ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВІДЧУЖЕННЯ ТА СПАДКУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

ІРИНА САЯПІНА,
приватний нотаріус Новгородківського районного нотаріального округу Кіровоградської області
ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВІДЧУЖЕННЯ ТА СПАДКУВАННЯ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
1. Вступ
Організаційно-правова форма здійснення підприємницької діяльності з особливим статусом, як фермерське господарство, зумовлена аграрною специфікою економіки України.
Фермерське господарство має всі ознаки, властиві суб’єкту господарського права.
Першою ознакою є наявність певної організаційно-правової форми, в якій здійснюється господар-ська діяльність. Організаційно-правова форма — це передбачена правом організаційна структура, в якій діє суб’єкт господарського права.
Другою ознакою є наявність юридично відокремленого і закріпленого майна в певній правовій формі, елементами якої є установчі документи (установчий договір, статут, рішення власника про створення) фермерського господарства, самостійний баланс, який відображує вартість майна в цілому, розрахунковий та інші рахунки в банках.
Третьою ознакою є правосуб’єктність (правоздатність та дієздатність), тобто заснована на законі можливість мати цивільні права та обов’язки, набувати і здійснювати їх через свої органи.
Статтею 83 Цивільного кодексу України (далі — ЦК) встановлено, що юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, установлених законом.
Відносини, пов’язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України (далі — ЗК), Господарським кодексом України (далі — ГК), Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.
Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 р. визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств і дає визначення цьому виду господарської діяльності, як формі підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Засновниками фермерського господарства може бути один або кілька громадян України, які є родичами або членами сім’ї. Засновниками фермерських господарств не можуть бути юридичні особи. Стаття 26 Закону України «Про фермерське господарство» передбачає, що фермерські господарства разом з іншими сільськогосподарськими товаровиробниками мають право створювати обслуговуючі сільськогосподарські кооперативи, кооперативні банки, спілки, інші об’єднання, а також бути засновниками (учасниками) господарських товариств.
2. Створення фермерських господарств, установчі документи
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація фермерського господарства здійснюється за місцем проживання особи або місцезнаходженням земельної ділянки, що не узгоджується зі ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
Для державної реєстрації фермерського господарства голова фермерського господарства або уповноважена ним особа особисто або поштою (рекомендованим листом) подає до органу державної реєстрації: а) засновницькі документи (установчий договір про створення фермерського господарства та Статут фермерського господарства); б) реєстраційну картку встановленого зразка, яка є заявою про державну реєстрацію фермерського господарства; в) копію документа, що засвідчує наявність у громадянина на праві власності чи оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення; г) документ, що посвідчує внесення плати за державну реєстрацію фермерського господарства.
Для реєстрації фермерського господарства забороняється вимагати інші документи або відомості, ніж перелічені в цій частині. Підписи громадян на установчих документах про створення фермерського господарства посвідчуються нотаріусом.
Вимог до змісту установчих документів Закон України «Про фермерське господарство» не містить. Це означає відсутність вимог до змісту установчих документів цієї форми господарської діяльності взагалі. Тому звернемося до інших нормативно-правових актів, які встановлюють ці вимоги. Статтею 88 ЦК України передбачаються вимоги до змісту установчих документів товариств і до організації діяльності вона не може бути застосована, оскільки ч. 3 ст. 114 ГК України визначено, що відносини, пов’язані зі створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.
Тому згідно з ч. 1 ст. 57 Господарського кодексу України і ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» установчими документами фермерського господарства є рішення про його утворення або засновницький (установчий) договір та статут.
Вимоги до установчих документів суб’єкта господарювання, фермерського господарства у тому числі, викладено в:
ч. 2 ст. 57 ГК України: в установчих документах повинні бути зазначені найменування суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом;
ч. 3 ст. 57 ГК України: у засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону;
ч. 4 ст. 57 ГК України: статут суб’єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб’єкта господарювання, а також інші відомості, пов’язані з особливостями організаційної форми суб’єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.
3. Корпоративні права і фермерське господарство

Ірина Саяпіна отримати повну версію статті