РОЗМЕЖУВАННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ТА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ — АКТУАЛЬНЕ ПИТАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА

ВІКТОРІЯ НІКІТЕНКО,
приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області
РОЗМЕЖУВАННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ ТА КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ — АКТУАЛЬНЕ ПИТАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПРАВА
З 01.01.2013 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», відповідно до якого землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Мета — розподіл земельного фонду в межах адміністративно-територіальних формувань та подальше ефективне управління землями як державної, так і комунальної власності.
Зміни у сфері земельних відносин розпочалися разом з набуттям Україною незалежності і тривають досі, але, на жаль, багато проблем і до цього часу залишились невирішеними.
Доречно зауважити, що ще Конституцією СРСР було визначено поділ майна, що знаходиться у державній власності, на загальнодержавне і комунальне. Щоправда, віднесення майна до комунальної власності як різновиду державної власності відбувалося ще до проголошення незалежності.
З прийняттям Закону України «Про власність» від 07.02.1991, який діяв до червня 2007 року, було визначено, що власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними (ч. 4 ст. 2).
У подальшому принцип розмежування земель державної та комунальної власності було закріплено в Конституції України від 28.06.1996, якою визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 142 Конституції).
Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності (ст. 143 Конституції). Оскільки відповідно до Конституції питання власності вирішуються виключно законом, необхідно було розробити та прийняти відповідний закон. Враховуючи п. 4 розділу XV Конституції України, Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України мав право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем’єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України. Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.
У 1999 році Президентом України Леонідом Кучмою було видано Указ «Про розмежування земель державної та комунальної власності» з одночасним поданням до Верховної Ради одно­йменного проекту закону. Однак цим документам так і не судилось вступити в дію, оскільки було встановлено, що вони суперечили нормам Конституції та законів України.

Вікторія НІКІТЕНКО отримати повну версію статті