РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2010 року Справа № 2-6183/2010 р.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 року Справа № 2-6183/2010 р.
Печерський районний суд м. Києва
В складі: головуючого — судді Гримич М. К.
При секретарі Бульбі Ю. С.
Розглянувши у відкритому судовому засідання в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Гецько Тетяни Миколаївни до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Світлани Миколаївни про відшкодування моральної шкоди — ,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з вимогою до відповідача про стягнення з неї 100000,0 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення нею вимог ст. 27 Закону України «Про нотаріат» при посвідченні 28.12.2007 року угоди купівлі-продажу квартири № 180 в будинку № 18 по вул. Жмаченка у м. Києві, яка укладалася громадянами Бузніком В. П. та Ткаченко Л. М., в частині не забезпечення належного встановлення особи продавця, який діяв по паспорту, що йому не належав та ненадання оцінки судовому рішенню, яке було надано в якості правовстановлюючого документа продавцем. Внаслідок зазначених дій позивачка була вимушена два роки відновлювати свої порушені права спадкоємця цієї квартири через судові органи, що заподіяло їй моральну шкоду.
Позивач, з’явившись у судове засідання, підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов, зазначивши, що неправомірність вчиненої угоди була доведена при розгляді цивільної справи за позовом Гелько Т. М. до Ткаченко Людмили Миколаївни, Бузнік Валентина Петровича про визнання недійсним договору купівлі-продажу та виселення, що розглядалася Дніпровським районним судом м. Києва і рішення по якій набуло чинності.
Представник відповідача, з’явившись у судове засідання, проти позову заперечував та зазначив, що вимоги ст. 27 Закону України «Про нотаріат» в частині перевірки дійсності документів сторін по угоді відповідачем були дотримані, обов’язок перевіряти обґрунтованість судових рішень, які подаються в якості правовстановлюючих документів до повноважень нотаріуса не належать, перевірка паспортів сторін здійснюється у загальному порядку, тому просив відмовити в задоволенні позову, оскільки неправомірність дій нотаріуса при укладенні зазначеної позивачем угоди ніким не встановлена.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні, з судового рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02.07.2008 року встановлено, що 28.12.2007 року між громадянами Бузніком В. П. та Ткаченко Л. М. було укладено угоду купівлі-продажу квартири № 180 в будинку № 18 по вул. Жмаченка у м. Києві, що посвідчена відповідачкою. В 2008 році позивач звернулася до суду з позовом про визначення вказаного договору недійсним, оскільки власниця зазначеної квартири — Труханова Є. К. померла у 2007 році і єдиною спадкоємицею після померлої є позивачка. Проте, свідоцтва про право на спадщину вона не змогла отримати через те, що невстановлені особи підробили правовстановлюючий документ на цю квартиру та продали її гр. Ткаченко С. М. За таких обставин, позивач вважає, що такі дії невстановлених осіб стали можливими внаслідок несумлінного ставлення до своїх обов’язків відповідачки, яка неналежним чином встановила особу продавця та не надала оцінку правовстановлюючому документу на квартиру, який був вочевидь підроблений, оскільки такого змісту рішення судом виноситься не можуть відповідно до ст. 202 ЦК України.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, на яку позивач посилається як на підставу позовних вимог, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
З доказів, наданих позивачкою в судовому засіданні та з її пояснень не вбачається, що вину нотаріуса при укладенні вищезазначеної угоди доведено при розгляді цивільної справи в Дніпровському районному суді м. Києва або в іншому порядку не встановлено, посилання позивача на ймовірну можливість відповідача перевірити особу продавця, дати оцінку рішенню суду, як правовстановлюючому документу не є належними доказами, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про нотаріат», ст. 11, 59, 60, 212–215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Гецько Тетяни Миколаївни до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Світлани Миколаївни про відшкодування моральної шкоди залишити без задоволення.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу потягом 10 днів до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.
Суддя Гримич М. К.

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
М. КИЄВА
Суддя: М. К. Гримич
Справа: № 2-6173/10 за позовом
Гецько Тетяни Миколаївни
до
Приватного нотаріуса Київського
міського нотаріального округу
Іванової Світлани Миколаївни
про відшкодування моральної шкоди
Особа, яка подає заперечення — Приватний нотаріус Київського
Відповідач: міського нотаріального округу
Іванова Світлана Миколаївна
010011, м. Київ, вул. Червоноармійська, 23
Представник особи, яка подає заперечення: Якименко Микола Миколайович
адреса для листування:
01034, м. Київ-34 а/с №27
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
проти позовних вимог
В провадженні Печерського районного суду м. Києва справа № 2-6173/10 за позовом Гецько Тетяни Миколаївни (далі також — Позивач) до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Світлани Миколаївни (далі також — Відповідач) про відшкодування моральної шкоди.
Згідно ухвали суду роз’яснено право Відповідачеві надати свої письмові заперечення проти позову.
Відповідно до норм ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України після одержання копій ухвали про відкриття провадження у справі і позовної заяви відповідач має право подати суду письмове заперечення проти позову; відповідач може заперечувати проти позову, посилаючись на незаконність вимог позивача, їх необґрунтованість, відсутність у позивача права на звернення до суду або наявність перешкод для відкриття провадження у справі; заперечення проти позову можуть стосуватися всіх заявлених вимог чи їх певної частини або обсягу.
Враховуючи вищевикладене та керуючись наданим правом Відповідач вважає за необхідне надати суду письмові заперечення на позов, якими проти його вимог повністю заперечує у зв’язку із їх незаконністю та необґрунтованістю, виходячи з наступного.
1. Як вбачається із позовної заяви, вимоги до Відповідача пред’явлені у зв’язку з тим, що на думку Позивача при посвідченні приватним нотаріусом Івановою C. M. 28.12.2007 p. між Бузнік В. П. та Ткаченко Л. М. договору купівлі-продажу квартири № 180 по вул. Генерала Жмаченка, 18 в м. Києві було порушено законодавство чим нібито заподіяно Позивачу моральної шкоди.
Однак, при посвідченні Відповідачем вищевказаного договору купівлі-продажу не було допущено жодних порушень норм чинного законодавства, оскільки Відповідач діяв у чіткій відповідності до приписів Закону України «Про нотаріат» та положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5. Вищевказане підтверджується також і постановою від 11 березня 2009 року слідчого Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, якою в порушенні кримінальної справи відносно Іванової С. М. відмовлено за відсутністю в її діях ознак складу злочину (копія постанови додається).
Крім того, при посвідченні вищезгаданого договору купівлі-продажу щодо квартири, яка була предметом цього договору, було отримано необхідні документи стосовно квартири, серед них зокрема це:
– довідка-характеристика від 27.12.2007 p., видана КП «Київське МБТІ та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна» (копія довідки-характеристики додається), де містилася інформація щодо квартири та її власника, правових підстав реєстрації прав власності на квартиру за Бузніком В. П., і така довідка була видана тією особою, яка згідно закону має виключні повноваження видавати подібні довідки та реєструвати права власності на нерухомість, що в свою чергу зобов’язує нотаріусів приймати згадані довідки-характеристики як офіційні документи, що підтверджують належність нерухомості особам на праві власності;
– рішення від 19.10.2007 р. Дніпровського районного суду м. Києва, яким, зокрема, визнано право власності за Бузніком В. П. на квартиру № 180 по вул. Генерала Жмаченка, 18 в м. Києві, і це рішення, як було в ньому зазначено, вступило в законну силу, було підставою для реєстрації КП «Київське МБТІ та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна» за Бузніком В. П. права власності на квартиру, містило реєстраційний напис з приводу реєстрації КП «Київське МБТІ та реєстрації прав власності на об’єкти нерухомого майна» права власності на квартиру за Бузніком В. П., відтак піддавати сумніву та вважати таке рішення підробним чи незаконним не належить до компетенції приватного нотаріуса.
Таким чином, зі сторони приватного нотаріуса Іванової С. М. при посвідченні вищевказаного договору купівлі-продажу зі своєї сторони було дотримано повністю норм чинного законодавства, порушень закону не було допущено. Додатковим підтвердженням відсутності зі сторони Відповідача порушень норм чинного законодавства свідчить і те, що визнаючи в судовому порядку договір від 28.12.2007 р. купівлі-продажу квартири недійсним, судом в жодному випадку не було встановлено незаконності в діях саме приватного нотаріуса Іванової С. М.
Більше того, при посвідченні договору від 28.12.2007 р. купівлі-продажу квартири Позивачка не була стороною такого договору, не була присутня при вчиненні відповідних нотаріальних дій Відповідачем, Відповідачка раніше не знала Позивачку та не була знайома з нею як безпосередньо так і навіть в документах, що знаходяться в нотаріальній справі, Позивачка жодним чином не згадувалася.
Отже, у зв’язку із відсутністю порушень норм чинного законодавства зі сторони Відповідачки при посвідченні договору від 28.12.2007 р. купівлі-продажу квартири, відсутнє і завдання шкоди будь-кому, в тому числі і Позивачці.
2. Також, як вбачається із позову, в обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на норми ст. 1167 Цивільного кодексу України.
Разом з тим, згідно норм:
– ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, 3) в інших випадках, встановлених законом.
В свою чергу, відповідно до положень ст. 1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв’язок між ними, а також вину заподіювання шкоди.
Аналогічна відповідальність наступає і за завдану моральну шкоду, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України.
Стосовно шкоди.
Як роз’яснив Верховний Суд України в постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 p.:
– під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб;
– відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків;
– у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Однак, Позивачкою жодним чином не вказано та не надано на підтвердження цього належних та допустимих доказів щодо того, в чому конкретно полягає завдана їй моральна шкода, які саме моральні чи фізичні страждання можливо понесені Позивачкою чи може мали місце інші негативні явища. Коли саме, якщо такі взагалі мали місце, понесені страждання (інші негативні явища), в який період, їх тривалість, до яких наслідків це призвело, тощо.
До того ж, Позивачем взагалі не вказується про співмірність нібито завданої їй шкоди з тим розміром відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яку визначено в позовній заяві. Адже, такий розмір визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала Позивачка, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Щодо наведеного Позивачка жодним чином не обґрунтувала свої позовні вимоги. Власне свої вимоги Позивачці вмотивувати немає чим, оскільки, як вказувалося вище, відсутні жодні підстави та прояви того, що їй було завдано Відповідачем шкоду в будь-яких із можливо допустимих проявах, формах та способах.
Стосовно протиправного діяння особи, котра завдала шкоду.
Як вбачається із позову, Позивачка намагається видавати як протиправне діяння зі сторони саме Відповідача ту обставину, що при посвідченні приватним нотаріусом Івановою С. М. 28.12.2007 р. між Бузнік В. П. та Ткаченко Л. М. договору купівлі-продажу квартири № 180 по вул. Генерала Жмаченка, 18 в м. Києві було порушено законодавство.
В даному випадку, є безпідставним звинувачення Відповідача у порушенні норм чинного законодавства, оскільки як вказувалося вище у цих заперечення зі сторони приватного нотаріуса Іванової С. М. не було допущено жодних порушень при посвідченні згаданого договору купівлі-продажу квартири.
Як вбачається із судового рішення, яким визнано недійсним договору купівлі-продажу квартири, неправомірність дій мали місце зі сторони інших осіб, а тому, якщо навіть і припускати про наявність завдання якоїсь шкоди діями таких третіх осіб Позивачці, то відповідно Позивачка має апелювати та позиватися саме до таких третіх осіб, а не до приватного нотаріуса Іванової С. М.
Стосовно причинного зв язку між шкодою та протиправними діяннями (бездіяльністю).
Як вбачається із позову, Позивачкою взагалі не доведено, не надано жодних доказів, а також не вказано будь-яких обставин або фактів, що свідчили б про існування у неї взагалі будь-якої шкоди, не говорячи уже про протиправність дій (бездіяльності) зі сторони Відповідача.
Із доданих Позивачкою до позовної заяви документів не вбачається причинного зв’язку із як вона вказує шкодою та якимись діями приватного нотаріуса Іванової С. М., яка навіть не була знайома із Позивачкою, не мала ніяких взаємовідносин із Позивачкою і не зустрічала жодного згадування в матеріалах нотаріальної справи про Позивачку.
За таких обставин, немає як такого причинного зв’язку дії (бездіяльності) із неіснуючою шкодою. Власне такий стан справ пояснюється тим простим фактом, що за відсутності шкоди у Позивачки і відсутності протиправності дій (бездіяльності) зі сторони Відповідача, виключається існування причинного зв’язку між неіснуючими фактами.
Стосовно вини заподіювання шкоди.
Вважаємо, що як за вказаних в позові обставин так і взагалі за об’єктивно існуючих обставин відсутні підстави говорити про жодну вину зі сторони Відповідача.
За наведених обставин, вважаємо, що позовні вимоги Позивачки, через їх незаконність та необґрунтованість не можуть бути задоволені судом.
Враховуючи вищевикладене, керуючись нормами ст.ст. 128, 130, 131 Цивільного процесуального кодексу України, —
ПРОСИМО СУД:
1. Залучити до матеріалів справи письмові докази, що додані до цих заперечень у ксерокопіях.
2. Відмовити повністю в задоволенні позову Гецько Тетяні Миколаївні до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Світлани Миколаївни про відшкодування моральної шкоди.
Додаток:
копія постанови від 11.03.2009 р. про відмову в порушенні кримінальної справи;
копія довідки-характеристики від 27.12.2007 р.;
копія рішення від 19.10.2007 р. Дніпровського районного суду м. Києва;
копія довіреності на представника Відповідача.
Представник Відповідача
(за довіреністю) М. М. Якименко
26 серпня 2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
М. КИЄВА
Справа № 22-30840
Головуючий в І інстанції — Гримич М. К.
Доповнювач Осипенко М. І.
УХВАЛА
15 жовтня 2010 року Суддя Апеляційного суду м. Києва Осипенко М. І., розглянувши апеляційну скаргу Гецько Тетяни Миколаївни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 8 вересня 2010 року в справі за позовом Гецько Тетяни Миколаївни до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іванової Світлани Миколаївни про відшкодування моральної шкоди, —
ВСТАНОВИВ:
Рішенням печерського районного суду м. Києва від 8 вересня 2010 року в задоволенні позову Гецько Тетяни Миколаївни до приватного нотаріуса КМНО Іванової С. М. про відшкодування моральної шкоди — відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, 15 вересня 2010 року позивачкою подана заява про апеляційне оскарження, а 4 жовтня 2010 року подана апеляційна скарга.
Згідно ст. 294 ЦПК України, зі змінами та доповненнями від 02.08.2010 року, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, рішення було проголошено в присутності сторін, зокрема позивачки. Проте апеляційна скарга подана апелянтом лише 4 жовтня 2010 року, тобто з пропуском строку, передбаченого ст. 294 ЦПК України.
Згідно п. 3 ст. 294 ЦПК України, із змінами та доповненнями від 02.08.2010 року, апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Заява про поновлення строку про апеляційне оскарження апелянтом не подалась.
Поскільки апеляційна скарга на рішення суду подана апелянтом з пропуском строку на апеляційне оскарження, вона підлягає залишенню без розгляду, відповідно до вимог ст. 294 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 73, 194 ЦПК України, —
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Гецько Тетяни Миколаївни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 вересня 2010 року залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Суддя: Осипенко М. І.

отримати повну версію статті