СУДНО ЯК ПРЕДМЕТ ЦИВІЛЬНО¬ПРАВОВИХ ВІДНОСИН

ГАННА БОКАНЬ,
приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу
СУДНО ЯК ПРЕДМЕТ ЦИВІЛЬНО¬ПРАВОВИХ ВІДНОСИН
Судно — це найдавніший винахід людства, перша згадка про який датується приблизно 80–60 століттям до нашої ери (зображення парусного судна знайдено в Нубійській пустелі). Широку популярність серед археологічних знахідок Месопотамії отримали глиняні моделі вітрильних і веслових суден, створені руками людини приблизно в 40 столітті до нашої ери. Тому не дивно, що термін «судно» зустрічається вже в найдавніших пам’ятках права. Так, ще в давньоіндійських Законах Ману містилися норми, що регулюють відносини, які виникають з найму судна. У відомому Збірнику законів Хаммурапі була норма про відповідальність морського перевізника за збереження вантажу, що перевозиться. Поняття судна було закріплене нормами давньогрецького та римського права, в яких уже в той час зустрічалися окремі правила, що стосуються безпеки мореплавства. В договорах Київської Русі з Візантією заро¬джуються норми надання допомоги потерпілим судам, охорони життя та майна мореплавців.
Навіть невеликий екскурс в історію такого поняття, як «судно», дозволяє говорити про те, що цей термін існує вже протягом багатьох століть.
У середні віки морські судна почали відносити до нерухомості, однак цей підхід не був визнаний Французьким морським статутом від 1681 р. З того часу законодавства різних країн вважають своїм обов’язком вказати, що морське судно є рухомим майном.
Судно — узагальнювальний морський термін, який застосовується до всіх видів плавучих засобів, включаючи неводовитісняючі (наприклад, на повітряній подушці, екранольоти тощо) і гідро¬літаки, які використовуються або можуть бути використані як засоби пересування по воді. За класифікацією Реєстру судноплавства України суднами вважаються самохідні або несамохідні плавучі споруди, що використовується в цілях судноплавства, в тому числі судна змішаного (ріка–море) плавання, пороми, вонботи, днопо¬глиблювальні й дноочисні снаряди, плавучі крани, населені підводні апарати і глибоководні водолазні комплекси, плавучі бурові установки тощо.
Насамперед, при проведенні цивільно-правових угод з таким об’єктом, як «судно», необхідно розібратися з таким питанням: судно є нерухомим майном чи рухомим. Звернемося до ст. 181 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України): «До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації».
Закон України «Про іпотеку» термін «нерухоме майно (нерухомість)» вживає у такому значенні: «нерухоме майно (нерухомість) — земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці і невід’ємно пов’язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Застава повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання, космічних об’єктів, майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом (прим. — Законом України «Про іпотеку»)».
Таким чином, законодавство України, як і законодавство більшості країн, відносить судно до рухомого майна, і тільки правила іпотеки розповсюджує на заставу судна.
Судна відносяться або до військових кораблів і суден, або до торгових суден.
Військові кораблі і військово-допоміжні судна є державними суднами, належать військово-морським силам однієї з держав і відповідають критеріям, передбаченим Конвенцією про відкрите море і Конвенцією ООН з морського права. Військові кораблі й судна мають суверенний імунітет держави прапора від іноземної юрисдикції, тобто на них не розповсюджується дія карних, цивільно-правових, адміністративних законів будь-якої держави, крім держави прапора, вони і їх екіпаж (команда) непідсудні жодній іноземній владі, вільні від примусових дій з боку іноземної влади. Держава прапора несе повну міжнародну відповідальність за будь-які збитки, нанесені прибережній країні внаслідок неправомірних дій військового корабля чи судна. При перебуванні в іноземному порту військовий корабель (судно) має низку пільг і привілеїв порівняно з торговими суднами — звільняється від усіх видів зборів, санітарного, митного оглядів тощо.
Торговим судном у міжнародно-правовому сенсі є будь-яке судно, що не є військовим. До торгових суден відносяться всі самохідні і несамо¬хідні плавзасоби, що використовуються для транспортування вантажів, пасажирів, багажу, пошти, рибного або іншого морського промислу, добування корисних копалин, рятування, буксирування, несення спеціальних служб (охорона промислів, санітарної і карантинної служби), наукових, навчальних і культурних цілей. Разом з тим, існує тенденція виділяти з невійськових суден державні судна, що використовуються для спеціальних цілей (так званих публічних цілей: судна рибоохорони, берегової охорони узбереж¬жя тощо), для яких встановлюється правовий режим, близький до статусу військових суден. Законодавство деяких держав відносить до торгових суден тільки судна, що використовуються для перевезення вантажів, пасажирів і багажу, встановивши для науково-дослідних суден, криго¬ламів та інших спеціальних суден особливий правовий режим.
КЛАСИФІКАЦІЯ СУДЕН
Залежно від призначення й технічних характеристик судна і кораблі діляться на класи, а в межах класів — на підкласи з урахуванням дальності плавання, тоннажу або спеціалізації. Судна класифікують за такими ознаками:

ГАННА БОКАНЬ отримати повну версію статті