СПАДКОВИЙ ДОГОВІР. ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ

ЛЮБОВ ПРОХОР,
приватний нотаріус Кіровоградського міського нотаріального округу
СПАДКОВИЙ ДОГОВІР. ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ
Інститут спадкового договору виник в Україні з прийняттям Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) у 2003 році. Мабуть, багатьом з практикуючих нотаріусів прийшло на думку: «Нарешті мрії громадян про можливість укладання так званого «договору дарування після смерті» втілені у законі». Здавалось, що цей договір і в нашій країні буде досить поширеним, як і в інших країнах світу. Але цього не сталося. В Україні на практиці цей договір поступається в популярності договорам дарування та довічного утримання, а також інститутам спадкування за законом і за заповітом. В чому ж причина?
По-перше, самі нотаріуси не дуже пропагують цей вид договору, тому що не всі питання законодавчо врегульовані. Немає чіткого визначення моменту виникнення права власності на майно за спадковим договором. Законодавство не визначає порядку призначення відчужувачем особи, яка здійснюватиме контроль за виконанням спадкового договору після його смерті.
По-друге, самі громадяни не дуже бажають укладати спадковий договір, розуміючи, що він є дуже ризиковим. Сторони, укладаючи спадковий договір, повинні усвідомлювати, що час учинення набувачем певних дій на користь відчужувача є невизначеним. У разі якщо відчужувач виявиться довгожителем, то затрати набувача можуть бути значно більшими, ніж вартість відчужуваного майна. Можливі випадки, коли смерть відчужувача настане через дуже короткий проміжок часу після укладання договору, тоді затрати набувача будуть незначними, а це завжди буде викликати незадоволення у родичів померлого, коли спадковий договорі укладений зі сторонньою особою. У разі якщо набувач помирає раніше відчужувача, спадковий договір вважається припиненим. Понесені набувачем матеріальні витрати не відшкодовуються його спадкоємцям.
По-третє, виникають питання при визначенні кола осіб, що можуть звернутися із позовом про розірвання спадкового договору. Наприклад, законодавець не передбачив можливості контролюючої особи звернутись до суду з позовом про розірвання договору в разі, якщо після смерті відчужувача набувач не виконав умови договору.
По-четверте, ще немає достатньої судової практики з цього виду договору, щоб можна було зробити певні висновки, на які саме особливості застосування необхідно звернути увагу.
У моїй практиці не дуже багато посвідчених спадкових договорів, але певний досвід уже є. Щоб уникнути можливого спору при укладанні спадкового договору, я завжди вимагаю від сторін чіткого визначення обсягу обов’язків майнового і немайнового характеру, які має виконувати набувач. Завжди детально роз’яснюю права кожної зі сторін за договором, особливо звертаю увагу відчужувача на те, що у разі непризначення контролюючої особи, контроль за виконанням договору за життя здійснює сам відчужувач, а після його смерті — нотаріус. Обов’язково роз’яснюю підстави припинення, розірвання договору та визнання його недійсним із зазначенням про це в тексті договору.
Як відомо, спадковий договір може бути розірвано як за згодою сторін, так і в односторонньому порядку, як на вимогу відчужувача, у разі невиконання його розпоряджень набувачем, так і на вимогу набувача, у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача. Розірвання спадкового договору з вищенаведених причин можливе лише в судовому порядку (ст. 1308 ЦК України). Саме суд встановлює факт порушення спадкового договору або неможливість його виконання.
Цікавим, на мою думку, є приклад із практики, який доцільно проаналізувати,

Любов Прохор отримати повну версію статті