної довіреності, що є неприпустимим; не всі нотаріуси роз’яснюють представнику довірителя зміст ст. 240 Цивільного кодексу України.
*** Крім того, з метою формування єдиної практики, вважаємо за необхідне розглянути питання скасування довіреності.
Так, особа, яка видала довіреність (за винятком безвідкличної довіреності), має право у будь-який час її скасувати, а особа, якій довіреність видана, може від неї відмовитись. Єдиної форми заяви щодо скасування довіреності немає, тому при вирішенні даного питання слід виходити з того, що довіреність є одностороннім правочином, а у відповідності до ст. 214 Цивільного кодексу України відмова від правочину вчиняється у тій самій формі, що й сам правочин.
Особа, яка видала довіреність і згодом її скасувала, у відповідності до ст. 249 Цивільного кодексу України повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Після припинення довіреності представник зобов’язаний повернути довіреність особі, яку він представляє. На прохання особи, яка скасувала довіреність, дане повідом­лення може бути відповідно оформлене нотаріусом шляхом передачі заяви про скасування довіреності у порядку ст. 84 Закону України «Про нотаріат».
Згідно п. 154 Інструкції, нотаріус, завідувач державним нотаріальним архівом при одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається у справах нотаріуса (у державному нотаріальному архіві), і відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій. Якщо особа, яка видала довіреність, надасть свій примірник довіреності, то напис про скасування довіреності або передоручення робиться і на цьому примірнику, після чого він разом із заявою додається до примірника, що зберігається у справах нотаріуса (в державному нотаріальному архіві).
Довіритель має право звернутися до будь-якого нотаріуса з проханням про скасування раніше виданої довіреності. Така заява адресується нотаріусу, що посвідчив довіреність, і надсилається на його (нотаріуса) адресу довірителем. З метою забезпечення якомога швидкого надходження відповідної інформації до нотаріуса, що посвідчив довіреність, можливо, щоб сам нотаріус, який засвідчив підпис довірителя на повідомленні про скасування довіреності, відправив її адресату. Оригінал заяви про скасування довіреності надсилається нотаріусу, який посвідчив довіреність. Відомості про скасування довіреності підлягають обов’язковій реєстрації у Єдиному реєстрі довіреностей. При внесенні відповідних записів до електронних реєстрів Міністерства юстиції нотаріус не вчиняє нотаріальної дії, а виконує функції реєстратора. Згідно п. 2.3. Положення про Єдиний реєстр довіреностей, посвідчених у нотаріальному порядку, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 року № 115/5, заява про припинення дії довіреності подається довірителем, а також іншими особами, які мають підтверджуючі документи щодо відомостей, передбачених частиною 1 статті 248 Цивільного кодексу України. Зразок та форма такої заяви Міністерством юстиції не встановлені. Оскільки нотаріальне засвідчення підпису на такій заяві нотаріусом не передбачено, то можливо встановлення особи довірителя та справжності його підпису з реєстрацією такої заяви за книгою вхідної кореспонденції. На підставі вищезазначеної заяви, нотаріус, що її одержав, вносить інформацію про скасування довіреності до Єдиного реєстру довіреностей. Доцільно, хоча це і не передбачено законодавством, надсилати на адресу нотаріуса, що посвідчив довіреність, копії витягу про скасування довіреності.
*** Досить часто перед нотаріусами стає питання можливості видачі довіреності від імені кількох осіб.
Законом України «Про нотаріат» передбачена можливість видачі довіреності кількома особами. Законодавство не містить чіткої заборони посвідчення таких довіреностей, а положення п. 146 Інструкції не можна трактувати як можливість існування лише одного довірителя в одній довіреності. Термін «однією особою» має пояснення в ч. 3. ст. 202 Цивільного кодексу України, згідно якої одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. У той же час не можна стверджувати, що видача довіреності від кількох осіб можлива в будь-яких випадках; право на видачу спільної довіреності слід залишити учасникам спільної власності. Характерним прикладом можливості посвідчення такої довіреності є видача довіреності на продаж автомобілю, отриманого у спадщину двома спадкоємцями, або на продаж квартири, отриманої в результаті приватизації у спільну сумісну власність кількома співвласниками, або на розпорядження майном, що зареєстроване за подружжям на праві спільної сумісної власності. До речі, необхідність видачі спільної довіреності прямо зазначена в деяких нормах цивільного законодавства. Так, ч. 2 ст. 1135 ЦКУ передбачено, що «у відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками…».
*** Методичною радою вивчене питання щодо отримання дублікату довіреності повіреною особою. Так, згідно п. 29 Інструкції дублікат довіреності може отримати особа «… щодо якої вчинялася нотаріальна дія». Відповідно до ст. 53 Закону України «Про нотаріат», у разі втрати документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, у тому числі щодо яких вчинялася нотаріальна дія, видається дублікат втраченого документа. На вимогу ст. 42 Закону України «Про нотаріат» нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення даної нотаріальної дії (видачі дублікату довіреності). При цьому, це питання вирішується в кожному випадку індивідуально, з урахуванням конкретних обставин, виду довіреності, осіб, що звернулися за отриманням дублікату, тощо. Не виключається можливість застосування права нотаріуса витребовувати додаткові відомості або документи від фізичних та юридичних осіб. Зокрема, на виконання цієї вимоги нотаріус може направити рекомендованого листа довірителю (з повідомленням про його вручення) щодо підтвердження факту втрати оригіналу довіреності. Після отримання відомостей від довірителя про втрату оригіналу довіреності та відсутності його заперечень, дана нотаріальна дія може бути вчинена.
На підставі проведеного узагальнення вбачається, що більшість нотаріусів при посвідченні довіреностей дотримуються вимог чинного законодавства. У той же час, окремі факти свідчать про наявність у деяких нотаріусів поверхневого, недостатнього знання інституту представництва; неповного аналізу суті та правових наслідків окремих правочинів даного виду; неналежної оцінки документів, що надаються для посвідчення довіреності.
Сподіваємось, що проведене узагальнення поряд з постійним самонавчанням та аналізом норм чинного законодавства і змін до нього сприятимуть підвищенню якості нотаріальних дій, що запобігатиме виникненню судових спорів та надходженню обґрунтованих скарг.

отримати повну версію статті