РЕЄСТРАЦІЯ ПРАВОЧИНУ ТА РЕЄСТРАЦІЯ ПРАВ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 671 з метою забезпечення реалізації фізичними та юридичними особами права на визнання державою правочинів, щодо яких передбачена державна реєстрація, до прийняття Верховною Радою України згідно зі ст. 210 Цивільного кодексу України відповідного закону затверджено Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів (далі — Порядок).
Відповідно до цього Порядку реєстраторами правочинів є державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси (далі — нотаріуси), які згідно з договорами, укладеними з адміністратором Реєстру, проводять державну реєстрацію правочинів, змін, внесених до них, відомостей про припинення їх дії, приймають запити, видають завірені витяги з Реєстру та виконують інші функції, передбачені цим Порядком.
Витяг — документ, який свідчить про внесення запису до Реєстру або про відсутність такого запису.
Державній реєстрації підлягають такі правочини:
договір купівлі-продажу, міни земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна;
договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти;
договір довічного утримання (догляду), за якими передається набувачеві у власність нерухоме майно;
договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж один рік;
договір управління нерухомим майном;
інші правочини, державну реєстрацію яких передбачено законом.
Згідно з п. 6 Порядку реєстрація правочину проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Ольга ДЯЧУК отримати повну версію статті