ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ В РАЗІ ЙОГО РОЗІРВАННЯ

ОЛЬГА РОЗГОН,
кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна
ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ В РАЗІ ЙОГО РОЗІРВАННЯ
Припинення шлюбу — юридичний факт, з настанням якого припиняються правовідносини, що виникають між подружжям з юридичного факту державної реєстрації шлюбу. Воно обов’язково має бути оформлене за правилами, встановленими сімейним законодавством, тобто за допомогою провадження реєстрації в органах РАЦСу.
До того часу, поки вона не здійснена, особи, що одружилися, визнаються чоловіком і дружиною, незалежно від часу фактичного припинення подружніх стосунків між ними .
Добровільність як один із принципів союзу чоловіка і дружини означає також вільне волевиявлення осіб на припинення шлюбу. Однак, на відміну від вступу в шлюб, де потрібна обов’язкова згода обох з подружжя, розірвання шлюбу допускає варіант одностороннього виходу зі шлюбного союзу. Слід врахувати, що припинення шлюбу — припинення відносин подружжя, що виникли із зареєстрованого шлюбу .
Відповідно до ст. 104 СК України підставами для припинення шлюбу є смерть одного із подружжя або оголошення його померлим, а також розірвання шлюбу .
Основні юридичні наслідки припинення шлюбу як у першому, так і у другому випадку є однаковими — це припинення особистих та майнових відносин подружжя. Проте кожен вид припинення шлюбу має певні особливості. Смерть одного з подружжя (оголошення його померлим) означає абсолютне припинення всіх особистих та майнових відносин подружжя: відкриття спадщини, визначення частки кожного з подружжя у спільному майні тощо. На відміну від цього при розірванні шлюбу між сторонами (колишнім подружжям) можуть зберігатися деякі взаємні права та обов’язки (право на одержання аліментів від колишнього чоловіка або дружини, право на спільне майно тощо).
З. В. Ромовська вказує, що правила ч. 4 ст. 104 СК підлягають розширювальному тлумаченню і повинні застосовуватися не тільки щодо дня вступу в силу присудження про розірвання шлюбу, але і щодо дня винесення органом РАЦСу ухвали про припинення шлюбу . Тобто якщо один з подружжя помирає в день винесення органом РАЦСу ухвали про розірвання шлюбу, то шлюб вважається припиненим в результаті розірвання.
Чинне законодавство передбачає, що розірвати можна тільки шлюб, укладений в законному порядку, з дотриманням всіх умов і підстав його укладення, тобто тільки дійсний шлюб.
Фактичне припинення шлюбу з метою подальшого невідновлення шлюбних відносин не є з погляду закону розлученням. Тому при фактичному припиненні шлюбних відносин шлюб продовжує породжувати сімейні правовідносини, окрім випадків ухвалення судом рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання (статті 119–120 СК України).
Розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один з них не вважають за можливе подальше збереження шлюбу і бажають його розірвати. Таким чином, на відміну від смерті одного з подружжя, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має не об’єктивну, а суб’єктивну підставу.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного з них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами .
При житті подружжя шлюб припиняється шляхом його розірвання через органи державної РАЦС або в судовому порядку.
Виходячи з передбачених законом особливостей порядку розірвання шлюбу, виділяють:
а) адміністративний порядок, коли розірвання шлюбу здійснюється державним органом РАЦС (статті 106–107 СК України);
б) судовий порядок, коли шлюб розривається за рішенням суду (статті 109–112 СК Украї­ни).
Термін «адміністративний» є дещо умовним, по суті він означає більш просту у порівнянні із судовою процедуру розірвання шлюбу. Така процедура здійснюється державним відділом реєстрації актів цивільного стану районних, районних у містах, міських (міст обласного значення) управлінь юстиції, а також у виконавчих органах сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад.
Шлюб припиняється державним органом реєстрації актів цивільного стану за спільною заявою дружини та чоловіка у випадку, коли: а) дружина та чоловік не мають дітей віком до 18 років; б) дружина та чоловік згодні на розірвання шлюбу.
Шлюб припиняється державним органом реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя у випадку, коли: а) другий з подружжя визнаний безвісно відсутнім, недіє­здатним; б) питання про наявність у подружжя дітей значення не має.
Розірвання шлюбу державним органом РАЦС за взаємною згодою подружжя проходить два основних етапи: а) подача дружиною та чоловіком спільної заяви про розірвання шлюбу; б) реєстрація розірвання шлюбу державним органом РАЦС.
При розірванні шлюбу в органах РАЦС сторонам не надається строк для примирення.
Як правило, дружина та чоловік приходять для подання заяви до державного органу РАЦС разом. Працівники державного відділу РАЦС повинні впевнитися в тому, що особа вільно та без примусу висловлює свою волю на розірвання шлюбу.
Втім, у житті можуть виникнути обставини, що перешкоджають особистій подачі заяви одним із подружжя. До таких обставин можуть бути віднесені тяжка хвороба, тривале відрядження, проживання у віддаленій місцевості. Згідно з ч. 1 ст. 106 СК України за таких обставин нотаріально засвідчену (прирівняну до неї) заяву від імені відсутнього може подати другий з подружжя.
Існує певна суперечність формулювань ст. 107 СК України і ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». В ст. 107 СК України вказується, що шлюб розривається державним органом РАЦСу, а ст. 18 зазначеного Закону визначає, що органи реєстрації актів громадянського стану проводять реєстрацію розірвання шлюбу, оскільки згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво.
Однак, проводячи розірвання шлюбу, державні органи РАЦСу виконують невластиві їм функції, оскільки в компетенцію державних органів РАЦСу входить саме реєстрація актів цивільного стану ― реєстрація шлюбу, реєстрація народження, реєстрація смерті, а не винесення відповідних постанов, в яких виражається воле­виявлення державного органу на розірвання шлюбу .
Таким чином, державний орган реєстрації актів цивільного стану реєструє розірвання шлюбу (не виносить постанову) після спливу одного місяця від дня подання такої заяви, якщо вона не була відкликана.

Ольга РОЗГОН отримати повну версію статті