РІШЕННЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 25 грудня 2008 року

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого Гнатенка А. В.,
суддів: Барсукової В. М., Лихути Л. М., Перепічая B.C., Григор’євої Л. І., Левченка Є. Ф., Прокопчука Ю. В., Данчука В. Г., Лященко Н. П., Пшонки М. П., Жайворонок Т. Є., Мазурка В. А., Романюка Я. М., Косенка В. Й., Патрюка М. В., Сеніна Ю. Л., Костенка А. В., –
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного нотаріуса Татарець Таїсії Костянтинівни до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про неналежне виконання умов договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за скаргою державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про перегляд у зв’язку з винятковими обставинами рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 травня 2006 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2007 року,
встановила:
У червні 2005 року Татарець Т. К. звернулась до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнювала, посилаючись на те, що працює приватним нотаріусом з червня 1997 року. З листопада 1998 року укладала договори з державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про надання інформаційно-технічних послуг з користування автоматизованими електронними системами реєстрів. Оплата послуг державного підприємства «Інформаційний центр» здійснюється нотаріусом щомісячно на підставі рахунку за надані послуги протягом 5 календарних днів після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок державного підприємства «Інформаційний центр». Вона вчасно платила за надані послуги, однак отримала лист № 731 від 23 травня 2005 року про наявність заборгованості за надані послуги та попередження про відключення її від мережі Реєстрів. Не зважаючи на те, що в неї згідно з платіжними документами не було заборгованості перед відповідачем, 3 червня 2005 року її відключили від користування системою Реєстрів, а 8 серпня 2005 року розірвали в односторонньому порядку договір. 14 грудня 2005 року за розпорядженням Першого заступника Міністра юстиції поновлено надання інформаційно-технічних послуг з користування автоматизованими електронними системами Реєстрів. Позивачка просила визнати дії відповідача з відключення її від користування системою Реєстрів та розірвання договору в односторонньому порядку незаконними, стягнути на її користь неотриманий прибуток з 3 червня 2005 року до 14 грудня 2005 року в сумі 303 037 грн. та відшкодувати моральну шкоду, розмір якої визначає в сумі 36 тис. грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 травня 2006 року визнано незаконними дії державного підприємства «Інформаційний центр» з відключення приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Т. К. від користування Державним та Єдиним Реєстрами, які мали місце 3 червня 2005 року. Визнано незаконними дії державного підприємства «Інформаційний центр» з розірвання договору, укладеного з Татарець Т. К. 31 грудня 2001 року за № 044/П, про право користування інформаційно-технічними послугами, які мали місце 8 серпня 2005 року. Стягнуто з державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на користь Татарець Т. К. 303 037 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 30 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2006 року рішення суду першої інстанції змінено в частині відшкодування моральної шкоди, суму, стягнуту на відшкодування моральної шкоди, зменшено до 5 тис. грн. В іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України подало на них касаційну скаргу.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2008 року касаційну скаргу державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України відхилено, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2006 року залишено без змін.
У скарзі державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України просить переглянути зазначені судові рішення у зв’язку з винятковими обставинами та ухвалити нове рішення про відмову в позові, указуючи на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення закону.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв’язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону.
Обставини неоднакового застосування касаційним судом одного й того самого положення закону стверджуються судовими рішеннями в зазначеній справі та у справах: за позовом фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс» про стягнення зайво сплаченої суми, пені та відшкодування моральної шкоди; за позовом фізичної особи до товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма Телеком» про визнання договору частково недійсним, стягнення неустойки, відшкодування моральної шкоди, у яких Верховним Судом України зазначалося, що правовідносини між сторонами є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено.
Задовольнивши частково позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у справі, що розглядається, суди послалися на норми Закону України «Про захист прав споживачів», яким передбачено захист прав споживачів у разі порушення виконавцем умов договору про надання послуг.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна з таких підстав.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» зазначений Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності. встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав. Споживачем є громадянин, який придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб.
У даному випадку позивачка використовувала реєстри, доступ до яких їй було надано на підставі договору від 31 грудня 2001 року, не для власних побутових потреб як громадянин, а як приватний нотаріус з метою здійснення діяльності від імені держави, тому положення зазначеного Закону судом були застосовані неправомірно.
Між сторонами мали місце договірні правовідносини, договором не було передбачено відшкодування моральної шкоди в разі його недотримання однією зі сторін.
За таких обставин колегія суддів визнає, що при вирішенні справи судом касаційної інстанції неоднаково застосовано положення одного й того самого закону про відшкодування моральної шкоди, а тому постановлені в справі судові рішення у частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 358, 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
вирішила:
Скаргу державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України задовольнити частково.
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 травня 2006 року, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2007 року, ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 31 березня 2008 року в частині задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог Татарець Таїсії Костянтинівни до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди відмовити, у решті судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий А. В. Гнатенко
Судді: В. М. Барсуков В. А., Мазурок, Л. І. Григор’єва, Н. П. Лященко, Т. Є. Жайворонок, М. В. Патрюк, В. Г. Данчук B.C., Перепічай, В. Й. Косенко, Ю. В. Прокопчук, А. В. Костенко, М. П. Пшонка, Л. М. Лихута, Я. М. Романюк, Є. Ф. Левченко, Ю. Л. Сенін.

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 травня 2006 рік Заводський районний суд м. Дніпродзержинська
у складі:
головуючого – судді Стребіж Н. М. 
при секретарі – Івановій О. С. 
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпродзержинську цивільну справу за позовом Приватного нотаріуса Татарець Таїсії Костянтинівни до Державного Підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Дніпропетровської філії ДП «Інформаційний центр» «Про неналежне виконання умов договору, стягнення матеріальної та моральної шкоди», суд –
встановив:
На підставі угоди № 132 від 01.11.1998р., угоди № 60 від 03.03.2001р. та договору № 044П від 31.12.2001 року укладеного між державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі директора Дніпропетровської філії Гудейчук Ігоря Васильовича та приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Т. К., ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зобов’язаний надати приватному нотаріусу послуги по користуванню інформаційно-технічними послугами.
03.06.2005 року Дніпропетровська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України вчинила відключення приватного нотаріуса Татарець Т. К. від користування системою Реєстрів, а з 08.08.2005 року договір про інформаційно-технічні послуги від 31.12.2001 року № 044П був розірваний в односторонньому порядку за ініціативою Дніпропетровської філії ДП «Інформаційний центр».
Приватний нотаріус Татарець Т. К. звернулася до суду з позовом «Про неналежне виконання умов договору, визнання незаконними дії відповідача про відключення її від Системи, та розірвання договору про інформаційно-технічні послуги, та стягнення матеріальної та моральної шкоди» до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та Дніпропетровської філії ДП «Інформаційний центр».
В обґрунтування свого позову позивачка посилається на наступне:
З 1997 року вона працює приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу.
З 01.11.1998 року на підставі угоди № 132 від 01.11.1998р., угоди № 60 від 30.03.2001р., а також останнього договору № 044П від 31.12.2001р., укладених між нею державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в собі директора Дніпропетровської філії Гудейчук Ігоря Васильовича, вона має право користування інформаційно-технічними послугами Реєстрів.
Відповідно до умов договору вона щомісячно, на підставі рахунків за надані послуги протягом 5 календарних днів після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця здійснювала оплату за надані відповідачем послуги, шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок ДП «Інформаційний центр».
30 травня 2005 року вона від відповідача по справі отримала лист № 731 від 23.05.2005 р. про нібито існуючу у неї заборгованість за квітень 2005р. на суму 1306,00грн. з попередженням про відключення її від системи Реєстрів при несплаті заборгованості 01.06.2005р.
У зв’язку з належним виконанням з її боку умов договору про інформаційно-технічні послуги, а саме, щомісячні перерахування коштів за надані послуги, приймаючи до уваги відсутність заборгованості, позивачка відправила відповідачу лист про надання їй документів, підтверджуючих нібито наявність в неї заборгованостей за договором.
Відповідно до акта звірки, який був надісланий позивачці за термін з 01.01.2005 р. до 01.05.2005 р., відповідачем був виставлений позивачці рахунок по заборгованості на суму 15717,80грн., в той же час з надісланого акту вбачається, що за цей же період приватним нотаріусом Татарець Т. К. було перераховано на рахунок відповідача 19 374,45грн.
Незважаючи на відсутність заборгованості по сплаті за надані послуги, відповідач 03.06.2006 року відключив її від користування системою Реєстрів, а з 08.08.2005 р. відповідач розірвав з нею договір від 31.12.2001р. № 044П на право користування інформаційно-технічними послугами не звертаючи увагу на те, що ці його дії суперечать Постановам Кабінету Міністрів України від 31.03.2004р. № 410, від 26.05.2004р. № 671, від 05.07.2004р. № 830.
У зв’язку з неналежним виконанням умов договору з боку відповідача та безпідставним наступним розірванням договору від 31.12.2001р. № 044П, відповідач лишив її можливості вчиняти нотаріальні дії (посвідчувати договори завдатку, іпотеки, договори купівлі-продажу нерухомості з фізичними та юридичними особами, транспорту і т. ін.), що призвело до того, що за час не користування послугами у 2005 році відповідача їй була завдана матеріальна шкода на суму 303 037грн., яку вона просить стягнути з відповідача.
Крім того, звертаючись з позовом до суду, позивачка вказує на те, що неналежне виконання відповідачем умов договору та безпідставне розірвання договорів в односторонньому порядку призвело до заподіяння їй не тільки матеріальної шкоди, а й моральної шкоди, яка полягає в наступному:
Тривалий час вона мусила не тільки хвилюватися через відмову громадянам в оформленні нотаріальних дій та не отриманого доходу, але і вислуховувати грубість директора Гудейчука І. В., його робітників в її бік, а також погроз щодо неможливості і в подальшому користуватися послугами системи Єдиних та Державних Реєстрів. У зв’язку з чим для вирішення цього питання їй довелось неодноразово звертатися зі скаргами та заявами у вищестоящі інстанції, шляхом особистої подачі та до суду.
Вищезазначені обставини призвели до того, що у відповідачки мала місце гіпертонічна криза та серцеві напади.
У зв’язку з завданням позивачці моральної шкоди вона просить стягнути з відповідача на її користь 36 000грн.
У судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала та пояснила суду, що з січня 2005 року до 03.06.2005 року, тобто до відключення її від Державних і Єдиних Реєстрів, прибуток, отриманий нею, складав – 327 792грн. У зв’язку з відключенням її від користування Державними и Єдиними Реєстрами, вона була позбавлена можливості здійснювати нотаріальні дії (засвідчувати договори застави, договори купівлі-продажу нерухомості, транспорту та інші) у зв’язку з чим зменшився об’єм, виконуючих приватним нотаріусом робіт, а тому прибуток, отриманий нею після відключення, був значно меншим та складав 24 755грн., тобто з вини відповідача, у зв’язку з неналежним виконанням умов договору її не отриманий прибуток (упущена вигода) 303037грн., суму якого вона просить стягнути з відповідача, а також 36 000грн. моральної шкоди, завданої їй відповідачем, визнавши незаконними дії відповідача про відключення її від Системи, та розірвання в односторонньому порядку договору про інформаційно-технічні послуги.
Представник Державного Підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України – відповідача по справі, позовні вимоги Приватного нотаріуса Татарець Т. К. не визнав та пояснив суду, що відповідно до договору № 044П від 31.12.2001р. ДП «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України Приватному нотаріусу Татарець Т. К. надавалися інформаційно-технічні послуги.
Відповідно до умов договору позивачка щомісячно на підставі відповідного рахунку за надані послуги протягом п’яти календарних днів після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця, зобов’язана була здійснювати оплату послуг.
У зв’язку з тим, що позивачкою по справі були порушені умови договору, а саме вона проводила оплату послуг до направлення їй платіжних повідомлень, 03.06.2005р. ДП «Інформаційний центр» призупинило надання відповідних послуг приватному нотаріусу Татарець Т. К., про що вона була повідомлена.
Але у зв’язку з тим, що після призупинення надання послуг за договором позивачка продовжувала порушувати встановлений порядок оплати, 08.08.2005 року ДП «Інформаційний центр» згідно з п. 5.5.2 договору, договір про надання інформаційно-технічних послуг був розірваний, про що позивачка була повідомлена листом.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які надані суду, вважає, що позовні вимоги приватного нотаріуса Татарець Т. К. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
На підставі угоди № 132 від 01.11.1998р., угоди № 60 від 03.03.2001р. та договору № 044П від 31.12.2001 р., укладеного між державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі директора Дніпропетровської філії Гудейчук Ігоря Васильовича та приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Т. К., позивачці по справі було надано право користування інформаційно-технічними послугами.
Предметом цього договору є надання Підприємством для Нотаріуса інформаційно-технічних послуг по користуванню автоматизованими електронними системами:
– Єдиним реєстром заборон відчуження об’єктів нерухомого майна з метою отримання довідок про відсутність або наявність заборони та арештів об’єктів нерухомого майна у зв’язку із вчиненням ними нотаріальних дій;
– Єдиним реєстром доручень, посвідчених у нотаріальному порядку з метою реєстрації доручень, внесення відомостей про припинення дії доручень та перевірки доручень;
– Єдиним реєстром нотаріусів з метою отримання відомостей про приватних та державних нотаріусів України;
– Єдиним реєстром спеціальних бланків нотаріальних документів з метою перевірки дійсності спеціальних нотаріальних документів.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору від 31.12.2001р. № 044П та додатку про розмір та порядок оплати послуг від 31.12.2001р. до вказаного договору оплата послуг, які надаються ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, здійснюється нотаріусом щомісячно на підставі рахунку за надані послуги протягом 5 календарних днів після отримання рахунку, але не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок підприємства.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачкою по справі належним чином виконувалися умови договору № 044П від 31.12.2001 року, та своєчасно проводилася оплата вартості послуг по інформаційно-технічному забезпеченню, наданих ДП «Інформаційний центр», що підтверджується копіями розрахункових квитанцій, наданих позивачкою суду (а.с. 95-95-102).
Так 31.01.2005 року Державним підприємством «Інформацій центр» Міністерства юстиції України приватному нотаріусу Татарець Т. К. був виставлений рахунок № ДН 9102-01 про сплату 2241грн.04коп. за надані інформаційні послуги за період з 01.01.2005 року по 31.01.2005 року.
У судовому засіданні встановлено, що згідно квитанцій по сплаті відповідачем по справі інформаційних послуг у січні 2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. були здійснені такі сплати:
По квитанції № 58 від 05.01.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. сплачено на рахунок ДП «Інформаційній центр» – 3656грн.65коп.
По квитанції № 76 від 12.01.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено на рахунок ДП «Інформаційний центр»-112грн. 58коп.
По квитанції № 65 від 25.01.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено на рахунок ДП «Інформаційний центр» – 1214грн. 04.коп.
А всього приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено ДП «Інформаційний центр» за послуги, які були надані позивачці по справі у січні місяці 2005 року – 4983грн.27коп., тобто сума значно більше ніж та, яка була виставлена для сплати за січень місяць.
28.02.2005 року Державним підприємством «Інформацій центр» Міністерства юстиції України приватному нотаріусу Татарець Т. К. був виставлений рахунок № ДН 9102-02 про сплату 3795грн.31коп. за надані інформаційні послуги за період з 01.02.2005 року по 28.02.2005 року.
У судовому засіданні встановлено, що згідно квитанцій по сплаті наданих відповідачем по справі інформаційних послуг у лютому 2005 року, приватним нотаріусом Татарець Т. К. були здійснені такі сплати:
По квитанції № 26 від 01.02.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. сплачено на рахунок ДП «Інформаційній центр» – 903грн.47коп.
По квитанції № 243 від 16.02.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено на рахунок ДП «Інформаційній центр» – 1677 грн. 63 коп.
По квитанції № 112 від 28.02.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено на рахунок ДП «Інформаційній центр» – 2097грн.60коп.
А всього приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено ДП «Інформаційний центр» за послуги, які були надані позивачці по справі у лютому місяці 2005 року – 4678грн.70коп., тобто сума значно більше ніж та, яка була виставлена для сплати за лютий місяць 2005 року.
31.03.2005 року Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України приватному нотаріусу Татарець Т. К. був виставлений рахунок № ДН 9102-03 про сплату 4173грн.41коп. за надані інформаційні послуги за період з 01.03.2005 року по 31.03.2005 року.
У судовому засіданні встановлено, що згідно квитанцій по сплаті наданих відповідачем по справі інформаційних послуг у березні 2005 року, приватним нотаріусом Татарець Т. К. були здійснені такі сплати:
По квитанції № 40 від 14.03.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено на рахунок ДП «Інформаційній центр» – 1240грн.41коп.
По квитанції № 11 від 28.03.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. сплачено на рахунок ДП «Інформаційній центр» – 97грн.04коп.
По квитанції № 11 від 31.03.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено на рахунок ДП «Інформаційній центр» – 2933грн. 0 коп.
А всього приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено ДП «Інформаційний центр» за послуги, які були надані позивачці по справі у березні місяці 2005 року – 4270грн.45коп., тобто сума значно більше ніж та, яка була виставлена для сплати за березень місяць 2005 року.
30.04.2005 року Держаним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України приватному нотаріусу Татарець Т. К. був виставлений рахунок № ДН 9102-04 про сплату 5436грн.64коп. та 17.04.2005 року про сплату 71грн.40коп. за надані інформаційні послуги за період з 01.04.2005 року по 30.04.2005 року., а всього 5508грн.04коп.
У судовому засіданні встановлено, що згідно квитанцій по сплаті наданих відповідачем по справі інформаційних послуг у квітні 2005 року, приватним нотаріусом Татарець Т. К. були здійснені такі сплати:
По квитанції № 103 від 26.04.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. було. сплачено на рахунок ДП «Інформаційній центр» – 4397грн.20коп.
По квитанції № 44 від 30.04.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено на рахунок ДП «Інформаційній центр» – 938грн.22коп.
А всього приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено ДП «Інформаційний центр» за послуги, які були надані позивачці по справі у квітні місяці 2005 року – 5335грн.42коп.
31.05.2005 року Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України приватному нотаріусу Татарець Т. К. був виставлений рахунок № ДН 9102-05 про сплату 3312грн.56коп. за надані інформаційні послуги за період з 01.05.2005 року по 31.05.2005 року.
У судовому засіданні встановлено, що згідно квитанцій по сплаті наданих відповідачем по справі інформаційних послуг у травні 2005 року, приватним нотаріусом Татарець Т. К. були здійснені такі сплати:
По квитанції № 33 від 25.05.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено на рахунок ДП «Інформаційній центр» – 2433грн.47коп.
По квитанції № 128 від 16.06.2005 року приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено на рахунок ДП «Інформаційній центр» – 879грн.09коп.
А всього приватним нотаріусом Татарець Т. К. було сплачено ДП «Інформаційний центр» за послуги, які були надані позивачці по справі у травні місяці 2005 року – 3312грн.50грн.
Як пояснила у судовому засіданні позивачка по справі, нею у виконання вказаного договору сплата за обслуговування ДП «Інформаційний центр», з метою не настання заборгованості по сплаті, здійснювалася шляхом перерахунку коштів за кожну використану послугу.
Тобто з вищенаведеного випливає, що позивачка по справі щомісячно сплачувала послуги, які надавалися їй відповідачем по справі і не тільки не допускала заборгованості по оплаті послуг, але й сплачувала значно більші суми, ніж ті, які були вказані в щомісячних рахунках ДП «Інформаційний центр», які направлялися приватному нотаріусу Татарець Т. К. 
Незважаючи на те, що у судовому засіданні встановлено, що з боку приватного нотаріуса Татарець Т. К. не було порушень умов договору по сплаті наданих їй відповідачем послуг, а саме позивачкою по справі проводилась оплата всіх наданих їй послуг, представник позивача у судовому засіданні вказуючи на те, що позивачкою по справі була допущена заборгованість, посилався на лист ДП «Інформаційний центр», а саме на те, що 23.03.2005 року на адресу приватного нотаріуса Татарець Т. К. ДП «Інформаційний центр» було направлено лист № 351, в якому було повідомлено позивачку про наявність в неї несплаченої послуги підприємства за лютий 2005 року на загальну суму 97,04грн., та яку було запропоновано негайно сплатити (а.с. № 17), 21.04.2005 було направлено лист № 552, в якому було повідомлено позивачку про наявність в неї несплаченої послуги підприємства за березень 2005 року на загальну суму 1240грн.41коп., та яку було запропоновано негайно сплатити (а.с. № 18).,23.05.2005 було направлено листа № 552, в якому було повідомлено позивачку про наявність в неї несплаченої послуги підприємства за квітень 2005 року на загальну суму 1306грн., та яку було запропоновано негайно сплатити (а.с. № 19).
Між тим, як вже вказано вище, за послуги, які надавалися позивачці по справі у лютому місяці, відповідачем по справі були виставлені рахунки: № ДН 9102 сплату 3795грн.31коп., а відповідачкою по справі було сплачено за отриманнею послуга у лютому місяці 2005 року – 4678,70грн., № ДН 9102-03 про сплату 4173грн., а відповідачкою по справі було сплачено за отримані нею послуги у березні місяці 2005 року – 4270,40грн., № ДН 9102-04 про сплату 5508грн.04коп., а відповідачкою по справі було сплачено за отримані нею послуги у квітні місяці 2005 року – 5335,42грн.
Вивчивши письмові документи, які надані сторонами по справі, у тому числі розрахункові документи, встановлено, що на червень 2005 року, тобто на час відключення позивачки від Реєстру, у Татарець Т. К. не тільки була відсутня заборгованість по сплаті послуг інформаційно-технічного забезпечення, а й мала місце переплата за надані послуги в розмірі 3690,65грн.
Тобто з вищенаведеного вбачається, що претензії по заборгованості по несплаченим послугам, які виставлялися відповідачем по справі у листах, направлених приватному нотаріусу Татарець Т. К., є безпідставними.
Незважаючи на вищевказане, відповідач по справі в порушення умов договору № 044П 03.06.2005 року ДП «Інформаційний центр» відключив позивачку від послуг інформаційно-технічного забезпечення, що підтверджується поясненнями сторін по справі.
У продовження порушення умов договору відповідач безпідставно, в односторонньому порядку з 08.08.2005 року розірвав даний договір, в підтвердження чого надіслав на адресу приватного нотаріуса Татарець Т. К. лист від 13.07.2005р. (а.с. 46-47), в якому причиною розірвання вказаного договору зазначається виникнення у приватного нотаріуса Татарець Т. К., на час відключення її від Системи, заборгованості по сплаті за послуги, надані їй відповідачем по справі, що є безпідставним і не відповідають дійсним обставинам справи.
Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до п. 5.5.1 договір може бути розірвано Підприємством односторонньо при несплаті Нотаріусом фактично наданих послуг.
У судовому засіданні достовірно встановлено, що нотаріусом Татарець Т. К. оплата послуг за інформаційно-технічне забезпечення проводилася відповідно до умов договору та без порушення строків оплати, таким чином, за вказаний період у неї відсутня будь-яка заборгованість, більш того, на час розірвання договору в односторонньому порядку з боку ДП «Інформаційний центр» переплата приватним нотаріусом інформаційно-технічних послуг складала 7024,89грн., а тому розірвання в односторонньому порядку ДП «Інформаційний центр» договору на надання позивачу по справі інформаційно-технічних послуг є безпідставним, незаконним та таким, що суперечить умовам укладеного договору.
Ті обставини, що відповідачем по справі були порушені умови договору та безпідставно відключено позивача від послуг інформаційно-технічного забезпечення та розірваний договір № 044П свідчить також і те, що ще до розгляду даного позову судом ДП «Інформаційний центр» поновив надання послуг позивачці з 14.12.1995 року.
Відповідно до ст.ст. З Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року зі змінами на 2004 р., а також ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 р. споживачі, які перебувають на території України, під час використання послуг мають право на: державний захист своїх прав; належну якість послуг; відшкодування збитків, завданих послугами неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року зі змінами на 2004 р., а також ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 р. законодавством передбачений захист прав споживачів у разі порушення виконавцем умов договору про надання послуг.
Суд вважає, що позовні вимоги позивачки є обґрунтованими і законними у зв’язку з тим, що в судовому засіданні достовірно встановлено і доказано, що відповідачем по справі були порушені умови договору про надання послуг у вигляді інформаційно-технічного забезпечення.
Згідно зі ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року зі змінами на 2004 р., а також ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 р. при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, розмір моральної шкоди не ставиться у залежність від наявності матеріальної шкоди, а зумовлюється характером та обсягом моральних і фізичних страждань, заподіяних споживачеві.
Із пояснень позивачки по справі відповідач лишив її можливості виконувати її професійні обов’язки, тобто вчиняти нотаріальні дії (посвідчувати договори завдатку, іпотеки, договори купівлі – продажу нерухомості з фізичними та юридичними особами, транспорту і т. ін.). Тривалий час вона мусила не тільки хвилюватися через відмову громадянам в оформлені нотаріальних дій та не отриманого доходу, але і вислуховувати грубість від директора Гудейчука І. В., його робітників в її бік, а також погрози щодо неможливості і в подальшому користуватися послугами системами Єдиних та Державних Реєстрів. У зв’язку з чим для вирішення цього питання їй прийшлось неодноразово звертатися зі скаргами та заявами у вищестоящі інстанції, шляхом особистої подачі їх до суду.
Крім того, як пояснила у судовому засіданні позивачка по справі, незаконне відключення її від Системи, а також розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору по наданню їй послуг інформаційно-технічного забезпечення негативно відобразилося на стані її здоров’я, у зв’язку з чим протягом тривалого часу вона змушена була звертатися за допомогою до лікарів, що теж завдало їй матеріальну шкоду.
Ці пояснення позивачки підтверджуються медичною карткою, яка надана суду та яку суд оглянув у судовому засіданні.
Оскільки неналежним виконанням відповідачем умов договору з послідовним розірванням договору позивачці по справі дійсно заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в позбавлені права виконувати нею її професійні обов’язки, в порушенні її стійких життєвих зв’язків, заподіяння діями відповідача їй психологічної травми, що негативно відобразилося на її стані здоров’я, нанесення робітниками відповідача образи, яка ганьбить її як фахівця, тому з урахуванням ступеня та характеру моральних страждань, які перенесла позивачка по справі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача по справі моральну шкоду в розмірі 30000 грн.
Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказує на те, що невиконанням умов договору відповідачем їй завдана не тільки моральна шкода, але і матеріальна шкода у вигляді упущеної вигоди.
При цьому позивачка вказує на те, що і ці пояснення підтверджується наданими суду письмовими доказами, а саме деклараціями за 2005 рік, оригінали яких суд оглянув у судовому засіданні, а виписки з яких судом приєднані до матеріалів справи, що з січня 2005 року по 08.08.2005 року, тобто до відключення її відповідачем від Державних і Єдиних Реєстрів, її прибуток складав 327 792грн., а прибуток, отриманий нею після відключення, складав 24 755грн. Тобто різниця між отриманим прибутком до відключення і після становить 303 037грн., що є доходом, який позивачка могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Суд вважає, що дані позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню з наступних підстав:
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка по справі є приватним нотаріусом, що підтверджується свідоцтвом № 2625 від 21.04.1997 року.
Відповідно до Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 205 від 03.03.2004 р. нотаріус при виконанні нотаріальних дій по посвідченню договорів завдатку, іпотеки, договорів купівлі-продажу нерухомості з фізичними та юридичними особами, транспорту і т. ін. повинен керуватися відомостями, зазначеними у Єдиному і Державному Реєстрі, виключне право на надання яких надано ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.
Невиконанням же умов договору відповідачем позивачка була позбавлена можливості виконувати свої професійні обов’язки та отримувати доходи від відповідної діяльності.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
У відповідності зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (надання послуг), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
На підставі п. 1.1 договору № 044П про інформаційно-технічні послуги від 31.12.2001 року ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України надає для Нотаріуса інформаційно-технічні послуги по користуванню автоматизованими електронними системами.
Таким чином, припинення надання послуг по користуванню автоматизованими електронними системами Нотаріусу, а згодом і розірвання договору в односторонньому порядку, є з боку ДП «Інформаційний центр» порушенням умов вказаного договору.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування: доходу, який особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
У зв’язку з тим, що в період з 03.06.2005 року по 14.12.2006 року позивачка з вини відповідача не мала можливості в повній мірі виконувати свої професійні обов’язки, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди в розмірі 303 037грн.
Як встановлено в судовому засіданні, з пояснень представника відповідача та листа ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України від 22.11.2005 року (а.с.61), Дніпропетровська філія ДП «Інформаційний центр» не має статусу юридичної особи, а тому суд вважає, що належним відповідачем по справі є саме ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України. Тому саме з ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України підлягає стягненню завдана позивачці матеріальна та моральна шкода.
«Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів» ст. ст. 22, 26, 509, 629, 651, 906, 1166 ЦК України, суд-
вирішив:
Визнати незаконними дії державного підприємства «Інформаційній центр» по відключенню приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Таїсії Костянтинівни від користування Державним и Єдиним Реєстрами, які мали місце 03.06.2005 року.
Визнати незаконними дії державного підприємства «Інформаційній центр» по розірванню договору, укладеного 31.12.2001 року № 044/П з приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Таїсією Костянтинівною на право користування інформаційно-технічними послугами, які мали місце 08.08.2005 року.
Стягнути з Державного Підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (м. Київ, вулиця Мельникова, 81 літ. А), на користь Приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Таїсії Костянтинівни в відшкодування матеріальної шкоди – 303037грн., та в відшкодування моральної шкоди – 30000грн.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Стребіж Н. М. 

Справа № 2-177-06
ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2006 року м. Дніпродзержинськ
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська, у складі:
Головуючого, судді – Стребіж Н. М.,
При секретарі – Івановій О. С
Розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом приватного нотаріуса Татарець Таїсії Костянтинівни до Державного Підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Дніпропетровської філії ДП «Інформаційний центр» «Про неналежне виконання умов договору, та відшкодування матеріальної та моральної шкоди», суд –
встановив:
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 травня 2006 року частково задоволені позовні вимоги Приватного нотаріуса Татарець Таїсії Костянтинівни, які пред’явлені до Державного Підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Дніпропетровської філії ДП «Інформаційний центр» «Про неналежне виконання умов договору, та відшкодування матеріальної та моральної шкоди».
Даним рішенням суду визнані незаконними дії державного підприємства «Інформаційній центр» по відключенню приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Таїсії Костянтинівни від користування Державним и Єдиним реєстрами, які мали місце 03.06.2005 року та по розірванню договору, укладеного 31.12.2001 року № 044/П з приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Таїсією Костянтинівною на право користування інформаційно-технічними послугами, які мали місце 08.08.2005 року. Крім того, вищевказаним рішенням суду стягнуто з Державного Підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (м. Київ, вулиця Мельникова, 81 літ. А), на користь приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Татарець Таїсії Костянтинівни в відшкодування матеріальної шкоди – 303037грн., та в відшкодування моральної шкоди – 30000грн.
Відповідно до по п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 4. ч.1 ст. 220 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Зазначеним вище рішенням суду, яке не набрало чинності, судом часткового задоволені вимоги позивачки, в тому числі вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, однак питання про судові витрати судом не вирішено.
Відповідно до статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору і витрат, пов’язаних з розглядом справи.
До витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення, розмір яких встановлено Постановою Кабінету Міністрів України № 1258 від 21.12.2005 року Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмір.
Із матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги Татарець Т. К. були пред’явлені відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно вищевказаного закону, а саме ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року, та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005 року, споживачі звільняються від сплати судового збору за позовом, що пов’язані з порушенням їх прав, на підставі чого при наданні до суду позову позивачкою по справі не сплачувався судовий збір.
Відповідно до ч. З ст. 88 ЦПК України, якщо позивач на користь якого ухвалене рішення, звільнено від оплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Зазначеним вище рішенням з відповідача по справі стягнуто на користь позивачки в відшкодування матеріальної шкоди 303037грн., та в відшкодування моральної шкоди 30000грн. Ураховуючи розмір матеріальної та моральної шкоди, який стягнуто з відповідача на користь позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Державного Підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в доход держави судовий збір у сумі 1708грн. 50коп., а також витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 37грн.50коп.
Керуючись статтею 88 ЦПК України, п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд-
вирішив:
Доповнити рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 10 травня 2006 року у справі за позовом Приватного нотаріуса Татарець Таїсії Костянтинівни до Державного Підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, Дніпропетровської філії ДП «Інформаційний центр» «Про неналежне виконання умов договору, та відшкодування матеріальної та моральної шкоди».
Стягнути з Державного Підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (м. Київ, вулиця Мельникова, 81 літ. А) в дохід держави судовий збір у сумі 1708грн.50коп, а також витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 37грн. 50коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя Стребіж Н. М. 

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – Тамакулової В. О. 
суддів – Лисичої Н. М., Котушенко С. П. 
при секретарі – Качур Л. В. 
розглянувши у відкритому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Мовчана Дмитра Валентиновича – представника державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 травня року за позовом приватного нотаріуса Татарець Таїсії Костянтинівни до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про неналежне виконання умов договору на відшкодування шкоди, –
встановила:
В червні 2005 року приватний нотаріус Татарець Т. К. звернулася до суду з позовом до державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про неналежне виконання умов договору відшкодування шкоди.
В обґрунтування вимог посилалась на те, що 31 грудня 2001 року між нею та державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України в особі директора його Дніпропетровської філії був укладений договір № 044/П про інформаційно-технічні послуги, згідно якому відповідач повинен надавати інформаційно-технічні послуги по користуванню автоматизованими електронними системами Реєстрів. Оплата наданих послуг повинна здійснюватись нотаріусом щомісячно на підставі рахунку за надані послуги протягом 5 днів після його отримання, але не пізніше 20 числа поточного місяця.
30 травня 2005 року відповідач попередив її про відключення від системи Реєстрів, посилаючись на нібито існуючу заборгованість по оплаті наданих послуг. Незважаючи на відсутність заборгованості, 3 червня 2005 року її було відключено від користування системою Реєстрів, а 8 серпня 2005 року відповідач розірвав зазначений договір в односторонньому порядку, позбавив її можливості вчиняти нотаріальні дії, а саме посвідчувати договори завдатку, іпотеки, купівлі-продажу нерухомості, транспортних засобів та інше, чим завдав матеріальну шкоду на суму 105973 гр. та моральні страждання.
Тому позивачка просила визнати дії державного підприємства «Інформаційний центр» неналежним виконанням умов договору, зобов’язати відповідача підключити її до системи Єдиних Державних реєстрів та стягнути з нього зазначену суму на відшкодування матеріальної шкоди та 3000 гр. на відшкодування моральної шкоди.
Пізніше позивачка уточнила та доповнила свої позовні вимоги, вказуючи на те, що відповідач 14 грудня 2005 року за розпорядженням першого заступника міністра юстиції, до якого вона зверталась за допомогою, поновив надання їй інформаційно-технічних послуг по користуванню автоматизованими електронними системами Реєстрів. Не отриманий нею з вини відповідача прибуток за період з 3 червня по 14 грудня 2005 року склав 303037 гр., тому позивачка просила визнати дії державного підприємства «Інформаційний центр» з відключення її від користування системою Реєстрів та по розірванню зазначеного договору в односторонньому порядку незаконними і стягнути з нього не отриманий нею прибуток у розмірі 303037 гр. та 36000 гр. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 10 травня 2006 року позов задоволено частково, визнані дії державного підприємства «Інформаційний центр» по відключенню позивачки від користування системою Реєстрів та по розірванню договору незаконними і стягнуто на її користь 303037 гр. на відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди та 30000 гр. на відшкодування моральної шкоди.
19 травня 2006 року судом ухвалене додаткове рішення про стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі представник державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України порушив питання про скасування рішення, як постановленого з порушенням матеріального та процесуального права і ухвалення нового рішення.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 грудня 2001 року між сторонами був укладений договір №044/П (а.с. 4-6) предметом якого було надання підприємством для нотаріуса інформаційно-технологічних послуг по користуванню автоматизованими електронними системами:
– Єдиним реєстром заборон відчуження об’єктів нерухомого майна з метою отримання довідок про заборони та арештів об’єктів нерухомого майна у зв’язку із вчиненням ними нотаріальних дій;
– Єдиним реєстром доручень, посвідчених у нотаріальному порядку з метою реєстрації доручень відомостей про припинення дії доручень та перевірки доручень;
– Єдиним реєстром нотаріусів з метою отримання відомостей про приватних та державних нотаріусів;
– Єдиним реєстром спеціальних бланків нотаріальних документів з метою перевірки дійсності спеціальних бланків нотаріальних документів.
Пунктами 3.1 та 3.2 зазначеного договору передбачено, що оплата послуг підприємства здійснювалась нотаріусом щомісячно на підставі рахунку за надані послуги, протягом 5 днів після його отримання і не пізніше 20 числа поточного місяця, шляхом перерахування відповідних коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Розмір та порядок оплати послуг визначаються додатком до договору «Про розмір та порядок оплати послуг» (а.с.7).
3 червня 2005 року відповідач призупинив надання позивачці передбачених договором послуг, а 8 серпня 2005 року розірвав зазначений договір в односторонньому порядку. Підставою для цього, як вбачається з листа директора Дніпропетровської філії державного підприємства «Інформаційний центр» № 21 від 13 липня 2005 року (а.с.46-47) послужило порушення позивачкою п.3.1 договору.
Зазначений договір передбачає право підприємства на призупинення надання послуг нотаріусу у випадку порушення строків або розмірів оплати за користування системами (п.4.2), та на розірвання договору в односторонньому порядку у випадках несплати нотаріусом фактично наданих послуг (п.5.5.1) і при простроченні або порушенні порядку оплати за користування системами, зазначеними в договорі більше двох разів за календарний рік (п.5.5.2) та інше.
Оскільки доказів тому, що позивачка не сплачувала надані відповідачем послуги чи прострочила оплату наданих їй послуг суду не надано, він обґрунтовано прийшов до висновку про незаконні дії державного підприємства «Інформаційний центр» з призупинення надання послуг та по розірванню зазначеного договору.
Той факт, що позивачка здійснювала оплату послуг по фактично виконаній роботі, не є підставою для призупинення надання їй послуг та розірвання договору, бо вона перераховувала відповідні суми відповідачу не пізніше 20 числа місяця, в якому був отриманий рахунок (а.с.95-106).
Задовольняючи частково вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди, суд правильно виходив з того, що незаконними діями державного підприємства «Інформаційний центр» були порушені права позивачки, що завдало їй моральних страждань, призвело до погіршення психологічного стану, стану здоров’я та інших негативних наслідків.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не в повній мірі врахував положення п. 9 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до яких крім урахування характеру та обсягу страждань і немайнових витрат, яких зазнала особа, необхідно виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Тому з урахуванням зазначених положень та фактичних обставин справи колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування моральної шкоди 5000 гp., змінивши в цій частині рішення.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивачки збитків у вигляді упущеної вигоди, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін і дав ім правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки досить обґрунтовані і підтверджуються наявністю в матеріалах справи доказів.
Приведені в апеляційній скарзі доводи представника відповідача не мають правового значення для рішення спору, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Згідно ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Керуючись ст.ст. 307,309,313,315 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу Мовчана Дмитра Валентиновича – представника державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України – задовольнити частково.
РІШЕННЯ ЗАВОДСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ М. ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА ВІД 10 ТРАВНЯ 2006 РОКУ ЗМІНИТИ В ЧАСТИНІ РОЗМІРУ ВІДШКОДУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ ШКОДИ, ЗМЕНШИВШИ ЙОГО З 30000 ГР. ДО 5000 ГР. В ІНШІЙ ЧАСТИНІ РІШЕННЯ ЗАЛИШИТИ БЕЗ ЗМІНИ. .

отримати повну версію статті