СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ: ПРОБЛЕМИ НОТАРІАЛЬНОГО ОФОРМЛЕННЯ

Вікторія БАРАНКОВА,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного процесу
Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВІТОМ:
ПРОБЛЕМИ НОТАРІАЛЬНОГО
ОФОРМЛЕННЯ
У правовій системі нотаріат відіграє значну роль як орган безспірної цивільної юрисдикції, предметом діяльності якого є охорона та захист безспірних прав. Найпоширенішою нотаріальною дією, спрямованою на забезпечення реалізації спадкових прав заінтересованих осіб, є видача свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» від 01.10.2008 р. № 614-VI з 1 червня 2009 року цю нотаріальну дію можуть вчинювати поряд із державними і приватні нотаріуси, що, безумовно, слід розглядати як позитивну тенденцію розвитку вітчизняного нотаріату. Але зазначені зміни поряд із цим висвітлили низку відповідних правозастосовчих проблем, що виникають у нотаріальній практиці в межах учинення такої нотаріальної дії, як видача свідоцтва про право на спадщину.
Зокрема, належного врегулювання наразі не набули проблеми визначення кола спадкоємців та підстав спадкування.
Відповідно до чинного законодавства свідоцтво про право на спадщину видається за заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Очевидно, що за таких умов поза правовою охороною залишаються права осіб — спадкоємців за заповітом, яким нічого не відомо про складений спадкодавцем заповіт. Нотаріусам добре відомі випадки, коли спадкодавець, складаючи заповіт на користь тієї чи іншої особи, тримає інформацію про це у таємниці навіть від майбутніх спадкоємців. Відповідно, оригіналу або копії заповіту такі спадкоємці не мають і надати нотаріусу після смерті заповідача не можуть. Більше того, у такій ситуації вони взагалі не усвідомлюють своє право на спадщину і тому не звертаються до нотаріусів.
Обов’язку розшукувати спадкоємців за чинним законодавством у нотаріуса немає. Нотаріус має можливість визначити коло спадкоємців або у зв’язку з їх зверненням, або виходячи зі змісту документів, поданих спадкоємцями, що звернулися із заявами про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину. Розголошувати зміст заповіту нотаріус може тільки у зв’язку зі зверненням до нього спадкоємця, переконавшись у наявності у нього підстав для спадкування. Отже, не виключені випадки, коли особа, зазначена у заповіті як спадкоємець, не зможе реалізувати належне їй право на спадщину.
У зв’язку з цим можна запропонувати законодавчо закріпити обов’язок нотаріуса роз’яснювати заповідачеві наслідки неповідомлення спадкоємця про складення заповіту, а також розробити відповідний правовий механізм виявлення непоінформованих спадкоємців про зміст заповіту після відкриття спадщини та повідомлення їх про можливу участь у нотаріальному процесі. Подібні повноваження нотаріусів цілком охоплюються функціями, що є характерними для нотаріальної діяльності, і, безумовно, сприяли б не тільки утворенню додаткових правових гарантій належної реалізації волевиявлення спадкодавця та охороні спадкових прав спадкоємців, але й підвищенню престижу інституту нотаріату, розкриттю його правового потенціалу як органу безспірної цивільної юрисдикції.
Але реалізація наведених пропозицій — справа часу. Наразі ж існують інші проблемні ситуації, пов’язані із необхідністю з’ясування наявності підстав до спадкування. Непоодинокі випадки, коли заповіт посвідчувався одним нотаріусом, а за видачею свідоцтва про право на спадщину спадкоємець звернувся до іншого, не маючи при цьому можливості пред’явити оригінал або дублікат заповіту з різних причин.
Відповідно до п. 214 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вiд 03.03.2004 р. № 20/5 перевірка наявності заповіту здійснюється за допомогою Спадкового реєстру у порядку, передбаченому Положенням про Спадковий реєстр. При цьому за даними Спадкового реєстру можна лише встановити, чи був складений заповіт та яким нотаріусом він був посвідчений. У зв’язку з цим дискусійним є питання про те, якими мають бути дії нотаріусів у разі, коли при видачі свідоцтва про право на спадщину необхідно з’ясовувати зміст заповіту, посвідченого іншим нотаріусом. Більшість нотаріусів у таких випадках

Вікторія БАРАНКОВА отримати повну версію статті