ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

ІННА СПАСИБО-ФАТЄЄВА,
доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», член-кореспондент Національної академії правових наук України
ВОЛОДИМИР МАРЧЕНКО,
нотаріус, шеф-редактор науково-практичного журналу «Мала енциклопедія нотаріуса», член Консультативно-методичної ради при Департаменті нотаріату, фінансового моніторингу юридичних послуг та реєстрації адвокатських об’єднань при Міністерстві юстиції України
ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ
Cтаття 346. Підстави припинення права власності
1. Право власності припиняється у разі:
відчуження власником свого майна;
відмови власника від права власності;
припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
знищення майна;
викупу пам’яток культурної спадщини;
примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;
виключено;
звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника;
реквізиції;
конфіскації;
припинення юридичної особи чи смерті власника.
2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
1. Загальні засади припинення права власності
1.1. Право власності, як правило, припиняється з одночасним набуттям цього права іншою особою. Адже, зазвичай, у всякої речі є власник.
Як правило, так буває при похідних підставах набуття права власності, коли має місце його перехід від відчужувача до набувача. Наприклад, за договором купівлі-продажу в продавця право власності на річ припиняється, але одночасно воно виникає в покупця. При цьому немає жодного проміжку часу, коли на таку річ не було б ні в кого права власності. Втім, аналогічно й при реквізиції і конфіскації, внаслідок чого право власності набувається державою.
1.2. Натомість право власності може припинятись і без його виникнення в іншої особи, наприклад, при споживанні речі, її знищенні внаслідок стихійного лиха тощо. Однак правило залишається тим самим: «є річ — є право на неї; немає речі — немає й права на неї». Інакше й не може бути, оскільки річ є об’єктом права власності, за відсутності якого про право йтися не може.
1.3. Як правило, припинення права власності настає за волею власника (передача речей за договором, їх споживання).
Однак не виключаються й випадки припинення права власності поза його волею (націоналізація, конфіскація, реквізиція, звернення стягнення на майно боржника). Підставою для такого припинення є або законодавчий акт, або акт органу державної влади, органу влади АРК чи органу місцевого самоврядування, або судове рішення.
До припинення права власності призводить і відмова власника від своєї речі, коли він її викинув, загубив (якщо надії на її повернення немає).
1.4. У ч. 1 коментованої статті наводяться підстави припинення права власності, більшість з яких регулюється в наступних статтях ЦК України. Так, у ст. 347 йдеться про відмову від права власності; в ст. 348 — про припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; в ст. 349 ЦК — про знищення майна; ст. 350 ЦК — про викуп земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, приватної власності для суспільних потреб чи їх примусове відчуження з мотивів суспільної необхідності; ст. 351 ЦК — про припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з викупом для суспільних потреб чи примусовим відчуженням з мотивів суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; в ст. 352 ЦК — про викуп пам’яток культурної спадщини; в ст. 353 ЦК — про реквізицію; в ст. 354 ЦК — про конфіскацію (відповідно див. коментар до названих статей). Окремо ж не піддані регулюванню такі підстави припинення права власності, як відчуження власником свого майна, звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника та припинення юридичної особи чи смерть власника, які будуть прокоментовані в наступних пунктах коментаря до цієї статті.
1.5. Наведений перелік не є вичерпним, оскільки в ч. 2 ст. 346 ЦК зазначається, що право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
2. Відчуження власником свого майна

Інна СПАСИБО-ФАТЄЄВА отримати повну версію статті