«СПРОЩЕННЯ» ПРОЦЕДУРИ РЕЄСТРАЦІЇ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ

ІРИНА САЯПІНА,
приватний нотаріус Новгородківського районного нотаріального округу
«СПРОЩЕННЯ» ПРОЦЕДУРИ РЕЄСТРАЦІЇ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ ТА ЙОГО НАСЛІДКИ
Законом України від 21.04.2011 р. № 3263-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури започаткування підприємництва», який набрав чинності 07.06.2011 р., було внесено зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців», якими змінено вимоги до документів, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, а саме виключено відповідне речення в п. 5 ст. 8 цього Закону, яким передбачалося нотаріальне засвідчення справжності підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах та нотаріальне посвідчення засновницьких договорів.
Формально, на перший погляд, законодавцем була досягнута мета спрощення процедури реєстрації юридичних осіб, оскільки засновникам не потрібно витрачати свій час та гроші на нотаріальне оформлення установчих документів і з 7 червня достатньо подати реєстратору письмово оформлений установчий документ, прошитий, пронумерований та підписаний засновниками.
Однак, якщо поставитися до процедури нотаріального засвідчення установчих документів незаангажовано та суб’єктивно, не так, як деякі особи, що ототожнюють нотаріуса з підприємцем, а з розумінням діяльності органів нотаріату як системи органів і посадових осіб, на яких покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії з метою надання їм юридичної вірогідності, то відразу вбачається, що «спрощена» процедура відкриває ряд можливостей для зловживань і шахрайства.
Крім того, ініціаторами цих змін нотаріальне засвідчення установчих документів розумілося як зайва непотрібна бюрократична процедура, яка полягала у проставлянні печатки нотаріуса і сплаті коштів за це. Зовсім не враховано той факт, що печатка нотаріуса була гарантією відповідності змісту установчих документів вимогам закону, недотримання яких є підставою для визнаннях таких документів недійсними та відміни державної реєстрації, а також беззаперечним фактом того, що підписи на документах проставлені саме засновниками, а не підставними особами.
Не обов’язково бути фахівцем, щоб зрозуміти, що з урахуванням внесених змін фактично на жодній зі стадій створення юридичної особи не перевіряється наявність волевиявлення конкретного засновника на створення юридичної особи. Отже, маючи копію паспорта особи та її ідентифікаційного номера, злочинцям достатньо підробити підпис і подати ці документи державному реєстратору для реєстрації юридичної особи. При цьому відповідальність за результати діяльності такої юридичної особи будуть нести засновники цієї юридичної особи з відповідними наслідками — причетністю до певних злочинів (наприклад, ухилення від сплати податків, легалізація грошових коштів, одержаних злочинним шляхом).
Останнім часом спостерігається нелогічність дій законодавця, який, з одного боку, намагається адаптувати чинне законодавство до законодавства розвинутих країн, а з другого боку, збільшує можливості для шахрайства з фінансовими ресурсами та спрощує механізм рейдерського захоплення підприємств. Запозичення передового європейського досвіду започаткування та ведення бізнесу має супроводжуватись заходами щодо максимально повного убезпечення суспільства від можливості легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, та решти негативних наслідків. Позитивні наслідки відміни нотаріального засвідчення установчих документів, які полягають у тому, що засновники юридичних осіб не будуть втрачати мізерні грошові суми в нотаріальних органах, категорично не співвідносні з можливими негативними наслідками — легалізацією доходів, здобутих злочинним шляхом з використанням підставних осіб.

Ірина Саяпіна отримати повну версію статті