ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ЗА СПАДКОВИМ ПРАВОМ

ОЛЕНА ЧУЄВА,
приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, член Консультативно-методичної ради при Департаменті нотаріату, банкрутства та функціонування центрального засвідчувального органу при Міністерстві юстиції України
ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ЗА СПАДКОВИМ ПРАВОМ
Підкажіть, будь-ласка, в кого яка практика щодо відкриття спадкової справи, якщо спадкоємці та спадкодавець зареєстровані за однією адресою. Ви відкриваєте спадкову справу чи кажете приходити після 6 місяців подавати заяви на видачу свідоцтв?
В мене спадкоємці хочуть відкрити спадкову справу зараз (ще не пройшло 6 місяців), щоб після спливу 6-ти місяців вже отримати свідоцтва, а не робити запити та збирати необхідні документи.
Відповідаючи на Ваше питання, перш за все слід звернутися до законодавства України, а саме книги 6 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ). Статтею 1268 ЦКУ встановлено, що спадкоємець має право прийняти спадщину незалежно від підстав закликання до спадкування (за законом або за заповітом).
Як правило, прийняття спадщини відбувається в Україні шляхом подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу, в провадженні якого знаходиться (може знаходитися) спадкова справа, тобто за місцем відкриття спадщини.
Строк для реалізації свого права на прийняття спадщини законом встановлений терміном у шість місяців (ч. 1 ст. 1270 ЦКУ) та може бути продовжений у строго визначених законом випадках (ч. 2 ст. 1270, ч. 3 ст. 1272, ст. 1276 ЦКУ).
В свою чергу законодавець встановлює деякі пріоритети для обмеженого кола спадкоємців, які звільняються від вчинення будь-яких дій, що свідчать про прийняття ними спадщини. Саме бездіяльність у цьому випадку буде вважатися фактом прийняття спадщини такими спадкоємцями.
Про що саме йде мова? В ч. 3 ст. 1268 ЦКУ зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, він не заявив про відмову від неї. В ч. 4 цієї ж статті визначено спадкоємцями, що прийняли спадщину, також і малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена.
В свою чергу в ч. 1 ст. 1269 ЦКУ встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, МАЄ подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Отже, обов’язок подання відповідної заяви про прийняття спадщини законодавець встановлює лише для тих осіб, які не вважаються особами, що фактично її прийняли. В свою чергу законодавець не позбавляє права таких спадкоємців офіційно заявити про прийняття спадщини.
Це твердження також базується і на аналізі ч. 3 та ч. 4 ст. 1269 ЦКУ, в яких законодавець закріплює право на подачу заяви про прийняття спадщини неповнолітньою особою чи законними представниками малолітньої або недієздатної особи.
Отже,

Олена Чуєва отримати повну версію статті