СПАДКОЄМЕЦЬ ПРИЙНЯВ І НЕ ОФОРМИВ, АБО СПАДКОВА ТРАНСМІСІЯ

ОЛЬГА ДЯЧУК,
приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу
СПАДКОЄМЕЦЬ ПРИЙНЯВ І НЕ ОФОРМИВ, АБО СПАДКОВА ТРАНСМІСІЯ
При оформленні спадкових прав нерідко виникає ситуація, коли спадкоємець, який має право на спадкування чи за законом, чи за заповітом, помирає протягом шести місяців після часу відкриття спадщини, тобто протягом строку, який встановлений законом для прийняття спадщини чи відмови від її прийняття. У такому випадку завжди виникає питання, чи має тут місце спадкова трансмісія.
Стаття 1276 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) визначає поняття спадкової трансмісії як переходу права на прийняття спадщини. Якщо спадкоємець за законом або за заповітом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (тобто до спадкоємців спадкоємця). Виходить, щоб встановити, чи має місце спадкова трансмісія, нотаріус має визначити спочатку, чи встиг спадкоємець прий­няти спадщину.
Прийняття спадщини може відбуватися двома шляхами, які передбачені ЦК України. Це подання відповідної заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини у шестимісячний строк після її відкриття, тобто вчинення певної дії, що передбачена ст. 1269 ЦК України. Якщо така заява подана і не відкликана заявником, то він вважається таким, що спадщину прийняв, і вона належить йому з моменту відкриття (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Подання заяви про прийняття спадщини породжує для нього цивільні права та обов’язки, тобто спадкоємець вчинив односторонній правочин. Разом з тим, ЦК України передбачено, що спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, навіть якщо він не вчинив жодних дій, але наявні передбачені законом певні факти, наприклад:
постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, неподання заяви про відмову від неї (ч. 3 ст. 1268 ЦК України);
відсутність повної цивільної дієздатності і невчинення жодних дій щодо відмови (ч. 4 ст. 1268 ЦК України).
Якщо спадкоємця, який помер після відкриття спадщини, на час відкриття спадщини стосується хоча б один з таких юридичних фактів, то цей спадкоємець вважається таким, що спадщину прийняв, навіть якщо він помер через день після відкриття спадщини.
Норми ч. 3 і ч. 4 ст. 1268 ЦК України викладені таким чином: спочатку зазначено, що спадкоємець «вважається таким, що прийняв спадщину», і лише після цього твердження закон обумовлює можливість його відмови у межах строку (що є логічним і дає право самому спадкоємцю вирішувати, тобто не обмежує його волю). Але така можливість щодо відмови може бути використана лише шляхом вчинення правочину — подання заяви про відмову.
Померлий спадкоємець вчинити ніяких дій не може, та і законні представники (опікуни / піклувальники) не можуть вчинити жодних дій щодо померлого підопічного. Тому померлий спадкоємець вважається таким, що спадщину прийняв. Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю з часу її відкриття.
Отже, якщо спадкоємець будь-яким із перелічених у законі способів прийняв спадщину, а потім помер, то прийнята ним спадщина буде спадкуватися його спадкоємцями в окремій спадковій справі, що заводиться після нього як на його особисте майно, так і на те майно, яке він прийняв, але не оформив.
Приклад.

Ольга ДЯЧУК отримати повну версію статті