ТЕХНІЧНІ ДІЇ НОТАРІУСА В ЕЛЕКТРОННИХ РЕЄСТРАХ — ПОСЛУГА ЧИ ОБОВ’ЯЗОК

ОЛЕНА СКИБА,
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу
ТЕХНІЧНІ ДІЇ НОТАРІУСА В ЕЛЕКТРОННИХ РЕЄСТРАХ —
ПОСЛУГА ЧИ ОБОВ’ЯЗОК
1. Останніми роками на державних та приватних нотаріусів, окрім вчинення власне нотаріальних дій, було покладено виконання нових обов’язків реєстраторів реєстрів, що діють в системі нотаріату, спеціально визначених суб’єктів фінансового моніторингу, спеціальних суб’єктів, на яких покладаються функції державних реєстраторів прав на нерухоме майно, а наразі ще й виконання обов’язків суб’єктів надання платних послуг із реєстрів. У нотаріальному процесі з’явилися нові визначення — суб’єкт надання платних послуг з реєстрів та споживач платних послуг, а серед нотаріусів постало питання, ким вони є під час виконання своїх повноважень —користувачами послуг з реєстрів чи суб’єктами надання таких послуг?
Для того, щоб знайти відповідь, зіставимо вимоги законів та підзаконних актів, що регулюють діяльність органів нотаріату, положень про єдині та державні реєстри, що діють у системі нотаріату, Порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав з нормативними актами, що регулюють надання послуг споживачам.
Для цього з’ясуємо, що охоплює поняття «послуга», чим вона відрізняється від поняття «обов’язок», та які послуги можуть надаватися державними та приватними нотаріусами з огляду на Закони України «Про нотаріат» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У Цивільному кодексі України (далі — ЦК України) норми, які встановлюють загальні положення про надання послуг, виокремлено в главу 63. У зв’язку з тим, що договір доручення, договір комісії та агентський договір є різновидами договорів про надання послуг, норми, які закріплено в названій главі, безпосередньо стосуються зобов’язань, що виникають із зазначених договорів. У ч. 2 ст. 901 ЦК України вказано, що положення глави 63 можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг.
Предметом таких договорів є послуга — певна діяльність, яка не пов’язана зі створенням речі (її відновленням, ремонтом тощо), однак сама по собі породжує відповідне благо, що має споживчу вартість та в силу своїх корисних властивостей здатна задовольнити певні потреби.
У різних джерелах на сучасному етапі по-різному трактується поняття послуги. Так, послуга подекуди трактується як підприємницька діяльність, направлена на задоволення потреб інших осіб, за винятком діяльності, що здійснюється на основі трудових правовідносин. Послуга також трактується як такий вид корисної праці, при якій виробництво корисного ефекту співпадає з часом її споживання.
При аналізі етимології слова «послуга» найчастіше розкривається два його значення:
• дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому;
• діяльність підприємств, організацій та окремих осіб, виконувана для задоволення потреб, обслуговування .
У юридичній літературі послуга визначається подекуди як трудова корисна діяльність людини (групи людей), результати якої виявляються в корисному ефекті, що задовольняє будь-яку потребу суспільства. Ю. П. Космін зазначає, що послуги — це певна діяльність, що не пов’язується зі створенням речі (її відновлення, ремонт), однак яка сама по собі породжує відповідне благо, що має споживну вартість і внаслідок цього стає об’єктом права . В. Приходько пропонує визначення послуги як корисного результату дії (діяльності), що полягає в корисному ефекті, оскільки корисний ефект задовольняє потреби особи (саме для досягнення цього результату укладається договір про надання послуг) .
У будь-якому випадку, послуга має такі характеристики:
• вона породжує відповідне благо для споживача, має споживчу вартість, здатна задовольнити певні потреби споживача;
• отримання послуги відбувається на засадах добровільного волевиявлення споживача; виконавець робіт/послуг (суб’єкт надання послуг) не вправі примушувати споживачів до замовлення послуг;
• вимога оплати послуги, поставленої виконавцем робіт/послуг (суб’єктом надання послуги), якщо споживач не давав прямої та недвозначної згоди на її придбання, забороняється законом (ст. 19 Закон України «Про захист прав споживачів»).

ОЛЕНА СКИБА отримати повну версію статті