ПРО МОЖЛИВІСТЬ ВИДАЧІ ДУБЛІКАТА НЕДІЙСНОГО ПРАВОЧИНУ

ІННА СПАСИБО-ФАТЄЄВА,
доктор юридичних наук, професор кафедри цивільного права № 1 Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», член-кореспондент Національної академії правових наук України
ПРО МОЖЛИВІСТЬ ВИДАЧІ ДУБЛІКАТА НЕДІЙСНОГО ПРАВОЧИНУ
Для юристів є вагомими юридично значущі дії — юридичні факти, з якими закон пов’язує виникнення, зміну та припинення цивільних прав та обов’язків. Одним з найпоширеніших серед них є правочин. Згідно з ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) особи мають право вчиняти правочини, породжуючи цим правові наслідки; часто це робиться за участі нотаріуса, який посвідчує правочин у випадках, якщо це вимагається законом (ч. 1 ст. 209 ЦК України). При цьому нотаріус дотримується як загального законодавства (ЦК та інших законів України, що регулюють відповідні відносини, наприклад, Закон України «Про іпотеку»), так і спеціального (насамперед Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»). При цьому часто законодавство не враховує певних тонкощів і не містить детального регулювання абсолютно всіх аспектів дій нотаріуса. Тому закономірно, що постають питання, на які слід надавати відповідь шляхом зіставлення тих чи інших норм та виходячи із загальних засад і підходів до регулювання відповідних відносин.
Одним із таких питань є можливість видачі нотаріусом дубліката договору купівлі-продажу, який визнано судом недійсним. Сумніви нотаріуса в допустимості такої дії полягають
у тому, щоб отриманий дублікат не було використано для протиправних дій. І це не безпідставно, адже часто люди вагаються: навіщо отримувати дублікат правочину, який є «юридичним нулем»? Звичайно, є сумніви у відвертості бажання особи мати «на пам’ять» документ, який не відіграє жодної ролі в правових реаліях. Адже правова дійсність та правники, які в ній є одними з най¬впливовіших суб’єктів, навряд чи сприймуть серйозно таку аргументацію. Таким чином, незайвим було б докладніше розібратися з тим, чи може видаватися дублікат за відсутності договору (адже недійсність договору свідчить про його відсутність).
Для відповіді на це запитання будемо прямувати від загальновідомих істин про правочин як про дію, що породжує, змінює чи припиняє права та обов’язки (ст. 202 ЦК України), тобто породжує ті юридичні наслідки, на які була спрямована ця дія. І навпаки: визнання правочину недійсним таких наслідків не породжує, адже правочин є недійсним із моменту його вчинення (ч. 1 ст. 236 ЦК України) .
Ще одним аксіоматичним положенням є потрій¬ність розуміння договору: (1) як правочину; (2) як правовідношення; (3) як документа.
Беручи до уваги ці два безперечні постулати, доходимо висновку про те, що у разі визнання договору купівлі-продажу недійсним:
• його як правочину вже не існує;
• правовідносини, які виникли на його підставі, припинилися, адже за загальними наслідками, передбаченими у ч. 1 ст. 216 ЦК України, сторони недійсного правочину повертаються у первісний стан.
Щодо договору як документа, то в ЦК України нічого не зазначається з цього приводу, а згідно з пунктами 6, 7 ст. 7 глави 1 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі — Порядок) у разі одержання рішення суду про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним, нотаріус проставляє про це відмітку на примірнику договору (він зберігається в матеріалах нотаріальної справи), долучивши до нього копію рішення суду, а також проставляє відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, якщо можливо, на усіх інших примірниках договору. Правовстановлюючий документ повертається відчужувачу майна.
Тим самим забезпечується, що документ, хоча й не знищується, оскільки має зберігатися відповідно до порядку ведення діловодства, але будучи формою, позбавляється змісту, а тому, втративши єдність змісту та форми, вже не може виступати тією юридичною конструкцією, якою був до визнання його недійсним.
Усе це разом має за мету виключити з правового поля усі дії, які мали місце при вчиненні договору купівлі-продажу та були наслідком цього.
Між тим збереження договору купівлі-продажу в справах нотаріуса, тобто його фізичне існування як документа, уможливлює питання про те, чи можна отримати його дублікат. Для відповіді на нього також звернемося до основоположних понять та засад, якими має керуватися нотаріус.
Передусім це

Інна СПАСИБО-ФАТЄЄВА отримати повну версію статті