ПІДСИЛЕННЯ РОЛІ ОРГАНІВ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ ПІД ЧАС НАКЛАДАННЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА ДІТЕЙ У ЗВ’ЯЗКУ ЗІ ЗМІНАМИ В ЗАКОНОДАВСТВІ

ОЛЬГА РОЗГОН,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
ПІДСИЛЕННЯ РОЛІ ОРГАНІВ ОПІКИ ТА ПІКЛУВАННЯ ПІД ЧАС НАКЛАДАННЯ ЗАБОРОНИ ВІДЧУЖЕННЯ НЕРУХОМОГО МАЙНА ДІТЕЙ У ЗВ’ЯЗКУ ЗІ ЗМІНАМИ В ЗАКОНОДАВСТВІ
При регулюванні майнових прав дитини використовують норми Цивільного та Сімейного кодексів України, законів України «Про нотаріат», «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвер¬дженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5 (далі ― Інструкція), тощо. Крім цього, Президент України підписав Указ «Про питання щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні» від 16.12.2011 р. № 1163/2011. Основна мета Указу ― створення належних умов для забезпечення прав та законних інтересів дітей, зокрема дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, вирішення актуальних завдань в сфері охорони дитинства.
Найважливішими правами дитини є її майнові права взагалі та право власності на певне майно зокрема. Незважаючи на законодавчо встановлений обов’язок батьків дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах, деякі батьки по-різному розуміють свій обов’язок. Чимало дітей, які потрапляють до притулків, залишилося без житла саме через зловживання батьківськими й опікунськими правами і неналежне виконання службових обов’язків посадовими особами органів опіки та піклування.
При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії (статті 43, 44 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. № 3425-XII). Особа віком до 16 років встановлюється за свідоцтвом про наро¬дження за умови підтвердження батьками (одним з батьків) того, що ця особа є їх дитиною.
Ще за життя батьків дитина має певні права на майно своїх батьків, незалежно від того, користується вона ним чи ні.
У частинах 1–2 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» сказано, що кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку у спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їхньої смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їхнього майна. У разі визнання батьків або одного з них за рішенням суду безвісно відсутніми дитина має право на утримання за рахунок їхніх коштів і майна.
Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» від 02.06.2005 р. № 2623-IV передбачено, що попередній дозвіл органів опіки та піклування є необхідним для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.
Це зазначено й у листі Мін’юсту «Щодо отри¬мання згоди органів опіки та піклування» від 25.07.2006 р. № 19-50-556, в якому передбачено, що згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.
Стаття 177 Сімейного кодексу України (далі — СК України) та ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» вимагають, щоб батьки отримували згоду на вчинення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, саме від органів опіки та піклування. Дозвіл має бути надано у вигляді розпорядження місцевої державної адміністрації за місцем розташування майна, що відчужується.
Згідно з вимогами ст. 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному по¬свідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов’язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
За ч. 1 ст. 224 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 ЦК України), є нікчемним. Крім того, ч. 5 ст. 216 ЦК України встановлює, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою особою.
Тобто органи опіки та піклування мають давати дозволи на відчуження батьками, у яких є діти, житлового приміщення, навіть якщо дитина не є власником (співвласником) такого приміщення або не користується ним. У свою чергу нотаріуси повинні вимагати від батьків надати такі дозволи під час укладання договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації.
Отже, органи опіки та піклування зобов’язані видавати дозволи на відчуження батьками, у яких є діти, житлового приміщення, навіть якщо діти не є власниками (співвласниками) такого приміщення та/або не користуються ним.
Дозвіл органів опіки та піклування необхідний і у разі, коли у дитини є лише право користування нерухомим майном, як правило, житлом.
Наприклад, дитина постійно проживає та/або зареєстрована у житловому приміщенні, яке відчужується.
У ст. 150 Житлового кодексу Української РСР (далі ― ЖК) зазначено: «Громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їхніх сімей…» У ч. 4 ст. 156 ЖК сказано: «Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням». Згідно з положеннями цієї ж статті до членів сім’ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу. А ч. 2 ст. 64 ЖК встановлює, що до членів сім’ї наймача належать дружина наймача, їхні діти і батьки.
Тобто якщо дитина фактично не проживає разом із батьками, вона все одно має право користуватися (майнове право) житловим приміщенням, яке перебуває у власності батьків. Наприклад, після смерті батьків житлове приміщення успадковується дитиною, навіть якщо вона не є співвласником або не проживала в ньому. Водночас дитина фактично може проживати у приміщенні до досягнення нею повноліття, однак її місце проживання може не бути офіційно зареєстроване в цьому помешканні.
Документом, за яким встановлюється склад сім’ї наймача або власника жилого приміщення, може бути довідка, яка видається житлово-експлуатаційною організацією, правлінням житлово-будівельного кооперативу, або довідка про реєстрацію місця проживання або місця перебування, яка видається органом реєстрації.
На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути надана письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Ольга РОЗГОН отримати повну версію статті