ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ В НОТАРІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОКАЗІВ НОТАРІУСОМ

ГАННА КОХАН,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін юридичного факультету Дніпропетровського гуманітарного університету, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу
ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ В НОТАРІАЛЬНИЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОКАЗІВ НОТАРІУСОМ
Згідно з проектом Закону України № 2567 від 19.03.2013 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення доказів нотаріусом» пропонується розширити коло нотаріальних дій і впровадити забезпечення доказів нотаріусами для розгляду справ у судах чи інших компетентних органах.
Такий різновид нотаріальних дій не є новим для нотаріусів в Україні, оскільки нотаріуси в своїй практиці мають можливість оформлювати подібного роду документ для дії за кордоном — афідевіт, який за своїм юридичним змістом прирівняний до доказового.
Взагалі забезпечення доказів нотаріусом — це документальна фіксація інформації нотаріусом, яка вчиняється з метою її використання для підтвердження певних обставин, якщо згодом отримання чи фіксація такої інформації буде неможливою або ускладненою.
Метою цієї статті є огляд деяких видів забезпечення доказів нотаріусами.
Протокол огляду письмових та речових доказів нотаріусами в порядку забезпечення доказів. Протокол огляду є письмовим доказом, в якому визначено комплекс пізнавальних дій нотаріуса, які полягають у безпосередньому сприйманні властивостей, станів, характерних ознак і зв’язків об’єктів матеріального світу з метою встановлення обставин справи, виявлення предметів, які можуть бути речовими доказами.
Сутність огляду полягає в тому, що нотаріус особисто, застосовуючи різні методи пізнання, переконується в існуванні фактів, що мають доказове значення, і засвідчує їх шляхом складання протоколу огляду місцевості, приміщення, майна та інших предметів і документів. Огляд є одним з надійних способів отримання доказової інформації у цілях забезпечення доказів в майбутньому. Надійність цього способу полягає в тому, що доказова інформація в ході огляду надходить до нотаріуса і сприймається ним безпосередньо, що зводить до мінімуму ймовірність її перекручування. Огляд документа, копії документа або будь-якого письмового доказу, місцевості, приміщення, предметів у низці випадків має вирішальне значення для забезпечення доказів у майбутньому судовому процесі. В ході огляду не може бути перевірена достовірність інших доказів: показань свідків, висновку експерта, роз’яснення спеціаліста та ін. Огляд є частиною забезпечення доказів. Його хід і результати фіксуються в протоколі. Кожен з видів огляду має свої особливості, що визначають порядок його проведення. Між тим у законодавстві та методичних рекомендаціях не встановлені процесуальні особливості окремих видів огляду. Однак існує ряд положень процесуального та технічного характеру, загальних для всіх видів огляду.
Підставою для здійснення огляду є подання заяви нотаріусу про те, що на місцевості, в житлі чи іншому приміщенні, на предметах, у документах можуть бути виявлені обставини, що мають значення для забезпечення доказів. Огляд може проводитися за участю фахівців, іноді представників органів опіки та піклування. У разі необхідності для участі в огляді нотаріус може залучити перекладача, спеціаліста. За загальним правилом огляд предметів здійснюється на місці вчинення нотаріальної дії лише тоді, коли для такого огляду потрібно багато часу або огляд на місці ускладнений (наприклад, у зв’язку з несприятливою обстановкою).
До загальних положень тактики огляду відносяться: його своєчасність, об’єктивність, повнота, активність, методичність. Своєчасність огляду означає, що забезпечення доказів повинно проводитися відразу ж, як тільки в цьому виникне необхідність. У разі зволікання об’єкт огляду може припинити своє існування в результаті дії стихійних сил природи або цілеспрямованих дій осіб, зацікавлених у знищенні слідів, в обстановку місця події можуть бути внесені зміни, можлива фальсифікація предметів і документів і т. п. У підсумку це може призвести до неможливості або неефективності нотаріального огляду. Тому огляд повинен проводитися негайно, що має бути відображено в тексті відповідної заяви. Об’єктивність огляду полягає в тому, що дослідженню і фіксації підлягають виявлені в ході огляду об’єкти у тому вигляді, в якому вони перебували в момент виявлення і огляду, на які зробив акцент заявник. У зв’язку з цим має неухильно дотримуватися вимога описувати в протоколі виявлене при огляді в тому вигляді, в якому воно спостерігалося в момент огляду. Нотаріус зобов’язаний дослідити всі об’єкти безпосередньо. Об’єктивність огляду піддається сумніву в тих випадках, коли в протоколі викладаються висновки, міркування і припущення нотаріуса про достовірність об’єктів, що оглядаються. У ньому не повинно бути ніяких оцінок.
Повнота огляду означає, що виявленню, фіксації та дослідженню підлягають всі ті відомості, які в подальшому можуть мати доказове значення у справі. Повнота досягається такою організацією огляду, при якій поза увагою нотаріуса не залишається жодного об’єкта, жодної обставини, що підлягає огляду, дослідженню або фіксації.
Активність огляду полягає в тому, що нотаріус проводить огляд при наявності заяви зацікавлених осіб і здійснює всі можливі заходи для його забезпечення. Активність передбачає цілеспрямовані дії нотаріуса, постановку ним певних цілей, які він розраховує досягти шляхом огляду.
Методичність огляду полягає в його правильній організації і планомірному проведенні. Методичність передбачає застосування найбільш ефективних для конкретних об’єктів і в цій ситуації методів і прийомів огляду. Процес огляду — це певний порядок дій, яким керується нотаріус. Метою огляду є забезпечення доказів, яке складається з пізнавальних і засвідчувальних операцій нотаріуса, виконуваних на місці з метою закріплення предметів і інших об’єктів, що дозволяють усвідомити події та встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення судової справи в майбутньому.
В ході огляду нотаріус вирішує загальне і окреме завдання. Загальним завданням є отримання фактичних даних про обставини події, об’єкти, їх зв’язки та взаємодії. Окреме завдання полягає у виявленні об’єктів і речових доказів.
Місцем огляду прийнято вважати ділянку місцевості або приміщення, в межах яких виявлені об’єкти, що свідчать про скоєне. Проте предмети і об’єкти можуть бути виявлені і в рухомому вагоні, рейсовому автобусі або на борту морського судна, а також в інших місцях, що не відповідають ознакам ділянки на місцевості або у приміщенні. Тому місцем огляду слід вважати будь-яку локалізовану ділянку простору, де виявлені предмети та інші об’єкти, щодо яких виникло припущення про те, що вони з’явилися в результаті вчинення певної дії або бездіяльності.
Якість і результативність огляду місця визначаються:

Ганна КОХАН отримати повну версію статті