СУБ’ЄКТИ ПРАВА НА ОБОВ’ЯЗКОВУ ЧАСТКУ У СПАДЩИНІ В ОРБІТІ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

ОЛЕГ ПЕЧЕНИЙ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого
СУБ’ЄКТИ ПРАВА НА ОБОВ’ЯЗКОВУ ЧАСТКУ У СПАДЩИНІ В ОРБІТІ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ
Коментар до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Запорожцева Олександра Семеновича щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 1241 Цивільного кодексу України (справа про право на обов’язкову частку у спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця)
Питання, яке було поставлене на вирішення Конституційного Суду України, не може не викликати зацікавленості, як і саме його бачення, запропоноване єдиним органом конституційної юрисдикції. При цьому, забігаючи вперед, відмітимо, що Конституційний Суд України підтримав певні підходи до розуміння ст. 1241 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України), що склалися у правозастосовній практиці, а тому навряд чи можна очікувати істотних змін, зокрема, у практиці нотаріусів, які оформлюють спадкові права осіб, що мають право на обов’язкову частку у спадщині.
Отже, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення ч. 1 ст. 1241 ЦК України щодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині слід розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.
При цьому відмітимо, що аргументація прийнятого рішення, як, на жаль, і багатьох прийнятих останнім часом рішень цього органу, свідчить про поверхове бачення ним суті питання, дає підстави для докорів у змішуванні інститутів різної галузевої належності, непослідовності та неповноті аргументації.
Озвучимо думку, яка нами і раніше була висловлена, зокрема при підготовці наукових висновків на запити Конституційного Суду України з означеного питання.

отримати повну версію статті