СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ

ВІКТОРІЯ БАРАНКОВА,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ НОТАРІАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ
Нотаріальний процес являє собою різновид правозастосовчої діяльності, що відбувається у формі нотаріальних процесуальних правовідносин, які складаються між нотаріусом (іншим нотаріальним органом) та іншими суб’єктами нотаріальної справи. Визначення змісту нотаріальної процесуальної правосуб’єктності викликає значний науковий та практичний інтерес, оскільки правильне визначення кола суб’єктів нотаріальної діяльності, забезпечення належної реалізації їхніх процесуальних прав та обов’язків впливає на законність та обґрунтованість нотаріального акта як результату вчинення кожної нотаріальної дії та унеможливлює в подальшому виникнення підстав для його судового оспорювання. Попри це, проблема суб’єктів нотаріального процесу до сьогодні не була об’єктом спеціальних досліджень, а висвітлювалася лише у загальному контексті поряд з іншими елементами нотаріального процесу.
У загальній теорії права розроблено погляд на правоздатність як на загальну передумову участі суб’єктів у правових відносинах, а умовою її здійснення виступає дієздатність. З урахуванням цього проблема суб’єктів нотаріального процесу пов’язана з характеристикою правосуб’єктності його учасників. При цьому необхідно розрізняти загальну (цивільну) правоздатність особи та правоздатність спеціальну (галузеву). Під першою слід розуміти здатність бути суб’єктом права взагалі, під другою — здатність володіти комплексом прав у межах галузевого режиму регулювання. Зокрема, зміст нотаріальної процесуальної правосуб’єктності визначається сукупністю процесуальних прав та обов’язків, які може мати суб’єкт нотаріальної діяльності відповідно до чинного нотаріального процесуального законодавства. Цивільна процесуальна правосуб’єктність та нотаріальна процесуальна правосуб’єктність є різними за змістом та наслідками здійснення. Реалізація першої спричинює виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин, а другої — виникнення, зміну та припинення нотаріальних процесуальних. Крім того, суб’єктами нотаріальних процесуальних правовідносин є не тільки особисто заінтересовані у вчиненні нотаріальної дії суб’єкти, а й нотаріус, свідки, експерти, перекладачі тощо. Безсумнівно, їхня правосуб’єктність не пов’язана з цивільною правосуб’єктністю.
Отже, нотаріальна процесуальна правосуб’єкт­ність має самостійний характер і не є складовою частиною або проявом цивільної правосуб’єкт­ності, а являє собою єдність структурних елементів: правоздатності та дієздатності, що дозволяє визначати її як здатність бути суб’єктом нотаріального процесу, володіти нотаріальними процесуальними правами та обов’язками і здійснювати їх. Тому можна сказати, що зміст нотаріальної процесуальної правосуб’єктності складають суб’єктивні права та обов’язки, регламентовані нотаріальними процесуальними нормами. При цьому у різних учасників процесуальних правовідносин правосуб’єктність є неоднаковою, оскільки вони володіють неоднаковими за обсягом та характером правами та обов’язками. Саме тому єдиної для всіх суб’єктів нотаріального процесу правосуб’єктності не існує, вона визначається відповідним процесуальним статусом тієї чи іншої особи — учасника нотаріальної дії. Отже, у нотаріальному процесі не можна говорити про правосуб’єктність фізичних або юридичних осіб взагалі, а слід характеризувати правосуб’єктність кожного суб’єкта, що має певний процесуально-правовий статус.
Суб’єкти нотаріального процесу — це особи, наділені нотаріальними процесуальними правами та обов’язками, на підставі яких вони вступають у правові відносини, що складаються при вчиненні нотаріальної дії. При цьому слід зазначити, що нотаріальна діяльність наразі відповідно до змісту статей 4 та 5 Закону «Про нотаріат» (далі — Закон) може вчинюватися у двох формах: у формі вчинення нотаріальних дій (ст. 34 Закону) та у формі надання роз’яснень і консультацій правового характеру (ст. 4 Закону). Процесуальною за своїм характером можна вважати тільки діяльність щодо вчинення нотаріальних дій, оскільки процедурні аспекти реалізації роз’яснювальних та консультативних повноважень нотаріуса наразі законодавчо не врегульовані.
Система суб’єктів нотаріального процесу зумовлена структурою нотаріальних процесуальних правовідносин та їх владним характером: необхідність у цих відносинах виникає тоді, коли суб’єкти права не можуть самостійно, без втручання компетентного органу, реалізувати свої законні права чи інтереси. Усі суб’єкти в нотаріальному процесі вступають у правовідносини лише з нотаріальним органом, оскільки лише він виступає у процесі як правозастосовник.
Нотаріальний орган як обов’язковий суб’єкт нотаріальних процесуальних правовідносин наділений повноваженнями щодо складання нотаріальних актів, обов’язкових для всіх інших суб’єктів нотаріального процесу. Владний характер повноважень нотаріуса (іншого нотаріального органу) забезпечує можливість залучення до процесу заінтересованих осіб, що не були ініціаторами вчинення нотаріальної дії; збирання, дослідження та оцінку доказів, а також таку організацію процесу, що створювала б умови для отримання заінтересованими особами очікуваного правового результату відповідно до закону та забезпечувала б виконання завдань нотаріату.
Усе викладене вище дозволяє визначити такі риси нотаріальних процесуальних правовідносин:
• виникнення нотаріального процесу (звернення заінтересованої особи до нотаріуса) зумовлюється тією обставиною, що досягти бажаної правової мети особа — ініціатор процесу може лише в результаті здійснення процесуальних дій компетентною особою — нотаріусом;
• тільки нотаріус може оцінити достовірність і повноту наданих доказів, зробити висновок про законність чи незаконність вчинюваних дій і з урахуванням цього прийняти владний акт застосування права;
• нотаріальні процесуальні відносини слід характеризувати як владовідносини у тому сенсі, що діями нотаріусів реалізується державна влада, але не у сенсі влади над заінтересованими особами та іншими учасниками нотаріального провадження. Владний характер нотаріальних процесуальних правовідносин обмежується диспозитивністю методу їх регулювання, а також вимогами нотаріальної процесуальної форми;
• обов’язковим суб’єктом нотаріального процесу є нотаріальний орган: нотаріус або інша особа, наділена правом вчинювати нотаріальні дії;
• нотаріальні процесуальні правовідносини складаються у процесі нотаріальної діяльності між нотаріусом, з одного боку, і будь-яким іншим суб’єктом процесу — з іншого. Інакше кажучи, всі суб’єкти нотаріального процесу з моменту виникнення процесуальних правовідносин перебувають у правовому зв’язку з нотаріальним органом, мають щодо нього права та обов’язки;
• нотаріус (інший нотаріальний орган) як суб’єкт нотаріальних процесуальних правовідносин має специфічну правосуб’єктність і особливий правовий статус.
Зазначені особливості нотаріальних процесуальних правовідносин зумовлюють специфічну систему суб’єктів нотаріального процесу, яка, безумовно, має відрізнятися від системи суб’єктів нотаріального права. Предметом регулювання нотаріального права слід вважати всі правовідносини, що виникають у сфері організації та функціонування нотаріату: між нотаріусами та іншими суб’єктами вчинюваних нотаріальних дій; між самими нотаріусами, а також між нотаріусами та органами, що здійснюють державне регулювання нотаріальної діяльності. При цьому предмет регулювання нотаріального процесуального права — процесуальні правові відносини, що виникають в межах вчинення нотаріальної дії.

Вікторія БАРАНКОВА отримати повну версію статті