Спрощується облік для приватних нотаріусів

12 сiчня 2011 року
Прес-служба ДПА України за матеріалами Управління реєстрації та обліку платників податків
Спрощується облік для приватних нотаріусів
До набрання чинності Податковим кодексом України основними місцями обліку приватних нотаріусів були органи державної податкової служби за місцями розташування їх робочих місць (контор).
Згідно з положеннями Податкового кодексу України приватний нотаріус підлягає взяттю на облік в органах державної податкової служби:
за місцем проживання, якщо місце проживання (реєстрації відповідно до паспорта) та місце розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (відповідно до реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності) відповідають одному органу державної податкової служби. При цьому такий орган є основним і єдиним місцем обліку приватного нотаріуса як самозайнятої особи;
за місцем проживання (основне місце обліку) та місцем розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса (неосновне місце обліку), якщо місце проживання приватного нотаріуса та місце розташування його контори відповідають різним органам державної податкової служби.
У зв’язку із зазначеними змінами у законодавстві щодо визначення основного місця обліку приватних нотаріусів має бути проведена зміна основних місць обліку тих приватних нотаріусів, стосовно яких є різними органи державної податкової служби, що відповідають місцям проживання та місцям розташування робочих місць (контор) приватних нотаріусів.
Необхідність проведення таких процедур врахована у виданому відповідно до положень Податкового кодексу України наказі ДПА України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України та набирає чинності з моменту опублікування. Зазначеним наказом встановлено, що після набрання ним чинності органами державної податкової служби проводиться зміна основного та неосновного місця обліку приватних нотаріусів без подання ними будь-яких заяв в установленому порядку.
Також Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим цим Наказом, встановлено, що за зверненням приватного нотаріуса в органі державної податкової служби за основним місцем обліку приватному нотаріусу може бути замінена довідка про взяття на облік за ф. № 4-ОПП із зазначенням виду професійної діяльності («приватний нотаріус»). Для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, ця довідка визнається свідоцтвом про реєстрацію в органі державної податкової служби.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 22.12.2010 р. № 979
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
30.12.2010 за № 1439/18734
Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України
Відповідно до статей 62–68, пункту 133.3 статті 133, пунктів 153.13, 153.14 статті 153, пункту 335.2 статті 335 Податкового кодексу України та статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Порядок обліку платників податків і зборів, що додається.
2. Визнати такими, що втратили чинність:
2.1. З дня набрання чинності цим наказом:
наказ Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 № 80 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16.03.98 за № 172/2612;
наказ Державної податкової адміністрації України від 03.08.98 № 380 «Про затвердження Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 01.09.98 за № 540/2980;
наказ Державної податкової адміністрації України від 17.11.98 № 552 «Про внесення змін до Інструкції про порядок обліку платників податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14.12.98 за № 791/3231;
наказ Державної податкової адміністрації України від 28.12.99 № 729 «Про внесення змін і доповнень до Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків та доповнення до Інструкції про порядок обліку платників податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.01.2000 за № 23/4244;
абзац другий пункту 1 наказу Державної податкової адміністрації України від 14.04.2000 № 170 «Про внесення доповнень до нормативно-правових актів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2000 за № 256/4477;
наказ Державної податкової адміністрації України від 05.07.2000 № 361 «Про внесення змін до Інструкції про порядок обліку платників податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27.07.2000 за № 448/4669;
наказ Державної податкової адміністрації України від 14.05.2001 № 195 «Про Зміни та доповнення до Інструкції про порядок обліку платників податків та до Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.06.2001 за № 486/5677;
наказ Державної податкової адміністрації України від 05.09.2001 № 347 «Про внесення змін до Інструкції про порядок обліку платників податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 11.10.2001 за № 874/6065;
наказ Державної податкової адміністрації України від 03.04.2002 № 149 «Про зміни та доповнення до Інструкції про порядок обліку платників податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.04.2002 за № 397/6685;
наказ Державної податкової адміністрації України від 24.11.2004 № 669 «Про Зміни та доповнення до Інструкції про порядок обліку платників податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.01.2005 за № 67/10347;
наказ Державної податкової адміністрації України від 09.03.2005 № 103 «Про затвердження Змін та доповнень до наказу ДПА України від 3 серпня 1998 року № 380 «Про затвердження Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 вересня 1998 року за № 540/2980», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.03.2005 за № 330/10610;
наказ Державної податкової адміністрації України від 08.08.2005 № 317 «Про зміни та доповнення до Інструкції про порядок обліку платників податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 19.08.2005 за № 912/11192;
пункти 1, 2 наказу Державної податкової адміністрації України від 25.04.2006 № 216 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів щодо обліку, реєстрації та ідентифікації як платників податків іноземних юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів в Україні», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2006 за № 563/12437;
пункти 1, 2, 4 наказу Державної податкової адміністрації України від 24.07.2006 № 427 «Про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 № 80 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків» та інших нормативно-правових актів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.08.2006 за №994/12868;
наказ Державної податкової адміністрації України від 24.07.2006 № 428 «Про внесення змін до Інструкції про порядок обліку платників податків», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.08.2006 за № 998/12872;
наказ Державної податкової адміністрації України від 20.08.2007 № 497 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів)», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.09.2007 за № 1046/14313;
наказ Державної податкової адміністрації України від 22.02.2010 № 99 «Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків, зборів (обов’язкових платежів)», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 10.03.2010 за № 209/17504.
2.2. З 01.04.2011 накази Державної податкової адміністрації України:
від 12.08.97 № 293 «Про затвердження Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 21.08.97 за № 331/2135;
від 16.01.98 № 23 «Про внесення змін до Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.02.98 за № 63/2503;
від 25.04.2006 № 216 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів щодо обліку, реєстрації та ідентифікації як платників податків іноземних юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів в Україні», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17.05.2006 за № 563/12437;
від 24.07.2006 № 427 «Про внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 № 80 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків» та інших нормативно-правових актів», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.08.2006 за № 994/12868.
3. Установити, що:
3.1. Надані платникам податків до набрання чинності цим наказом реєстраційні (облікові) номери із Тимчасового реєстру Державної податкової адміністрації України зберігаються за такими платниками податків і є їх податковими номерами.
3.2. Після набрання чинності цим наказом у зв’язку із змінами у законодавстві щодо визначення основного місця обліку приватних нотаріусів органами державної податкової служби проводиться зміна основного та неосновного місця обліку приватних нотаріусів без подання ними будь-яких заяв у порядку, встановленому розділом Х, з урахуванням положень підпункту 6.10.1 пункту 6.10 розділу VI та пункту 7.5 розділу VIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого пунктом 1 цього наказу.
4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування, крім:
підпункту 2.2 пункту 2 цього наказу, а також підпункту «е» пункту 2.4 розділу ІІ, підпункту 3.4.1 пункту 3.4 розділу ІІІ та розділу V Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого пунктом 1 цього наказу, які набирають чинності з 01.04.2011;
пункту 11.15 розділу ХІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого пунктом 1 цього наказу, який набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України від 01.07.2010 № 2390-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб’єктів господарювання».
5.Управлінню реєстрації та обліку платників податків (Калєніченко Н. Г.) в установленому порядку:
5.1. Подати цей наказ до Міністерства юстиції України на державну реєстрацію.
5.2. Забезпечити оприлюднення цього наказу.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Любченка О. М.
Голова О. О. Папаіка

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної податкової
адміністрації України
22.12.2010 № 979
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
30.12.2010 за № 1439/18734
Порядок обліку платників податків і зборів
(витяг)
I. Загальні положення
<…>
1.5. Дія цього Порядку поширюється на платників податків — юридичних осіб (резидентів та нерезидентів), їх відокремлені підрозділи та постійні представництва нерезидентів, а також самозайнятих осіб. Інформація про таких платників податків, отримана для їх обліку згідно з цим Порядком, вноситься до Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб (далі — Єдиний банк даних юридичних осіб) та складових частин такого банку даних (реєстру платників податків — нерезидентів, реєстру договорів про спільну діяльність, договорів управління майном та угод про розподіл продукції), а також до Реєстру самозайнятих осіб, який є складовою частиною Державного реєстру фізичних осіб — платників податків (далі — ДРФО).
1.6. Стосовно кожного платника податків, взятого на облік в органі державної податкової служби згідно з цим Порядком, формується облікова справа.
платники податків — фізичні особи (резиденти і нерезиденти), юридичні особи (резиденти і нерезиденти) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Податковим кодексом України або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Податковим кодексом України;
самозайнята особа — платник податку, який є фізичною особою — підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність — участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою — підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;
1.8. Цим Порядком визначаються такі питання:
1.8.1. Порядок визначення податкового номера платника податків. Порядок перевірки документів, що подаються платниками податків для взяття на облік в органах державної податкової служби.
1.8.2. Порядок взяття на облік платників податків у відповідних органах державної податкової служби за основним та неосновним місцем обліку та повідомлення платником податків про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об’єктів.
1.8.3. Встановлення переліку документів, які подаються для взяття на облік платників податків, порядку подання таких документів, а також порядку ведення документації при взятті платників податків на облік в органах державної податкової служби, занесення інформації щодо них до відповідних реєстрів.
1.8.4. Встановлення форм заяв, свідоцтв та документів з питань обліку платників податків.
1.8.5. Порядок внесення змін до облікових даних платників податків.
1.8.6. Порядок подачі платником податків заяв до органу державної податкової служби у разі реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання), відомостей про осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи та її відокремлених підрозділів, виникнення змін в облікових даних платників податків або внесення змін до документів, що подаються для взяття на облік згідно з цим Порядком.
1.8.7. Порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби.
II. Порядок визначення податкового номера платника податків
2.1. Облік платників податків в органах державної податкової служби ведеться за податковими номерами.
2.2. Податковим номером платника податків є:
а) код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі — ЄДРПОУ) для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб — резидентів та нерезидентів);
б) реєстраційний номер облікової картки платника податків — фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку у паспорті;
в) реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється органами державної податкової служби за структурою, встановленою у пункті 2.3 цього розділу, платникам податків, визначеним у пункті 2.4 цього розділу.
2.3. Структура реєстраційного (облікового) номера платника податків, який присвоюється органом державної податкової служби:
ООООООООК, де:
О…О — значення податкового номера платника податків (8 розрядів) з діапазону номерів, який визначає центральний орган державної податкової служби;
К — контрольний розряд, який формується за алгоритмом, визначеним центральним органом державної податкової служби.
2.4. Реєстраційний (обліковий) номер платника податків надається органами державної податкової служби:
а) уповноваженим особам договорів про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи при взятті на облік договору згідно з цим Порядком;
б) управителям майна при взятті на облік договорів управління майном згідно з цим Порядком;
в) інвесторам (резидентам та нерезидентам), які уклали угоди про розподіл продукції і є платниками податків;
г) виконавцям (юридичним особам — нерезидентам) проектів (програм) міжнародної технічної допомоги;
ґ) іноземним дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій в Україні (далі — дипломатична місія) у разі взяття їх на облік згідно з пунктами 4.4, 4.9 розділу IV цього Порядку;
д) нерезидентам у разі взяття їх на облік згідно з пунктом 4.4 розділу IV цього Порядку (крім дипломатичних місій);
е) постійним представництвам нерезидентів на території України у разі взяття їх на облік згідно з підпунктами 5.2.2, 5.2.3 пункту 5.2 розділу V цього Порядку.
Податковий номер платника податків зазначається у всіх свідоцтвах, довідках, патентах, в інших документах або повідомленнях, що видаються платнику податків, в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах,
а також в інших випадках, передбачених законодавством.
2.5. Податковий номер платника податків не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в органах державної податкової служби такого платника податків, за винятком випадків зміни коду за ЄДРПОУ або реєстраційного номера облікової картки платника податків.
2.6. Уповноваженій особі за декількома договорами про спільну діяльність, управителю майна за декількома договорами управління майном чи інвестору за декількома угодами про розподіл продукції податковий номер видається на кожний із зазначених договорів (угод) при взятті їх на облік згідно з цим Порядком.
Податковий номер, наданий уповноваженій особі, управителю майна чи інвестору, не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в органах державної податкової служби відповідного договору чи угоди, у тому числі і в разі:
призначення іншої особи — учасника договору чи угоди уповноваженою особою, управителем майна чи інвестором;
зміни місцезнаходження уповноваженої особи, управителя майна чи інвестора;
зміни органу державної податкової служби, у якому уповноважена особа, управитель майна чи інвестор перебуває на обліку.
2.7. Після зняття з обліку платника податків податковий номер, який надавався органом державної податкової служби, закривається та надалі не використовується.
III. Порядок взяття на облік за основним місцем обліку платників податків — юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів
3.10. Після взяття платника податків на облік за основним місцем обліку орган державної податкової служби формує довідку про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП (додаток 2). Така довідка надсилається платнику податків наступного робочого дня з дня взяття на облік. За згодою платника податків не пізніше наступного робочого дня після взяття його на облік така довідка може бути видана платнику податків чи уповноваженій особі платника податків в органі державної податкової служби.
Інвестору після взяття на облік угоди про розподіл продукції замість довідки за ф. № 4-ОПП органом державної податкової служби видається (надсилається) Свідоцтво про реєстрацію інвестора як платника податків при виконанні угоди про розподіл продукції за ф. № 4-УРП (додаток 3).
Другий примірник чи копія довідки (свідоцтва) зберігається в реєстраційній частині облікової справи платника податків з поміткою «Копія до облікової справи».
3.11. Про видачу довідки за ф. № 4-ОПП (свідоцтва за ф. № 4-УРП) робиться запис у журналі реєстрації документів про взяття на облік платників податків за ф. № 14-ОПП (додаток 4). Довідка про взяття на облік не потребує додаткової реєстрації у загальному відділі чи канцелярії органу державної податкової служби.
Довідка про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП (свідоцтво за ф. № 4-УРП) є єдиним документом, який підтверджує взяття платника податків на облік в органі державної податкової служби. Довідка (свідоцтво) видається безоплатно та є дійсною лише на території України. На території держав, з якими Україна уклала міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування, застосовується довідка-підтвердження статусу податкового резидента України.
Довідка за ф. № 4-ОПП управителю майна видається на строк дії договору управління майном, указаний у договорі, або на п’ять років, якщо сторони не визначили строку договору управління майном.
Якщо платник податків створений на визначений строк чи перебуває на обліку в органі державної податкової служби до визначеного терміну, у лівій верхній частині довідки за ф. № 4-ОПП (свідоцтва за ф. № 4-УРП) робиться спеціальний запис «Довідка дійсна до» («Свідоцтво дійсне до») і зазначається відповідна дата.
3.12. Повернення до органу державної податкової служби листа з довідкою про взяття на облік платника податків за ф. № 4-ОПП є підставою для проведення заходів щодо встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків згідно з розділом XII цього Порядку.
VI. Взяття на облік за основним місцем обліку самозайнятих осіб
6.1. Взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи — підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом органом державної податкової служби за місцем її державної реєстрації на підставі:
відомостей з відповідної реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця;
відповідного повідомлення державного реєстратора про судове рішення щодо відміни державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця та внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.
Органи державної податкової служби здійснюють контроль відомостей, які надійшли стосовно фізичних осіб — підприємців з Єдиного державного реєстру, у порядку, визначеному пунктом 3.1 розділу ІІІ цього Порядку.
6.2. На бажання фізичної особи — підприємця взяття такої особи на облік може бути здійснене органом державної податкової служби, якщо така особа подає до органу державної податкової служби:
заяву за ф. № 5-ОПП (додаток 8);
копію свідоцтва про державну реєстрацію.
Одночасно з поданням заяви платником податків — фізичною особою — підприємцем пред’являється оригінал такого свідоцтва.
У цьому разі за даними Єдиного державного реєстру та/або через відповідного державного реєстратора орган державної податкової служби зобов’язаний установити, що така фізична особа — підприємець включена до Єдиного державного реєстру та її підприємницька діяльність не припинена.
Дані заяви за ф. № 5-ОПП мають бути достовірними та відповідати відомостям Єдиного державного реєстру. З метою підтвердження достовірності відомостей про фізичну особу — підприємця, указаних у заяві за ф. № 5-ОПП, до заяви може бути додано оригінал чи копія виписки із Єдиного державного реєстру.
З метою перевірки достовірності даних про платника податків — фізичної особи — підприємця орган державної податкової служби може звернутись до державного реєстратора за отриманням витягу з Єдиного державного реєстру.
6.3. Якщо в заяві за ф. № 5-ОПП не зазначені обов’язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, її не скріплено печаткою платника податків, не підписано фізичною особою — підприємцем чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису заяви за ф. № 5-ОПП, документи подані не у повному обсязі, то не пізніше наступного робочого дня від дня отримання заяви орган державної податкової служби повертає документи платнику податків для виправлення (із зазначенням підстав неприйняття документів).
Фізична особа — підприємець зобов’язана протягом 5 календарних днів, наступних за днем отримання повернутих документів, подати виправлені документи для взяття на облік в органі державної податкової служби.
6.4. Про отримання повідомлення від державного реєстратора або заяви від фізичної особи — підприємця в органі державної податкової служби стосовно кожної фізичної особи — підприємця робиться запис у журналі реєстрації заяв та повідомлень про взяття на облік (перереєстрацію, унесення змін) платників податків (для самозайнятих осіб) за ф. № 7-ОПП (додаток 9). Отримані від державного реєстратора відомості обробляються засобами відповідного програмного забезпечення згідно з регламентом такої обробки та вносяться до Реєстру самозайнятих осіб.
6.5. Взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи — підприємця органом державної податкової служби проводиться не пізніше наступного робочого дня з дня отримання відомостей від державного реєстратора чи заяви від платника податків та здійснюється датою внесення даних до Реєстру самозайнятих осіб за номером, який відповідає порядковому номеру реєстрації відповідного повідомлення державного реєстратора чи заяви платника податків у журналі за ф. № 7-ОПП.
6.6. Якщо за результатами звірки з даними Єдиного державного реєстру встановлено, що фізична особа — підприємець має стан такої, що здійснює діяльність та не перебуває на обліку або знята з обліку у відповідному органі державної податкової служби, то цим органом проводяться заходи щодо отримання відповідних відомостей від державного реєстратора та постановки на облік такої фізичної особи — підприємця згідно із цим Порядком.
6.7. Довідка про взяття фізичної особи — підприємця на облік в органі державної податкової служби формується та видається згідно з пунктами 3.10–3.12 розділу III цього Порядку.
Дані про дату взяття на облік фізичної особи — підприємця орган державної податкової служби у день взяття на облік передає відповідному державному реєстратору для внесення цих відомостей до Єдиного державного реєстру.
У довідці про взяття на облік фізичної особи — підприємця перед прізвищем, ім’ям та по батькові такої особи обов’язково вказується «Фізична особа — підприємець».
6.8. Облік самозайнятих осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті, ведеться в органах державної податкової служби за прізвищем, ім’ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта.
6.9. Взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі — фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, встановленому цим Порядком для фізичних осіб — підприємців.
Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа здійснює незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується в органах державної податкової служби як фізична особа — підприємець.
6.9.1. Для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності, зобов’язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до органу державної податкової служби за місцем свого постійного проживання:
заяву за ф. № 5-ОПП;
копію реєстраційного посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності, якщо заявник є приватним нотаріусом;
копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю за формою, визначеною додатком до Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, затвердженого Указом Президента України від 05.05.93 № 155 (із змінами), якщо заявник є адвокатом, який займається адвокатською діяльністю індивідуально та не зареєстрований як фізична особа — підприємець;
копію свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого Центральною експертно-кваліфікаційною комісією при Міністерстві юстиції України за формою, що відповідає додатку 7 до Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2005 № 86/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 07.11.2007 № 1054/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.08.2005 за № 882/11162 (із змінами), якщо заявником
є судовий експерт, який не є працівником державної спеціалізованої установи та отримав право самостійно здійснювати судово-експертну діяльність.
При подачі документів пред’являється оригінал зазначених документів.
6.9.2. Орган державної податкової служби відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі:
наявності обмежень на провадження незалежної професійної діяльності, встановлених законодавством;
коли документи подані за неналежним місцем обліку;
коли документи не відповідають встановленим вимогам, подані не в повному обсязі або коли зазначені в різних документах відомості є взаємно невідповідними;
коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа;
неподання для реєстрації особою, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
Після усунення причин, що були підставою для відмови у взятті на облік такої самозайнятої особи, фізична особа може повторно подати документи для взяття на облік.
6.9.3. Взяття на облік фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від них заяви за ф. № 5-ОПП.
6.10. Довідка про взяття на облік за ф. № 4-ОПП надсилається (видається) органом державної податкової служби згідно з пунктами 3.10–3.12 розділу III цього Порядку.
Фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, довідка про взяття на облік платника податків видається органом державної податкової служби із зазначенням строку, якщо такий строк вказаний у свідоцтві про реєстрацію чи іншому документі (дозволі, сертифікаті тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності.
У довідці про взяття на облік фізичної особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, перед прізвищем, ім’ям та по батькові такої особи обов’язково вказується вид професійної діяльності, наприклад, «Приватний нотаріус», «Адвокат» тощо.
6.10.1. Якщо робоче місце нотаріуса знаходиться на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, ніж місце його постійного проживання, то нотаріус повинен стати на облік за неосновним місцем обліку в органі державної податкової служби за місцезнаходженням свого робочого місця відповідно до розділу IV Податкового кодексу України.
6.10.2. Про видане реєстраційне посвідчення, а також про зміни адреси розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса управління юстиції кожного разу повідомляє орган державної податкової служби за місцезнаходженням робочого місця (контори) приватного нотаріуса згідно із Положенням про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2008 № 2151/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.12.2008 за № 1187/15878.
Якщо орган державної податкової служби за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса та орган державної податкової служби за місцем постійного проживання нотаріуса є різними, то перший орган у 10-денний строк після отримання зазначених відомостей від органу юстиції повинен направити їх до органу державної податкової служби за місцем постійного проживання нотаріуса для внесення відповідних змін до Реєстру самозайнятих осіб, забезпечення процедур взяття/зняття з обліку або вжиття інших заходів.
6.10.3. Якщо органом державної податкової служби за інформацією від іншого державного органу чи при виконанні власних функцій виявляється фізична особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, що є зареєстрованою, але не перебуває на обліку в органі державної податкової служби, орган державної податкової служби повідомляє таку особу про необхідність подання заяви для взяття на облік.
У разі неподання заяви для взяття на облік у 20-денний строк від дня направлення повідомлення такою самозайнятою особою органом державної податкової служби здійснюються відповідні заходи щодо встановлення місця проживання такої особи.
VII. Порядок взяття на облік за неосновним місцем обліку платників податків
7.1. Якщо відповідно до законодавства в платника податків, окрім обов’язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов’язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов’язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку
у відповідному органі державної податкової служби.
7.2. Для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов’язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов’язані з оподаткуванням, подати до відповідного органу державної податкової служби реєстраційну заяву за ф. № 1-ОПП або ф. № 5-ОПП з позначкою «облік за неосновним місцем обліку». Дані заяви про взяття на облік за неосновним місцем обліку вносяться до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.
7.3. Органом державної податкової служби за неосновним місцем обліку платнику податків може бути видане Повідомлення про взяття на облік за неосновним місцем обліку за ф. № 16-ОПП (додаток 10), строк дії якого обмежується бюджетним роком та яке є доповненням до довідки про взяття на облік за ф. № 4-ОПП і дійсне тільки разом із такою довідкою.
Видачу такого повідомлення відповідний орган державної податкової служби здійснює на письмовий запит платника податків протягом двох робочих днів після надходження звернення від платника податків. Про його видачу робиться запис у журналі за ф. № 14-ОПП, а відповідний запит зберігається в обліковій справі платника податків. Повідомлення не потребує додаткової реєстрації у загальному відділі чи канцелярії органу державної податкової служби.
7.4. Платники податків, у яких відсутні об’єкти, закриті відокремлені підрозділи, у зв’язку
з чим такий платник податків був взятий на облік за неосновним місцем обліку, знімаються з обліку за неосновним місцем обліку при надходженні (наявності) відповідних підтвердних документів або у зв’язку із закінченням бюджетного року за умови сплати податків, зборів до бюджету, на підставі службових документів органу державної податкової служби. Інформація про зняття
з обліку за неосновним місцем обліку вноситься до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб.
7.5. У разі зняття з обліку за основним місцем обліку платника податків та переведення його на обслуговування до іншого органу державної податкової служби у зв’язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання), пов’язаного із зміною адміністративно-територіальною одиниці чи включенням / не включенням платника податків до Реєстру великих платників податків тощо, за наявності за попереднім місцем обліку об’єктів, відокремлених підрозділів чи обов’язків податкового агента такий платник податків одночасно із зняттям з обліку за основним місцем обліку, згідно з цим Порядком, береться на облік за неосновним місцем обліку органом державної податкової служби за попереднім місцем обліку.
XI. Порядок зняття з обліку платників податків в органах державної податкової служби
11.12. Зняття з обліку фізичної особи — підприємця як платника податків здійснюється в порядку, визначеному пунктами 11.1–11.11 цього розділу, з урахуванням таких особливостей.
11.12.1. Після прийняття рішення про припинення підприємницької діяльності та внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи — підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності, фізична особа — підприємець зобов’язана подати до органу державної податкової служби за основним місцем обліку:
заяву за ф. № 8-ОПП, дата якої фіксується в журналі за ф. № 6-ОПП;
оригінали документів, що видаються органами державної податкової служби платнику податків (свідоцтва, патенти, довідки за ф. № 4-ОПП, інші документи тощо) і підлягають поверненню до органу державної податкової служби, а також завірені органом державної податкової служби копії цих документів, якщо такі видавались та підлягають поверненню до органу державної податкової служби.
Повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою або повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за судовим рішенням щодо визнання фізичної особи — підприємця банкрутом чи за судовим рішенням, що не пов’язано з банкрутством фізичної особи — підприємця, а також відомості відповідної реєстраційної картки є підставою для зняття фізичної особи — підприємця з обліку у відповідному органі державної податкової служби.
11.12.2. Фізичні особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, знімаються з обліку після припинення такої незалежної діяльності у порядку, встановленому для фізичних осіб — підприємців, за наявності документально підтвердженої інформації відповідного державного органу, що реєструє таку діяльність або видає документи про право на заняття такою діяльністю (свідоцтва, дозволи, ліцензії, сертифікати тощо).
11.12.3. Внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця чи незалежної професійної діяльності фізичної особи здійснюється у разі:
визнання фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду;
смерті фізичної особи, у тому числі оголошення такої особи померлою, що підтверджується свідоцтвом про смерть (витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інформацією органу державної реєстрації актів цивільного стану), а також визнання фізичної особи безвісно відсутньою, що підтверджується судовим рішенням;
внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця з дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця;
реєстрації припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи у відповідному уповноваженому органі з дати реєстрації;
закінчення строку, на який було видано свідоцтво про реєстрацію чи інший документ (дозвіл, сертифікат тощо), з дати закінчення такого строку;
заборони судом фізичній особі провадити підприємницьку діяльність або незалежну професійну діяльність з дати набрання законної сили відповідним рішенням суду, якщо інше не визначене у рішенні суду;
наявності обмежень права на провадження підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності, які встановлені законодавством, з дати надходження відповідних документів до органу державної податкової служби за місцем обліку фізичної особи, якщо інше не встановлено законом чи рішенням суду;
анулювання чи скасування згідно із законодавством свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження підприємницької або незалежної професійної діяльності, з дати такого анулювання чи скасування.
11.12.4. Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання.
11.12.5. У разі коли після внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізична особа продовжує провадити таку діяльність, вважається, що вона розпочала таку діяльність без взяття її на облік як самозайнятої особи.
<…>
Начальник Управління реєстрації
та обліку платників податків Н. Г. Калєніченко

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 24.12.2010 р. № 1025
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
30.12.2010 за № 1425/18720
Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність,
та Порядку її ведення
Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України, керуючись статтею 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»,
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (додаються).
2. Департаменту оподаткування фізичних осіб (Дусяк С. П.):
2.1 подати цей наказ до Міністерства юстиції України для державної реєстрації;
2.2 забезпечити оприлюднення наказу у встановленому порядку.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Лекаря С. І.
Голова О. О. Папаіка
ПОГОДЖЕНО:
Міністр фінансів України Ф. Ярошенко
Перший заступник Голови —
Голова ліквідаційної комісії
Державного комітету України
з питань регуляторної
політики та підприємництва Г. Яцишина

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної податкової адміністрації України
24.12.2010 № 1025
Книга обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність
Період обліку (день, місяць, квартал, рік) Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на початок
звітного періоду (грн.) Розмір отриманих доходів від здійснення діяльності (за день, місяць, квартал, рік) Витрати виробництва та обігу Залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець звітного періоду (грн.) Чистий дохід (грн.)
гр. 3 – гр. 6 – гр. 9 – гр. 10
реквізити документа, що підтверджує понесені витрати загальна вартість придбаних товаро-матеріальних цінностей (грн.) у тому числі, товарів, що реалізовані, товаро-матеріальних цінностей, що використані у виробництві продукції (грн.) Внутрішнє переміщення товару (відпущено/отримано) понесені витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату (грн.) понесені інші витрати, пов’язані з одержанням доходу, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг (грн.)
адреса місця здійснення діяльності, прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки найманого працівника або серія та номер паспорта* вартість товару, що переміщено (грн.)
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Директор Департаменту
оподаткування фізичних осіб С. П. Дусяк
* Серія та номер паспорта зазначаються лише для фізичних осіб – платників податків, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку у паспорті
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державної податкової
адміністрації України
24.12.2010 № 1025
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
30 грудня 2010 р. за № 1425/18720
Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність
1. Відповідно до пункту 177.10 статті 177 та пункту 178.6 статті 178 розділу IV Податкового кодексу України фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі — самозайняті особи), зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі — Книга), у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.
2. Самозайняті особи повинні придбавати та оформлювати Книгу самостійно. Книга має вигляд зошита чи блокнота. Прошнурована з пронумерованими сторінками Книга безоплатно реєструється в органі державної податкової служби за основним місцем обліку самозайнятої особи.
Кожен працівник — фізична особа (далі — наймана особа), що здійснює операції за готівку, веде їх облік у Книзі, яка реєструється самозайнятою особою у такому самому порядку. У Книзі для найманих осіб зазначаються адреса місця здійснення діяльності, прізвище, ім’я, по батькові найманої особи та самозайнятої особи (роботодавця) та їх реєстраційний номер облікової картки платника податків, а у разі його відсутності — серія та номер паспорта (для фізичних осіб — платників податків, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку у паспорті). Записи у Книзі виконуються кульковою або чорнильною ручкою (виправлення допускаються тільки з завіренням їх самозайнятою особою).
3. Ведення Книги здійснюється у такому порядку:
3.1. У графі 1 вказується дата заповнення.
3.2. У графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання.
3.3. У графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.
3.4. До графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов’язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.
3.5. У графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей.
3.6. У графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов’язана з отриманням доходу.
3.7. Самозайняті особи, які використовують найману працю, заповнюють графи 7 та 8:
до графи 7 записуються відомості про внутрішнє переміщення товару (відпуск під реалізацію найманій особі) із зазначенням адреси місця здійснення діяльності, прізвища, імені, по батькові найманої особи та її реєстраційного номера облікової картки платника податків, а у разі його відсутності — серії та номера паспорта (для фізичних осіб — платників податків, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку у паспорті);
у графі 8 відображається вартість товару, переданого на реалізацію за цінами придбання.
Наймані особи заповнюють дані Книги відповідно до граф 1, 3, 8. Графа 3 заповнюється по кожному факту здійснення операції. У графі 8 наймана особа відображає вартість отриманого товару за цінами реалізації. Дані з Книг найманих осіб включаються до Книги самозайнятих осіб в останній день місяця.
Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, графи 7 та 8 не заповнюють.
3.8. У графі 9 відображаються витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, понесені у звітному місяці.
3.9. У графі 10 відображаються фактично понесені інші витрати, безпосередньо пов’язані
з одержанням доходу, які не зазначені у графах 6 та 9, включаючи вартість оплачених виконаних робіт та наданих послуг.
3.10. Графа 12 розраховується як різниця між доходом від здійснення діяльності та документально підтвердженими витратами, пов’язаними із отриманням доходу.
4. Фізичні особи — підприємці, зареєстровані як платники податку на додану вартість, не включають до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів, наданих робіт та виконаних послуг.
5. Дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).
Директор Департаменту
оподаткування фізичних осіб С. П. Дусяк

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 19.10.2010 р. № 507/4/17-0713
Про подання фізичними особами — засновниками господарських товариств майнових декларацій
Державна податкова адміністрація України, керуючись статтею 16 Закону України від 17 листопада 1992 року № 2790-XII «Про статус народного депутата України», розглянула <...> звернення <...> щодо подання фізичними особами — засновниками господарських товариств декларацій про майновий стан і доходи при внесенні коштів до статутних фондів, і у межах компетенції повідомляє.
Частиною третьою статті 86 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі — Кодекс) майновий стан засновників господарського товариства — громадян має бути підтверджений декларацією про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим органом.
Згідно з вказаною частиною статті 86 Кодексу та частиною третьою статті 13 Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» забороняється використовувати для формування статутного фонду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.
Оскільки законодавством встановлено обмеження щодо коштів, які можуть бути використані для формування статутного фонду, фізичні особи — засновники повинні підтверджувати походження вказаних коштів при поданні річної декларації про майновий стан і доходи (далі — декларація).
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності встановлені Законом України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі — Закон № 509). Відповідно до пунктів 3 та 4 статті 11 Закону № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків; а також одержувати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України.
У разі з’ясування факту внесення фізичною особою до статутного фонду коштів, які підлягали оподаткуванню і не були оподатковані при їх одержанні, то на підставі підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі — Закон № 889) вказані доходи включаються платником податку до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу зі сплатою податку.
Відповідно до підпункту «а» пункту 18.1 статті 18 Закону № 889 декларація подається платником податку, який, зокрема, зобов’язаний подавати таку декларацію згідно з нормами інших законів.
Завірення декларацій з метою реалізації вимог частини третьої статті 86 Кодексу здійснюється шляхом проставлення відбитка печатки відповідного податкового органу та підпису керівником (уповноваженою особою) податкового органу.
Додатково повідомляємо, що посадові особи органів державної влади згідно зі статтею 19 Конституції України зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В. о. Голови В. Захарченко

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ФІНАНСОВОГО МОНІТОРИНГУ УКРАЇНИ
НАКАЗ
від 03.08.2010 р. № 126
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
11 жовтня 2010 р. за № 909/18204
Про затвердження Критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму
Відповідно до частини третьої статті 6, статті 11, пункту 21 частини другої статті 18 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» та з метою визначення критеріїв ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, що додаються.
2. Департаменту взаємодії та координації системи фінансового моніторингу (Ковальчук А. Т.) спільно з Юридичним управлінням (Гаєвський І. М.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
3. Цей наказ набирає чинності через 20 днів з дати його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Державного комітету фінансового моніторингу України Сахненко О. М.
Голова С. Г. Гуржій
ПОГОДЖЕНО:
Голова Державної комісії з цінних
паперів та фондового ринку Д. М. Тевелєв
Міністр транспорту та зв’язку України К. Єфименко
Міністр економіки України В. П. Цушко
Голова Державної комісії з регулювання ринків
фінансових послуг України В. О. Волга
Перший заступник Міністра фінансів України В. А. Копилов
Заступник Голови Національного банку України І. В. Соркін
Голова Державного комітету України
з питань регуляторної політики та підприємництва М. Бродський
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного комітету фінансового моніторингу України
03.08.2010 № 126
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції
11 жовтня 2010 р. за № 909/18204
Критерії ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму
1. Ці Критерії ризику розроблені відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (далі — Закон) з метою виконання суб’єктами первинного фінансового моніторингу законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму щодо здійснення ними класифікації своїх клієнтів з урахуванням Критеріїв ризику.
2. Критерії ризику використовують у своїй діяльності такі суб’єкти первинного фінансового моніторингу (далі — суб’єкти), їх відокремлені підрозділи:
банки, страховики (перестраховики), кредитні спілки, ломбарди та інші фінансові установи;
платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;
товарні, фондові та інші біржі;
професійні учасники ринку цінних паперів;
компанії з управління активами;
оператори поштового зв’язку, інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів;
філії або представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;
суб’єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна;
суб’єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює чи перевищує суму 150000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150000 гривень;
суб’єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино;
нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи — підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб’єкти господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги у рамках трудових правовідносин), у випадках, передбачених статтями 6 і 8 Закону;
інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.
Усі суб’єкти, визначені в цьому пункті, вживають заходи щодо класифікації своїх клієнтів з урахуванням Критеріїв ризику.
Суб’єкти, крім зазначених в абзацах дев’ятому — дванадцятому цього пункту, забезпечують у своїй діяльності управління ризиками щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму.
3. Суб’єкти, крім зазначених в абзацах дев’ятому — дванадцятому пункту 2 Критеріїв ризику, розробляють власні критерії ризику з урахуванням цих Критеріїв ризику та відповідно до виду фінансових або інших послуг, що надаються суб’єктами.
4. В цьому нормативно-правовому акті терміни вживаються в такому значенні:
критерій ризику — показник, ознака, характеристика або їх сукупність, за якими здійснюється оцінка ризику;
надійні джерела — офіційні засоби розкриття інформації (включаючи інтернет-сторінки) Кабінету Міністрів України, Національного банку України, органів виконавчої влади України, міжнародні, міжурядові організації, задіяні у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;
новітні технології — технологічні рішення, які забезпечують проведення операцій та/або надання послуг без безпосереднього контакту з клієнтом та не забезпечені засобами захисту інформації на змінних носіях інформації;
оцінка ризику — результат аналізу наявних відомостей та інформації про своїх клієнтів та їх діяльність, за яким визначається рівень ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму. Оцінка ризику здійснюється щодо всіх клієнтів, яким надаються фінансові або інші послуги;
рівень ризику — ступінь міри ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, встановлений суб’єктом стосовно клієнта, що може набувати значень «низький», «середній» та «високий».
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі.
5. Оцінювання ризику здійснюється за відповідними критеріями, зокрема за типом клієнта, географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, і видом товарів та послуг.
Уперше рівень ризику визначається та фіксується суб’єктом під час встановлення ділових відносин з клієнтом. У разі якщо клієнт підпадає хоча б під один із цих Критеріїв ризику, рівень ризику такого клієнта не може визначатися як «низький».
Встановлений щодо клієнта рівень ризику переглядається суб’єктом не рідше одного разу на рік.
У разі встановлення клієнту середнього рівня ризику та виявлення тенденції щодо його зростання (включаючи досягнення високого рівня ризику) у клієнта виникає підвищений ризик проведення операцій, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму.
6. Оцінювання ризику за географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи здійснюється стосовно клієнта або установи країна походження та/або реєстрації яких, країна надходження чи переказу коштів яким (якими), країна розташування банку контрагента яких, країна походження, реєстрації контрагента яких є країною, про яку з надійних джерел відомо, що вона:
не виконує або неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;
віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон;
підтримує міжнародну терористичну діяльність.
7. З метою здійснення заходів щодо класифікації клієнтів при оцінюванні ризику за географічним розташуванням країни реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, суб’єкт може складати власний список ризикових країн.
8. Оцінювання ризику за типом клієнта здійснюється за такими критеріями, якщо клієнт:
є публічним діячем або пов’язаною з ним особою;
є клієнтом, щодо якого існують сумніви у достовірності поданих ним документів або раніше наданих ідентифікаційних даних;
надає неправдиві ідентифікаційні дані;
не надає суб’єкту відомостей, передбачених законодавством та відповідними внутрішніми документами суб’єкта;
не відповідає вимогам до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів, що встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України;
є неприбутковою або благодійною організацією (крім благодійних організацій, що діють під егідою міжнародних організацій);
надає послуги з обміну валют та/або переказу грошових коштів (крім банківських установ);
є суб’єктом господарювання, що проводить лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино;
має структуру, яка ускладнює процес ідентифікації справжнього власника чи вигодоодержувача;
є акціонерним товариством, яке здійснило випуск акцій на пред’явника;
є іноземним підприємством, контроль та керівництво яким здійснюється за довіреністю;
є підприємством, про яке з надійних джерел відомо, що воно не знаходиться за місцем державної реєстрації, не надає передбачену законодавством звітність та вартість його чистих активів є меншою від статутного капіталу.
Високий рівень ризику має клієнт, який включений до переліку осіб, пов’язаних із здійсненням терористичної діяльності або щодо яких застосовано міжнародні санкції, що формується Держфінмоніторингом, та клієнти, стосовно яких у суб’єкта виникають підозри, що вони пов’язані, стосуються або призначені для фінансування тероризму.
9. Оцінювання ризику за видом товарів та послуг здійснюється за такими критеріями:
істотне збільшення залишку на рахунку клієнта, який регулярно знімається готівкою через касу власне клієнтом або його довіреною особою;
регулярне отримання з рахунку(ів) клієнта(ів) коштів у готівковій формі, що надходять
в безготівковому вигляді від третьої(іх) особи(осіб) за умови, що отримані в готівковій формі кошти становлять 75 — 100 % від суми, що надійшла в безготівковій формі;
безпідставне перевищення клієнтом — юридичною особою або фізичною особою — підприємцем встановленої законодавством граничної суми зняття готівкових коштів (тобто якщо документи, надані клієнтом суб’єкту, можуть свідчити, що клієнт не має права отримувати готівкові кошти понад встановлені ліміти);
переказ коштів за кордон як передплата за імпорт, якщо країна банку бенефіціара та країна резидентності бенефіціара — різні;
здійснення передплати за імпорт товарів з подальшим їх перепродажем без перетину митного кордону України;
не пов’язане прямо з діяльністю клієнта (особи) істотне збільшення сальдо (залишку) на рахунку, яке згодом переводиться іншому суб’єкту або використовується для купівлі іноземної валюти (з подальшим переказом на користь нерезидента) або цінних паперів на пред’явника;
погашення кредиту клієнта за рахунок коштів із не зазначених клієнтом або невідомих джерел погашення;
істотне збільшення частки готівки, що надходить на рахунок особи, якщо звичайними для основної діяльності особи є розрахунки в безготівковій формі;
розміщення на рахунку значної суми готівкових коштів особою, яка за рівнем доходу чи сферою діяльності не може здійснювати фінансову операцію на таку суму;
регулярне представлення чеків, емітованих банком-нерезидентом та індосованих нерезидентом, на інкасо, якщо така діяльність не відповідає діяльності особи, відомій суб’єкту;
наполягання особи провести операцію за правилами, відмінними від встановлених законодавством та внутрішніми документами суб’єкта щодо таких операцій за змістом або за строками її проведення;
внесення особою у раніше узгоджену схему проведення операції (операцій) безпосередньо перед початком її реалізації значних змін, що особливо стосуються напряму руху грошових коштів або іншого майна, в тому числі неодноразова зміна банківських реквізитів бенефіціара після надання першого доручення на переведення коштів або індосацію платіжних документів, надання доручення на перерахування коштів бенефіціару через два та більше рахунки інших осіб;
взаємозалік вимог за експортно-імпортними операціями;
отримання клієнтом послуг з використанням новітніх технологій без безпосереднього контакту з ним;
представлення особою інформації, яку неможливо перевірити;
неможливість встановлення контрагентів особи, прийняття суб’єктом коштів (платіжних документів до їх оплати) від особи, яка надсилає кошти на адресу іншої сторони цивільно-правової угоди, внаслідок чого такі кошти повертаються без виконання фінансової операції у зв’язку з незнаходженням такої іншої сторони або у зв’язку з її відмовою щодо їх прийняття;
регулярне укладення особою строкових угод або використання інших похідних фінансових інструментів

отримати повну версію статті