ПРОЦЕДУРА ОФОРМЛЕННЯ ЗАЯВИ ПРО ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

Ольга ДЯЧУК,
приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу
ПРОЦЕДУРА ОФОРМЛЕННЯ ЗАЯВИ
ПРО ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ
Питання щодо необхідності нотаріального засвідчення справжності підпису на заявах громадян, на підставі яких заводиться нотаріусом спадкова справа, або ті, що долучаються до вже заведеної раніше спадкової справи в межах установленого законом строку, неоднозначно регулюється законодавством.
У ст. 1269 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) передбачено лише те, що заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Законом не передбачено нотаріального засвідчення справжності підпису на такій заяві. Щодо заяви про відмову від прийняття спадщини, закон не передбачає навіть такої умови, як подання її особисто.
Але і заява про прийняття спадщини, і заява про відмову від прийняття спадщини за своєю правовою природою є одностороннім правочином.
Перша — тому, що вона спрямована на набуття права власності на спадкове майно. Друга — тому, що вона свідчить про відмову від наданого законом права, а іноді і спрямована на збільшення частки у спадщині інших спадкоємців (відмова від прийняття спадщини на користь спадкоємця тієї ж черги чи спадкоємця за заповітом), або на виникнення права на спадкування іншим спадкоємцем (відмова на користь спадкоємця іншої черги).
Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вiд 03.03.2004 р. № 20/5 (далі — Інструкція) у питанні необхідності нотаріального засвідчення справжності підписів на таких заявах не суперечить закону, але і регламентує це питання таким чином, що виникає розбіжність між положеннями Інструкції та положеннями, які викладені в Методичних рекомендаціях щодо вчинення нотаріальних дій, пов’язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, схвалених Рішенням Науково експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009 року (далі — Методичні рекомендації).
Так, у п. 207 Інструкції зазначено:
абз. 1: «Письмова заява про прийняття спадщини та відмову від неї подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини»;
абз. 2: «Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини;
абз. 3: «Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою».
Усі наведені положення Інструкції викладені таким чином, що положення абзацу третього стосуються саме порядку оформлення заяв. Тобто немає жодних відмінностей щодо порядку оформлення таких заяв як при особистому зверненні спадкоємця до нотаріуса, так і при надходженні заяви поштою.
У свою чергу, згідно з п. 4 розділу 1 ч. ІІ Методичних рекомендацій відзначено: «… Якщо спадкоємець особисто з’явився до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, то справжність підпису такої особи на заяві засвідченню не підлягає. Нотаріус, відповідно до вимог статей 43, 44 та 45 Закону України «Про нотаріат» встановлює особу спадкоємця, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. При цьому нотаріус не повинен обмежуватися зазначенням даних паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, а на заяві зазначається, що нотаріусом встановлено особу та перевірено справжність підпису заявника. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса (проставлення печатки не вимагається)».
Таким чином, на практиці маємо неузгодженість двох документів, що регулюють одне і те ж питання. Також слід зазначити, що Інструкція є нормативним актом, оскільки вона затверджена Наказом Міністерства юстиції України, на відміну від Методичних рекомендацій, які є допоміжним рекомендаційним документом.
Виходячи із змісту п. 207 Інструкції та враховуючи саме такі формулювання наведених абзаців, на думку автора, підпис на заяві про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини доцільно засвідчувати нотаріально.
Нотаріальне засвідчення підпису на таких заявах надає їм характеру завершеного правочину, що, безспірно, породжує відповідні юридичні наслідки, оскільки згідно з ч. 5 ст. 52 Закону України «Про нотаріат» вiд 02.09.1993 р. № 3425-XII запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії. Стосовно того, чи викладати текст таких заяв на спеціальних бланках нотаріальних документів, нотаріус має керуватися ст. 34 Закону України «Про нотаріат».
Коли спадкова справа заведена іншим нотаріусом, то заява має бути викладена на спеціальному бланку нотаріальних документів, аби спадкоємець зміг надіслати її за місцем заведення спадкової справи.
Якщо ж заява оформляється нотаріусом, у якого спадкова справа уже заведена, то така заява має бути долучена до цієї спадкової справи, і згідно зі ст. 34 Закону України «Про нотаріат» може бути викладена на чистому аркуші, як примірник, що залишається у нотаріуса.
Закон не пов’язує дійсність чи недійсність правочину з використанням чи невикористанням спеціального бланка нотаріальних документів.

Ольга ДЯЧУК отримати повну версію статті