Проблеми довірчого управління цінними паперами в Україні

ОЛЕГ ГРЕЙДІН,
асистент кафедри цивільно-правових та господарсько-правових дисциплін Кримського юридичного інституту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»
Проблеми довірчого управління цінними паперами в Україні
В умовах ринкової економіки інститут довірчого управління цінними паперами набуває особливого значення, оскільки надає можливість застосовувати порівняно нові способи й засоби залучення інвестицій як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. Водночас нерозвиненість вітчизняного фондового ринку, новизна самого інституту довірчого управління цінними паперами зумовлює низку проблем теоретичного й практичного характеру.
Сучасна наука цивільного права України ґрунтується на окремому колі досліджень, присвячених певним аспектам довірчого управління цінними паперами. Однак залишаються нерозкритими та законодавчо не врегульованими належним чином питання довірчого управління цінними паперами, випущеними в документарній формі, неемісійними цінними паперами, відповідальності за договором довірчого управління цінними паперами тощо.
Визначення проблематики довірчого управління цінними паперами слід почати з недосконалого законодавчого визначення категорій «управління», «управління майном», «управління цінними паперами» або «довірче управління цінними паперами». Адже категорія «управління» використовується в багатьох галузях права, і залежно від того чи іншого виду суспільних відносин та специфіки самої галузі вона набуває особливого характерного змісту.
Не вдаючись до дискусії з приводу дослідження змісту названих категорій [2], зазначимо, що правове підґрунтя довірчого управління цінними паперами міститься у ст. 1045 ЦК України, відповідно до якої особливості управління цінними паперами встановлюються законом. Такий висновок надає можливість визначити, що довірче управління цінними паперами здійснюється на підставі різновиду договору довірчого управління майном, який поєднує в собі риси договору з надання фінансових послуг.
Відсилаючи до спеціального законодавства, ЦК України обмежує правове регулювання довірчого управління цінними паперами нормами, що регулюють правові відносини з управління цінними паперами як професійного виду діяльності на фондовому ринку — різновиду торгівлі цінними паперами.
Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», а також прийнятим на його виконання Рішенням ДКЦПФР від 12.12.2006 р. № 1449, яким затверджено Правила (умови) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами (далі — Правила торгівлі цінними паперами), встановлено певні особливості довірчого управління цінними паперами. Аналіз цих актів дозволяє стверджувати, що єдиною підставою такої діяльності є договір довірчого управління цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери; як об’єкти довірчого управління визнаються не лише власне цінні папери, але й грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери, а також отримані в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами; сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом — фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам; коло осіб, що можуть здійснювати діяльність з довірчого управління цінними паперами, обмежено професійними учасниками фондового ринку — торговцями цінними паперами; договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами; цінні папери, що можуть бути об’єктами довірчого управління, є емісійні цінні папери, депоновані на рахунку у зберігача, або ощадні (депозитні) сертифікати.
Кількісні та якісні обмеження щодо об’єктів довірчого управління цінними паперами залишають невирішеними питання про можливість укладення договору довірчого управління цінними паперами на суму, меншу 100 мінімальних заробітних плат, довірче управління неемісійними цінними паперами та емісійними цінними паперами, випущеними в документарній формі.
Дискусії з цього питання тривають не тільки в теоретичній площині, але й у практичній сфері. Так, відповідно до рішення Господарського суду Луганської області від 13.04.2007 р. у справі № 16/119пн за позовом Державного підприємства «Ровенькиантрацит» до Обласного комунального підприємства «Луганськводпром» про повернення векселя з управління майном суд дійшов висновку, що договір довірчого управління майном від 19.07.05. №15-791ГП, укладений між Державним підприємством «Ровенькиантрацит» та Обласним комунальним підприємством «Луганськводпром», на підставі якого установником управління був переданий простий вексель від 02.04.03. № 66335537660229 номінальною вартістю 1694207,30 грн., виданий ТОВ «Східенерго», м. Донецьк, відкритому акціонерному товариству «Донбасенерго», м. Луганськ, слід визнати недійсним за правилами статей 203, 215, ч.1 ст. 227 ЦК України, оскільки він суперечить закону, вчинений без відповідного дозволу (ліцензії) з боку відповідача і не містить суттєвих умов, прямо встановлених законом для цього виду договорів [7; 8].
У мотивувальній частині рішення суд зробив висновок про те, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», Закону України «Про обіг векселів в Україні» вексель — це цінний папір, тобто управління майном у вигляді цінних паперів здійснюється відповідно до умов спеціальних норм права. Проте судом залишено поза увагою той факт, що Правилами торгівлі цінними паперами взагалі не врегульовано такий вид діяльності, як довірче управління векселями [7; 8].
Поряд із цим відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01.04.2009 р. у справі № 2-2002 за позовом про дострокове припинення договору управління заставленим майном, витребування заставленого майна з чужого незаконного володіння, звернення стягнення на все заставне майно визнається правомірність укладення між позивачем та відповідачем договору управління майном від 12.12.2007 р., відповідно до умов якого установник управління (позивач), вступаючи до ППС «Пенсіонер», передає відповідачу простий вексель на пред’явника № 0964284, з правом довірчої власності на цей вексель із правом його викупу відповідачем, строком на 25 років, відповідно до умов якого відповідач зобов’язався належно й ефективно використовувати право довірчої власності на передане йому в управління майно в інтересах позивача за окрему плату [9].
Спеціальне законодавство про цінні папери та фондовий ринок не враховує необхідність застосування договору довірчого управління цінними паперами окрім інвестиційної й у інших сферах, зокрема у спадкових відносинах при управлінні спадщиною (ст. 1285 ЦК); при управлінні майном фізичної особи — підприємця, визнаної безвісно відсутньою, недієздатною або обмеженою у дієздатності (ст. 54 ЦК). Навіть у тих випадках, коли укладення такого договору є обов’язковим.

Олег ГРЕЙДИН отримати повну версію статті