ПРО ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРІВ ЗАСТАВИ АКЦІЙ, ЕМІТОВАНИХ ІНОЗЕМНИМИ ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ (КОМПАНІЯМИ)

ОЛЕНА САМОЩЕНКО,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу
АНТОН ЗІНЧУК,
асоційований партнер ЮФ «ILF» (ІНЮРПОЛІС), м. Харків, здобувач НДІ Державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України
ПРО ОФОРМЛЕННЯ ДОГОВОРІВ ЗАСТАВИ АКЦІЙ, ЕМІТОВАНИХ ІНОЗЕМНИМИ ЮРИДИЧНИМИ ОСОБАМИ (КОМПАНІЯМИ)
Незважаючи на погіршення інвестиційного клімату в Україні та зниження її рейтингу за рівнем привабливості для ведення бізнесу , кількість правочинів з іноземними контрагентами суттєво не зменшилася. Більше того, простежується тенденція, коли іноземні партнери українських суб’єктів господарювання з метою максимального захисту своїх прав наполягають на нотаріальному оформленні правочинів, що укладаються в Україні, та поряд з юридичними фірмами звертаються до українських нотаріусів як незалежних юридичних консультантів.
Метою цієї статті є проаналізувати особливості укладання та нотаріального посвідчення одного з таких правочинів — договору застави акцій, емітованих іноземними юридичними особами. Хоча практика укладання таких договорів поки що є незначною в Україні, однак з кожним роком вона розширюється. Найчастіше такі договори зустрічаються в практиці банківського кредитування, де кредитною установою виступають банки з іноземним капіталом, а також у практиці приватних позик. Вітчизняні банки на сьогоднішній день не розглядають іноземні цінні папери як допустимий об’єкт застави, що пов’язано зі складністю процесу звернення на них стягнення.
Відповідно до ст. 576 Цивільного кодексу Украї¬ни від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — ЦКУ) предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. При цьому правовідносини, які складаються між сторонам у зв’язку з укладанням договору застави іноземних акцій мають свою особливість, що полягає в ускладненості іноземним елементом. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 р. № 2709-IV (далі — Закон про МПП) іноземним елементом визнається ознака, яка характеризує приватно¬правові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

Олена Самощенко отримати повну версію статті