УЗАГАЛЬНЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО ЗНЯТТЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА ДЕРЖАВНИМИ ТА ПРИВАТНИМИ НОТАРІУСАМИ НА ПІДСТАВІ УХВАЛ ТА РІШЕНЬ СУДІВ (ЗА ПЕРІОД З 01.01.2011 ПО 30.04.2012)

УЗАГАЛЬНЕННЯ НОТАРІАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ЩОДО ЗНЯТТЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА ДЕРЖАВНИМИ ТА ПРИВАТНИМИ НОТАРІУСАМИ НА ПІДСТАВІ УХВАЛ ТА РІШЕНЬ СУДІВ (ЗА ПЕРІОД З 01.01.2011 ПО 30.04.2012)
Метою даного узагальнення є аналіз застосування нотаріусами законодавства при вчиненні такої нотаріальної дії, як зняття заборони відчуження нерухомого майна, виявлення складних і неоднозначних питань, які виникають при вчиненні цієї нотаріальної дії, розробка пропозицій щодо забезпечення єдиної нотаріальної практики, з урахуванням судової практики.
В узагальненні проаналізовано нотаріальну практику зняття заборон відчуження нерухомого майна на підставі ухвал та рішень судів.
У переважній більшості випадків вчинення нотаріальної дії щодо зняття заборон відчуження нерухомого майна відбувалось у зв’язку з припиненням договорів іпотеки (застави).
Слід відмітити той факт, що при проведенні узагальнення головними управліннями юстиції, за винятком Головного управління юстиції Міністерства юстиції в Автономній Республіці Крим (далі — АРК), головних управлінь юстиції у Волинській, Полтавській, Одеській, Сумській, Харківській та Чернігівській областях, у мм. Севас­тополі та Києві, у кількість вчинених нотаріальних дій щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна включались дії нотаріуса як Реєстратора, що полягають у вилученні записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна (далі — Реєстр заборон) та Державного реєстру іпотек.
Неналежним чином здійснено виконання доручення Міністерства юстиції України щодо проведення узагальнення головними управліннями юстиції Дніпропетровської, Миколаївської, Херсонської, Житомирської та Чернівецької областей, що свідчить про низьку виконавську дисципліну відповідальних працівників.
За наслідками опрацювання інформації, наданої головними управліннями юстиції, встановлено, що за період з 01.01.2011 по 30.04.2012 нотаріусами було виконано 738 рішень та ухвал судів, за якими було вчинено 655 нотаріальних дій щодо зняття заборони відчуження нерухо­мого майна. В інших випадках, нотаріуси лише вилучали записи про накладену заборону з Реєст­ру заборон.
Вивченням інформації, наданої головними управліннями юстиції, також встановлено, що нотаріуси не завжди розрізняють зняття заборони відчуження нерухомого майна (далі — майно), як вчинення нотаріальної дії та здійснення нотаріусом повноважень Реєстратора.
Слід мати на увазі, що копії рішень загальних та адміністративних судів, які видаються сторонам, мають бути оформлені відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68 (із змінами та доповненнями), Інструкції з діловодства в апеляційному загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 6 січня 2006 року № 1 (із змінами та доповненнями) та Інструкції з діловодства в апеляційних і місцевих адміністративних судах, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 5 грудня 2006 року № 155 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 15 грудня 2008 року № 134 (із змінами та доповненнями).
Як свідчить проведене узагальнення нотаріальної практики, більшість нотаріальних дій щодо зняття заборони відчуження майна були вчинені нотаріусами у період дії Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (далі — Інструкція), пунктом 253 якої було встановлено, що нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна за заявами визначеного переліку осіб та на підставі рішень судів про визнання договору застави (іпотеки) недійсним, про розірвання договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору, чи визнання їх недійсними.
Для вчинення цієї нотаріальної дії нотаріусу надавались: заява заставодавця (іпотекодавця), заява однієї із сторін договору довічного утримання (догляду) або спадкового договору про зняття заборони у зв’язку з визнанням судом відповідного правочину розірваним або недійсним, з відміткою про те, що рішення набрало законної сили; примірники правочинів, що містили запис про накладені заборони, заява про вилучення обтяження об’єкта нерухомого майна.
Про зняття заборони відчуження майна нотаріуси проставляли відповідні відмітки в Реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів, в Алфавітній книзі обліку реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна,
а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів.
На примірниках правочинів вчинялись посвідчувальні написи про зняття заборони відчуження відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5.
Разом з тим, при вчиненні цієї нотаріальної дії мають місце випадки, коли нотаріуси не приймали до уваги та не виконували вимоги статті 52 Закону України «Про нотаріат», пунктів 253 Інструкції та 5 глави 15 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі — Порядок), що свідчить про недбале ставлення до виконання своїх професійних обов’язків.
Зокрема, нотаріуси не здійснювали записи в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій про вчинення нотаріальної дії щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна; не вчиняли посвідчувальні написи про зняття заборони на примірниках правочину; при знятті заборони відчуження нерухомого майна за заявою іпотекодавця, на підставі рішення суду про припинення договору іпотеки, нотаріуси не направляли відповідне повідомлення про зняття заборони кредитору, а також до державного нотаріального архіву стосовно зняття заборони, накладеної нотаріусом, який припинив свою діяльність та передав свої справи на зберігання до державного нотаріального архіву (Житомирська, Дніпропетровська, Одеська, Львівська, Луганська, Хмельницька, Черкаська обл., м. Севастополь).
Деякі нотаріуси Закарпатської області (ХХ­ХХХХ, ХХХХХХ, ХХХХХХ, ХХХХХХ, ХХХХХХ, ХХХХХХ, ХХХХХХ, ХХХХХХ, ХХХХХХ, ХХХХХХ, ХХХХХХ та ін.). вчиняли нотаріальні дії щодо зняття заборон, накладених іншими нотаріусами без перевірки, чи дійсно нотаріус, який накладав заборону, позбавлений можливості вчинити нотаріальну дію щодо її зняття, чим не дотримано вимог пункту 253 Інст­рукції та пункту 5 глави 15 розділу ІІ Порядку.
Аналогічні порушення допущені також нотаріусами Запорізької, Дніпропетровської областей, м. Севастополя.
Так, ХХ.ХХ.2012 приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу ХХХХХХ було вчинено три нотаріальні дії щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна на підставі ухвал Господарського суду Автономної Республіки Крим від ХХ.ХХ.2011 та від ХХ.ХХ.2011 щодо затвердження плану санації боржника — юридичної особи та звільнення майна від обтяжень. Незважаючи на те, що заборона відчуження об’єктів нерухомого майна була накладена Феодосійською державною нотаріальною конторою, вищевказані ухвали Господарського суду Автономної Республіки Крим були надіслані для виконання приватному нотаріусу ХХХХХХ. В той же час зазначеними ухвалами не було зобов’язано приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ХХХХХХ вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони відчуження об’єктів нерухомого майна.
Мають місце непоодинокі випадки, коли судами ототожнюються поняття зняття заборони відчуження нерухомого майна як нотаріальної дії та виконання нотаріусом функцій Реєстратора.
Резолютивна частина судових рішень не дає можливості чітко встановити, які саме дії належить вчинити нотаріусу — зняти заборону відчуження як нотаріальну дію чи як Реєстратору вилучити записи з Єдиних та Державних реєстрів, і містить такі формулювання, як:
• «визнати правовідносини, що випливають з іпотечного договору… такими, що припинилися, та зобов’язати нотаріуса виключити з Реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмета іпотеки: домоволодіння …»;
• «визнати договір іпотеки таким, що припи­нив свою дію, зобов’язати зняти відчуження нерухомого майна в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та в реєстрі заборон іпотек /реєстраційний номер обтяження № …/, всіх реєстраторів: приватних нотаріусів, державних нотаріусів та ВДВС області … »; та інше.
У зв’язку з цим, вважаємо за необхідне зазначити наступне.
1. Підстави зняття заборони щодо відчуження нерухомого майна визначено чинною редакцією статті 74 Закону України «Про нотаріат».
Так, нотаріус знімає заборону відчуження об’єкта нерухомого майна, одержавши:
• повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту);
• повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання;
• звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини.
Крім того, підставою для вчинення нотаріальної дії щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна є також судові рішення, які згідно з частиною п’ятою статті 124 Конституції України є обов’язковими до виконання на всій території України.
При цьому у резолютивній частині судового рішення повинно бути зазначено про визнання зобов’язання, згідно з яким було накладено заборону на відчуження, недійсним, припиненим (розірваним) або виконаним.
На підставі рішень Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального
округу ХХХХХХ були зняті заборони відчуження об’єктів нерухомого майна, які були накладені іншими нотаріусами, а саме:
• на підставі рішень Бабушкінського рай­он­ного суду від ХХ.ХХ.2011, та від ХХ.ХХ.2011 зняті заборони відчуження об’єктів нерухомого майна, які були накладені приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ХХХХХХ;
• на підставі рішення Бабушкінського районного суду від ХХ.ХХ.2011 знята заборона відчуження об’єктів нерухомого майна, яка була накладена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ХХХХХХ;
• на підставі рішення Бабушкінського районного суду від ХХ.ХХ.2011 знята заборона відчуження об’єктів нерухомого майна, яка була накладена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ХХХХХХ.
При цьому у приватного нотаріуса ХХХХХХ була відсутня інформація про те, що нотаріуси, якими були накладені заборони відчуження нерухомого майна, позбавлені можливості вчинити таку нотаріальну дію, як зняття заборони.
До нотаріусів на виконання надсилались рішення та ухвали судів, резолютивною частиною яких нотаріуса було зобов’язано вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони відчуження майна, проте нотаріуси здійснювали вилучення запису про накладену заборону з Реєстру заборон без вчинення нотаріальної дії.
Так, ХХ.ХХ.2011 державним нотаріусом Першої ХХХХХХ державної нотаріальної контори ХХХХХХ було вилучено запис про заборону відчуження нерухомого майна з Реєстру заборон на підставі рішення Ленінського районного суду м. Луганська від ХХ.ХХ.2011, в резолютивній частині якого зазначено: «розірвати договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом ХХХХХХ (приватна нотаріальна діяльність припинена в ХХХХ році), та зняти заборону відчуження, що накладена Першою ХХХХХХ державною нотаріальною конторою». Вилучення цього запису було здійснено на підставі заяви про вилучення обтяження об’єкта нерухомого майна, в якій Ленінський районний суд м. Луганська вказав назву документа — «ухва­ла», тоді як подавалося рішення, а в додаткових відомостях — «зняти арешт».
Проведеним узагальненням встановлено, що мали місце випадки, коли місцеві та господарські суди виносили рішення за скаргами на постанову про відмову нотаріусів у вчиненні нотаріальної дії — знятті заборони відчуження нерухомого майна, визнаючи винесені нотаріусами постанови про відмову безпідставними та зобов’язували нотаріуса вчинити нотаріальну дію (АРК, Житомирська, Івано-Франківська, Сумська, Харківська області).
Найбільш поширеними підставами для винесення постанови про відмову у вчиненні цієї нотаріальної дії були:
• відсутність конкретної інформації у резолютивній частині рішення щодо вчинення нотаріусом такої нотаріальної дії, як зняття заборони відчуження нерухомого майна;
• рішенням суду не надавалось право на звернення щодо зняття заборони третій особі (не стороні правочину, у зв’язку із посвідченням якого ця заборона накладалася);
• із заявою про зняття заборони відчуження зверталась особа, яка не уповноважена на подання такої заяви.
2. При виконанні функцій Реєстратора Єдиних та Державних реєстрів нотаріус керується Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерством юстиції від 09.06.1999 № 31/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2004 № 85/5) (далі — Положення) та Тимчасовим порядком державної реєстрації іпотек, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.2004 № 410.
Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Положення підставою для внесення до Реєстру заборон відомостей про вилучення запису (у випадках, не пов’язаних із вчиненням нотаріальної дії щодо зняття заборони) є заява про вилучення обтяження об’єкта нерухомого майна, що подається Реєстратору:
• судами і слідчими органами у зв’язку із звільненням з під арешту об’єкта нерухомого майна;
• органами державної виконавчої служби у зв’язку із звільненням з під арешту об’єкта нерухомого майна.
При цьому слід мати на увазі, що випадки звільнення судом з під арешту майна передбачені статтею 154 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, у разі скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, при надходженні ухвали суду, постанови слідчого/державного виконавця про зняття накладеного ними арешту, нотаріус як Реєстратор, на підставі заяви про вилучення обтяження об’єктів нерухомого майна, виконує технічну функцію і реєструє (вилучає запис) відомості в Реєстрі заборон.
Що стосується виключення запису про обтя­ження майна іпотекою, то відповідно до пунктів 25, 26 Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек запис може бути виключений на підставі рішення суду з обов’язковим зазначенням порядкового номера запису. Реєстратор вносить до Реєстру:
• відомості про виключення запису в день надходження повідомлення чи рішення суду;
• порядковий номер запису в Державному реєстрі іпотек — номер, наданий під час реєстрації в Державному реєстрі іпотек, який складається з номера та контрольної суми запису.
Всупереч вимогам Тимчасового порядку державної реєстрації іпотек ХХ.ХХ.2012 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ХХХХХХ як Реєстратором Єдиних та Державних реєстрів Міністерства юстиції України були вилучені записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек на підставі рішення суду, яким було визнано договір іпотеки припиненим та зобов’язано приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ХХХХХХ виключити із Державного реєстру іпотек запис щодо обтяження нерухомого майна іпотекою, а також зняти заборону щодо відчуження зазначеного у договорі іпотеки нерухомого майна. Як вбачається із судового рішення, у ньому не було зазначено порядковий номер та контрольну суму запису, який підлягає виключенню з Державного реєстру іпотек, а вчинення відповідних дій покладалось на іншого нотаріуса — ХХХХХХ.
Таким чином, порушивши вимоги законодавства та всупереч рішенню суду, нотаріус обмежився діями Реєстратора та вилучив за­пи­си з Єдиних та Державних реєстрів, не вчинивши при цьому нотаріальної дії, як це передбачено статтями 52 та 74 Закону України «Про нотаріат».
На практиці мають місце випадки, коли в процесі банкрутства у відповідності до статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарськими судами приймається рішення про визнання боржника банкрутом і виноситься відповідна постанова, в якій зазначається про скасування арешту, накладеного на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника.
Слід мати на увазі, що рішення господарського суду про визнання боржника банкрутом є підставою для припинення існуючих обтяжень нерухомого майна боржника і виконується згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Висновки і пропозиції:
1. Проведене узагальнення нотаріальної практики щодо вчинення нотаріусами України такої нотаріальної дії, як зняття заборони відчуження нерухомого майна на підставі ухвал та рішень судів свідчить, що вищевказані помилки та недоліки, як правило, є типовими для нотаріусів усіх регіонів.
В переважній більшості порушення допускаються нотаріусами, які мають низький рівень професійної підготовки і пояснюються відсутністю у них знань чинного законодавства.
2. За результатами проведеного узагальнення можна зробити висновок, що зняття заборони відчуження нерухомого майна на підставі ухвал та рішень судів, зазвичай, ускладнюється нечітким формуванням резолютивної частини ухвали чи рішення суду.
3. У разі неможливості зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріусом, який наклав цю заборону, відповідні обставини, якими можуть бути відпустка, тимчасова втрата праце­здатності, тимчасове зупинення або припинення нотаріальної діяльності, мають перевірятися за інформацією головних управлінь юстиції.
Департамент нотаріату, банкрутства
та функціонування центрального
засвідчувального органу

отримати повну версію статті