ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАТВЕРДЖЕННЯ УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ

ОЛЕНА КІБЕНКО,
доктор юридичних наук,доцент кафедри господарського права
Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАТВЕРДЖЕННЯ УСТАНОВЧИХ ДОКУМЕНТІВ
ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ
Після вступу в дію нового Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» (далі — Закон про державну реєстрацію) на практиці постійно виникають питання щодо порядку затвердження установчих документів юридичної особи, адже ці правовідносини регулюються новим законодавством досить недосконало.
Так, у ч. 1 ст. 87 ЦК України закріплено, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Аналогічна норма міститься в ч. 5 ст. 8 Закону про державну реєстрацію, відповідно до якої установчі документи юридичної особи, а також зміни до них, викладаються письмово, прошиваються, пронумеровуються та підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не встановлено інший порядок їх затвердження. Підписи засновників (учасників) на установчих документах мають бути нотаріально посвідчені.
Користуючись зазначеними нормами, державні реєстратори наразі вимагають наявності підписів на установчих документах будь-яких юридичних осіб незалежно від їх організаційно-правової форми. Якщо юридична особа є унітарним підприємством (тобто має лише одного засновника) чи корпоративним утворенням з незначною кількістю осіб, то проблем з підписанням установчих документів не виникає. Але коли така вимога висувається до статуту, наприклад, акціонерного товариства, яке має декілька сотень або навіть тисяч акціонерів, то виконати її практично неможливо.
Для вирішення ситуації в рамках правового поля звернемо увагу на формулювання норми, що міститься в ч. 1 ст. 87 ЦК України та ч. 5 ст. 8 Закону про державну реєстрацію. Ця норма встановлює, що підписання установчих документів всіма учасниками вимагається лише якщо законом не встановлено якійсь інший порядок їх затвердження.
Тлумачення змісту цієї статті дозволяє дійти висновку, що існують дві основні форми затвердження установчих документів:
а) підписання всіма учасниками (засновниками) юридичної особи (базова форма, застосовується, якщо законом не передбачено інше);
б) інша форма, установлена законом.
У ч. 5 ст. 57 Господарського кодексу України (далі — ГК України) закріплено, що статут (положення) може затверджуватися (1) власником майна (засновником) суб’єкта господарювання (2) чи його представниками, (3) органами або (4) іншими суб’єктами відповідно до закону. Таким чином, ГК України виділяє ще три можливі форми затвердження установчих документів (статуту чи положення).
Порядок затвердження установчих документів юридичної особи визначається законом залежно від її організаційно-правової форми. У більшості випадків інша форма затвердження установчих документів застосовується, якщо рішення про затвердження установчих документів або змін до них ухвалюється не особисто засновниками, а їх представницьким органом — установчими зборами, конференцією або уповноваженим органом юридичної особи (як правило, це вищий орган). Характерною ознакою такого затвердження є відсутність законодавчої вимоги щодо одноголосного прийняття рішення всіма учасниками (засновниками, членами тощо). Таким чином, вимагаючи підписання установчих документів (змін до них) усіма учасниками, державні реєстратори порушують норми закону, оскільки в багатьох юридичних особах корпоративного складу рішення щодо затвердження установчих документів ухвалюються більшістю голосів.
Аналізуючи законодавство, слід розрізняти вимоги:

Олена КІБЕНКО отримати повну версію статті