СКЛАД СПАДЩИНИ1

ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО,
президент Асоціації приватних нотаріусів
Харківської області, шеф-редактор
науково-практичного журналу
«Мала енциклопедія нотаріуса»

Юрій МИЦА,
кандидат юридичних наук,
перший заступник директора
з економіко-правових питань
ТОВ «Будівельна компанія
«Укртехносфера»

Інна СПАСИБО-ФАТЄЄВА,
доктор юридичних наук,
професор кафедри цивільного права №1
Національної юридичної
академії України імені Ярослава Мудрого,
член-кореспондент Академії правових наук України

СКЛАД СПАДЩИНИ1
Стаття 1218. Склад спадщини
1. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкове право є складовою цивільного права, цивільно-правовим інститутом, тому воно має оперувати загальними поняттями цивільного права, передбачати цивільно-правові механізми здійснення прав суб’єктами спадкових правовідносин. Утім, у спадковому праві існують спеціальні терміни та своєрідні правові механізми реалізації його норм. Передусім це стосується поняття спадщини, визначення якої у книзі шостій ЦК не надається, а в ст. 1218 лише зазначається склад спадщини, до якої входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.
1. Спадщина як юридична категорія
1.1. Виходячи з того, що терміном «спадщина» охоплюються всі права та обов’язки, тобто їх комплекс, спадщина являє собою єдине ціле. Якщо ч. 1 ст. 190 ЦК під майном розуміє майнові права та обов’язки , немає підстав відвертати бачення спадщини як різновиду майна. Це надає можливість віднести спадщину до об’єктів цивільних прав.
Однак у ст. 177 ЦК вона серед об’єктів не позначена, хоча це не заважає тому, щоб її розцінювати як об’єкт права, оскільки перелік об’єктів, наданий у ст. 177 ЦК, не вичерпний.
1.2. На користь бачення спадщини в якості об’єкта права слід навести вживання в ЦК термінології «частка» та/або «частина» у спадщині, «поділ» та «перерозподіл» спадщини, «управління спадщиною», «право на спадщину» (його оформлення — глава 89). Тобто, якщо замінити слово «спадщина» словом «майно», то сутність правовідносин при цьому не зміниться. Як існує частка в майні, так існує й частка у спадщині;
є право на майно, є й право на спадщину.
1.3. Іноді в ЦК вживається вираз «спадкове майно» (статті 1279, 1284), і тоді, якщо «спадщина» і «майно» є поняттями тотожними, то «спадкове майно» буде «масло масляне». Проте правники виходять із синонімічності термінів «спадкова маса», «спадщина», «спадкове майно» .
У ЦК використовується й неприйнятна для розуміння спадщини як майна термінологія, наприклад, «відкриття спадщини» (ст. 1220). Якщо замінити слово «спадщина» словом «майно», це приведе до непорозумінь.
1.4. Разом з тим спадщина як об’єкт фігурує лише в книзі шостій ЦК, що наводить на думку про неї як про «локальний об’єкт». Дійсно, зі спадщиною не можуть укладатися правочини, її не можна продати, поміняти тощо, хоча стверджувати про її обмежену оборотоздатність також, напевно, не вірно, бо вона перебуває в обороті. Більше того, вона і призначена саме для цього, але єдиним способом — шляхом прийняття спадщини, унаслідок чого відбувається правонаступництво.
1.5. На відміну від майна (яким за ст. 190 ЦК є речі, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки), спадщину складають тільки майнові права та обов’язки. Речі як такі до її складу не входять.
Якщо при спадкуванні має місце правонаступництво (універсальне), що відбувається внаслідок переходу прав та обов’язків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємців, а про правонаступництво можна говорити лише стосовно прав та обов’язків, а не речей, тоді здається вірним визначення спадщини, надане в ст. 1218 ЦК. І навпаки, якби законодавець визначав спадщину як речі та права й обов’язки, то це містило б вади, адже не можна говорити про правонаступність у речах, а лише в правах.
Увага! Те, що ЦК визначає склад спадщини лише як сукупність прав та обов’язків, виключає з її складу речі, на які у спадкодавця не було прав. Тобто до складу спадщини не потрапляє самочинно збудоване майно, на яке спадкодавець не набув права власності та інше майно у відсутність прав на нього.
Отже, фізичної наявності у спадкодавця (в його господарстві, в його оточенні) речей, якими він користувався, не достатньо. Для спадкування єдиним показником входження до складу спадщини є наявність прав на це майно.
Увага! Спадщина є особливим об’єктом цивільного права, що складається з майнових прав та майнових обов’язків. Інакше кажучи, до складу спадщини входить не квартира або будинок, а право на них; не автомобіль, а право на автомобіль; не комп’ютер, а право на комп’ютер тощо.
1.6. Спадщина є визначальною категорією для спадкування в цілому, оскільки за її відсутності спадкування не відбувається. При складанні заповіту визначається те, право на яке майно заповідається. Але це не обов’язково. Заповіт може не містити такої конкретики (наприклад, зазначається, що спадкодавець заповідає «все своє майно»). В останньому випадку не виникає проблем стосовно його складу.
Якщо ж у заповіті вказується на спадкування конкретного майна, але згодом воно перестало існувати фізично або юридично, про його спадкування вже йтися не може.
1.7. Відсутність спадщини може бути виявлена після смерті спадкодавця, наприклад, особа заповіла своє майно, але згодом вона його продає або дарує. Відтак, це майно на день відкриття спадщини не входить до її складу, а тому спадкоємці не можуть на нього претендувати.
Зазвичай говорять про спадковий актив та спадковий пасив як складові спадщини. Спадковий актив становлять права, а спадковий пасив — відповідно обов’язки спадкодавця.
2. Спадковий актив
2.1. Спадковим активом є права. Вказівка в ЦК на те, що до спадщини входять права, потребує й з’ясування того, якими є ці права.
2.2. Насамперед це майнові права, хоча ані в ст. 1216, ані в ст. 1218 ЦК України безпосередньо не зазначається, що спадщину складають саме майнові права та обов’язки. Це дає підставу думати, що спадкуватися можуть всі права — як майнові, так і особисті немайнові. Натомість перехід прав до спадкоємців означає їх оборот, а особисті немайнові права тісно пов’язані з особою — їх носієм — і тому не
є оборотоздатними, що й виключає їх за загальним правилом зі складу спадщини (п. 1 ч. 1 ст. 1219 ЦК).
2.3. Водночас не всі майнові права переходять до спадкоємців, тобто не всі вони входять до складу спадщини, адже є майнові права, тісно пов’язані з особою, наприклад, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я (п. 3 ч. 1 ст. 1219 ЦК).
2.4. Існують і такі майнові права та обов’язки, які спроможні переходити у спадщину, але їх перехід може бути обмежений на підставі прямої вказівки закону. Прикладом слугує ст. 1227 ЦК, за якою перелічені в ній права вимоги (виплати нарахованих, але не отриманих спадкодавцем сум заробітної плати, стипендії, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом тощо) підлягають виплаті лише членам сім’ї спадкодавця, тобто незалежно від того, чи є вони спадкоємцями (наприклад, за наявності заповіту на іншу особу вони спадкоємцями не будуть, або ж члени сім’ї не збігаються зі спадкоємцями першої черги), вони спадкуватимуть майнові вимоги виплати зазначених сум. І лише в разі відсутності членів сім’ї вказані майнові вимоги входитимуть до складу спадщини.
2.5. Згідно з ч. 2 ст. 190 ЦК майнові права є правами речовими. Однак майнову природу мають не тільки речові, а й зобов’язальні права, адже такими є права, що має особа внаслідок укладення нею договору (наприклад, позики, купівлі-продажу тощо). Особа може вимагати й відшкодування заподіяної їй майнової шкоди. І це право також, безсумнівно, є правом майновим.
Увага! До майнових прав належать речові та зобов’язальні права. Речовими правами є право власності та права на чужі речі. Зобов’язальними — договірні та недоговірні права.
2.6. Зазвичай успадковується насамперед право власності, адже основною метою спадкування є набуття спадкоємцями права власності на майно спадкодавця.
2.7. Існують певні особливості спадкування залежно від об’єкта права власності.
• Якщо до складу спадщини входять права на майно, обмежене в обороті, зокрема зброя (ст.178 ЦК), з урахуванням Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 р. № 2471-XII, якою встановлюється спеціальний порядок набуття права власності громадянами на окремі види майна, спадкоємці мусять одержати спеціальний дозвіл для можливості здійснення ними права на майно, перелік якого наведено в додатку 2 до вказаної Постанови.
Згідно з Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою Наказом МВС України від 21.08.1998 р. № 622, якщо після смерті спадкодавця залишилася нагородна, нарізна вогнепальна та інша зброя армійських зразків, мисливська нарізна або гладкоствольна вогнепальна зброя, пневматична та холодна зброя, вона протягом п’ятиденного строку повинна бути здана в органи внутрішніх справ на тимчасове зберігання — до вирішення питання про спадкування майна (але на строк не більше шести місяців).
Якщо хтось зі спадкоємців бажає стати власником такої зброї, то він повинен її зареєструвати на своє ім’я у встановленому порядку. У випадках, якщо серед спадкоємців немає осіб, які можуть мати або мають право на зберігання зброї, зброя померлого власника повинна бути в місячний строк продана чи подарована особі, яка має відповідний дозвіл органів внутрішніх справ на придбання зброї.
Нагородна короткоствольна вогнепальна нарізна зброя (пістолети, револьвери) може бути залишена у власності спадкоємців після приведення її у стан, не придатний для стрільби в майстернях з ремонту зброї.
Морські кортики, які зберігають морські офіцери без спеціального дозволу, після смерті їх власників мають бути безоплатно здані у військові комісаріати або в органи внутрішніх справ.
На відміну від наведеного вище порядку Закон України «Про державні нагороди» від 16.03.2000 р. встановив особливий порядок спадкування відзнак «Іменна нагородна зброя». Відповідно до статей 9 та 18 цього Закону зброя залишається у сім’ї померлого.
Згідно з Наказом МВС України від 13.06.2000 р. № 379 працівникам суду та правоохоронних органів надано право на придбання у приватну власність пристроїв, які стріляють гумовими кулями (револьвер «Галченя» — аналог револьверу «Smith & Wesson» та пістолет «Перемога» — аналог пістолета «Макарова»). Оскільки наведений Наказ визначає долю лише вогнепальної, пневматичної та холодної зброї, постає питання щодо правового режиму згаданих пристроїв.
На нашу думку, оскільки для придбання пристроїв для стрільби гумовими кулями необхідний відповідний дозвіл, право власності можуть мати лише певні категорії осіб, то відповідно на ці пристрої повинен поширюватися і спеціальний порядок набуття у власність після смерті особи. Якщо серед спадкоємців немає осіб, які можуть і бажають отримати дозвіл на неї, вона повинна реалізовуватися через систему комісійної торгівлі, а кошти спадкуватися на загальних підставах.
• Певні особливості має спадкування майна, яке спадкодавець отримав від держави безоплатно або на пільгових умовах у порядку соціального захисту. Ідеться про такі категорії громадян, які потребують особливого соціального захисту (інваліди Великої Вітчизняної війни й інваліди праці; особи, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи чи стали інвалідами внаслідок політичних репресій, тощо). Це майно включає автомобілі з ручним управлінням, мотоколяски та ін.
Умови спадкування транспортних засобів, які були надані згаданим вище категоріям громадян, передбачені п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення інвалідів автомобілями» від 19.07.2006 р. № 999. Попередньою редакцією Постанови (від 08.09.1997 р. № 999) передбачалося, що автомобіль, який було отримано безоплатно або на пільгових умовах, після смерті власника повертається органу соціального захисту. Однак згодом до Постанови було внесено суттєві зміни, згідно з якими після смерті інваліда автомобіль головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, строк експлуатації якого більше ніж 10 років, залишається члену сім’ї, який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда. Названа Постанова передбачає випадки викупу автомобіля членами сім’ї інваліда, повернення їм внесеної інвалідом суми за нього, вилучення (повернення) автомобіля органами соціального захисту у повному комплекті .
• Спадкоємці, що успадкували культурні цінності, відповідно до Положення про Державний реєстр національного культурного надбання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1992 р. № 466, зобов’язані забезпечити їх схоронність.
• Щодо спадкування земельних ділянок див. коментар до ст. 1225 ЦК.
• Не забороняється спадкування валютних цінностей. Згідно зі ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 р. № 15-93 громадяни України можуть бути власниками валютних цінностей, а відтак — отримати їх у спадок. Між тим здійснення інвестицій за кордон, у тому числі отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину, потребує індивідуальної ліцензії.
• Спадкування прав на майно, що перебуває за межами України, а також майнових прав з різних договорів, які укладав померлий за межами України, відбувається згідно зі ст. 70 Закону «Про міжнародне приватне право» за правом держави, у якій спадкодавець мав останнє місце проживання, якщо спадкодавцем не обрано в заповіті право держави, громадянином якої він був. Натомість права на таке майно можуть істотно відрізнятися від прав на аналогічне майно за українським законодавством. Проте перепон для позначення їх у складі спадщини не існує.
• Слід вказати на певні особливості спадкування майна, що перебуває у спільній сумісній власності: до складу спадщини входить не все це майно, адже воно перебуває в особливому правовому режимі, бо належить подружжю, а не одному з них. Логічно було б указати, що після смерті одного з подружжя спадкується лише те майно, право на яке він мав за життя. Утім, складність полягає в тому, що обидва з подружжя мали право на майно в цілому і це право спільної сумісної власності, тобто таке право, яке не припускає поділу на частки, щоб визначитися з тим, щó кому з них належить (ч. 1 ст. 368 ЦК). І якщо в ст. 371 ЦК йдеться про можливість звернення стягнення на частку майна, що є спільною сумісною власністю, шляхом виділу частки з такого майна, то в ст. 1226 ЦК, не враховуючи ці тонкощі, вже вказується на спадкування частки в праві спільної сумісної власності, що суперечить самій сутності цього права.
• Щодо інших речових прав, тобто прав на чужі речі, то до складу спадщини входять сервітути (ч. 6 ст. 403 ЦК), як правило, земельні; емфітевзис (ч. 2 ст. 407 ЦК) та суперфіцій (ч. 2 ст. 413 ЦК).
• Стосовно сервітутів слід зробити таке застереження: земельні сервітути входять до складу спадщини, оскільки вони стають властивістю земельної ділянки і є невідривною її характеристикою поряд з її розміром, місцем розташування тощо. Особистий сервітут (наприклад, право особи на проживання у певному приміщенні) до складу спадщини особи, яка наділена цим правом, не входить, бо саме їй надавався цей сервітут. Навпаки ж, до складу спадщини власника майна, щодо якого встановлене сервітутне право, входить обов’язок не порушувати право суб’єкта сервітуту, тобто особи, яка проживає в чужому приміщенні.
• Суперфіцієм згідно зі ст. 413 ЦК є право користування чужою земельною ділянкою для забудови. Це право слід відрізняти від права постійного користування земельною ділянкою, що регулюється Земельним кодексом України (далі — ЗК). Суб’єктом останнього не можуть бути фізичні особи (ч. 2 ст. 92 ЗК), тому воно не входить до складу спадщини. Суперфіцій необхідно відрізняти й від права на оренду (земельної ділянки, приміщення тощо), яке не є речовим правом, але воно успадковується як майнове право, оскільки зі смертю як орендаря, так і орендодавця договір оренди не припиняється.
• Володіння за загальним правилом не успадковується. Водночас слід ураховувати, що законне володіння може переходити до спадкоємців, хоча в складі спадщини воно не зазначається. Прикладом може слугувати володіння як право особи на річ, якою вона відкрито володіє протягом певного часу з метою набуття права власності на неї за набувальною давністю. Якщо ж ця особа помирає, і в неї не виникло право власності на цю річ унаслідок того, що не вистачило строку, який вимагається законом для цього, то її спадкоємці можуть, продовжуючи відкрито користуватися річчю, набути права власності на неї зі спливом необхідного строку. При цьому строк, протягом якого спадкодавець володів такою річчю, додаватиметься до строку володіння нею вже спадкоємцями (ч. 2 ст. 344 ЦК).
•Зобов’язальні права також входять до складу спадщини, адже до спадкоємців переходить право вимоги до кредиторів померлого за виключенням деяких (наприклад, право довірителя — п. 3 ч. 1 ст. 1008 ЦК). Зобов’язальні права вимоги відшкодування заподіяної померлому шкоди до складу спадщини не входять (п. 3 ч.1 ст. 1219 ЦК) .
Увага! Корпоративні права входять до складу спадщини, але не як такі, а як частка в статутному (складеному) капіталі, оскільки корпоративні права є змістом корпоративних правовідносин, а частка в статутному капіталі, як і акції, є об’єктом цих правовідносин.
При цьому в цих відносинах корпоративні права приховуються за правом на частку/акції, адже в набувача частки/акції виникають такі ж корпоративні права, які мав відчужувач .
Увага! Засновник установи не має ніяких майнових прав відносно установи, а отже, до складу спадщини не можуть бути включені ніякі майнові права засновника установи. Водночас, ураховуючи, що до складу спадщини включаються не тільки права, а й обов’язки (ст. 1218 ЦК), до неї може бути включено обов’язок спадкоємця щодо передачі установі майна, визначеного в заповіті, який визнається установчим актом (ст. 87 ЦК).
Майно приватного підприємства входить до складу спадщини як єдиний майновий комплекс за наявності певних умов.
• Серед майнових прав варто назвати й права на результати інтелектуальної діяльності, тобто інтелектуальної власності. При цьому мають місце особливості спадкування майнових прав інтелектуальної власності залежно від об’єктів.
Так, згідно зі ст. 446 ЦК строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом. А за ч. 2 ст. 448 ЦК право автора на одержання грошової суми в розмірі п’яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором, переходить до спадкоємців автора твору та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір, установленого статтею 446 цього Кодексу.
Статтею 456 ЦК визначаються строки чинності суміжних майнових прав, які становлять 50 років.
Строк чинності виключних майнових прав інтелектуальної власності на винахід спливає через двадцять років; на корисну модель — через десять років; на промисловий зразок — через п’ятнадцять років; на торговельну марку — через десять років (статті 465, 496 ЦК), що відліковуються від дати подання заявки на відповідний об’єкт в установленому законом порядку .
Строк чинності виключних майнових прав на компонування інтегральної мікросхеми спливає через десять років, що відліковуються від дати подання заявки на компонування інтегральної мікросхеми в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 475 ЦК); на сорт рослин, породу тварин спливає через тридцять років, а щодо дерев та винограду — через тридцять п’ять років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком державної реєстрації цих прав (ч. 3 ст. 488 ЦК).
3. Спадковий пасив
3.1. Майнові обов’язки також входять до складу спадщини. Законодавець не визначає поняття майнових обов’язків, однак можна навести такий перелік майнових обов’язків, які входять до складу спадщини:
– майнові обов’язки за договорами — сплатити певну суму, виконати певну роботу, надати послуги, передати майно, за певними виключеннями. Так, не переходять у спадщину, а отже, не входять до складу спадщини обов’язки управителя майна, оскільки з його смертю договір управління майном припиняється (п. 5 ч. 1 ст. 1044 ЦК);
– майнові обов’язки недоговірної природи — відшкодування заподіяної спадкодавцем шкоди, сплата винагороди за обіцянкою спадкодавця (глава 78 ЦК);
– майнові обов’язки по сплаті неустойки (штрафу, пені) — статті 549, 624 ЦК;
– майнові обов’язки по відшкодуванню збитків — ст. 623 ЦК;
– майнові обов’язки по відшкодуванню моральної шкоди — статті 1230, 1231 ЦК;
– компенсувати розумні витрати на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця — ст. 1232 ЦК.
Увага! Особливістю вирахування обсягу майнових обов’язків є те, що їх виконання може вимагатися лише в межах вартості одержаного спадкоємцями спадкового майна — активів.
3.2. Це питання має важливе значення, по-перше, для спадкоємців, які перед прийняттям спадщини можуть порахувати те, що надійде у їх власність, бо не часто трапляються ситуації, коли особа погоджується погасити борги померлого, нічого не отримуючи взамін або отримуючи настільки незначну кількість активів, що нівелює їх привабливість у порівнянні з клопотом щодо погашення боргів; по-друге, це має значення для суддів при вирахуванні вартості вимог до спадкоємців.
Звичайно, що спадкоємці вправі виконати обов’язки спадкодавця і в повному обсязі, але лише за своїм бажанням. У цьому випадку вони не вправі вимагати від кредиторів спадкодавця повернення сплачених сум.
3.3. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини та не припинилися в результаті його смерті.
Останнє положення є досить важливим, оскільки деякі права та обов’язки зі смертю фізичної особи припиняються. Так, як зазначалося вище, особистий сервітут припиняється у зв’язку зі смертю особи, на користь якої його було встановлено (ст. 406 ЦК). Тому це право до складу спадщини не входить.
4. Додаткові застереження
щодо складових спадщини
4.1. Існують і ситуації, коли право в спадкодавця ще не виникло, але за певних умов визнається його наявність та відповідно воно входить до складу спадщини. Так, згідно з п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України (далі — ВСУ) «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 р. № 20, якщо квартира (будинок) не була передана у власність наймачеві, його спадкоємці мають право вимагати визнання за ними права власності на неї, якщо наймач звертався з належно оформленою заявою про це до відповідного органу приватизації або власника державного чи громадського (щодо громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) житлового фонду, однак вона не була розглянута у встановлений строк або в її задоволенні було незаконно відмовлено за наявності підстав і відсутності заборон для передачі квартири у власність наймача.
Увага! Звертає на себе увагу й те, що в ст. 1218 ЦК зазначаються ті права та обов’язки, які мав за життя спадкодавець, а не ті, що виникли внаслідок його смерті.
4.2. Приклад того, що не входить до складу спадщини, — виплата страхової суми (ст. 1229 ЦК). Право вимоги її виплати є майновим правом, але це майнове право не належало спадкодавцеві за його життя, а виникло лише з його смертю. Тому про правонаступництво в цьому випадку йтися не може.
4.3. Варто зазначити й таке. Порівняння ст. 1218 та п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК породжує питання: чи входить до складу спадщини право власності, якщо воно припиняється у разі смерті власника. Адже ст. 1218 ЦК з її формулюванням щодо входження до складу спадщини лише тих прав та обов’язків, які не припинилися внаслідок смерті спадкодавця не дозволяє включити його до складу спадщини.
Проте, якби такий висновок виходив із вказаних двох статей, то до складу спадщини ніколи не входило б право власності, і тоді не успадковувалися б права на жодне майно, а спадкувалися б лише право вимоги та майнові обов’язки. Звичайно, що цього бути не може, оскільки в спадкових відносинах саме правонаступництво має основоположне значення для набуття права власності спадкоємцями. Тому не можна вести мову про припинення цього права в померлого і виникнення його заново в спадкоємців.
Незважаючи на явне непорозуміння між ст. 1218 та ч. 1 ст. 346 ЦК, ані в нотаріальній, ані в судовій практиці не виникають проблеми, породжені відмовою включення до складу спадщини права власності з підстав його припинення смертю спадкодавця.

Володимир МАРЧЕНКО отримати повну версію статті