Право користування дитиною нерухомим майном або безспірна спірність

Наведено міркування щодо питання наявності або відсутності права у дитини на користування нерухомим майном. Зосереджено увагу на методах, за допомогою яких нотаріуси перевіряють цей факт, та їхніх недоліках. Запропоновано об’єднати й зафіксувати всі дії нотаріуса та сторін правочину, спрямовані на перевірку наявності або відсутності права на користування дитини (дітей) стосовно нерухомого майна, за допомогою заяви власника майна. Наведено відповідні зразки заяв.
Ключові слова: право дитини на користування; нерухоме майно; житло; відчуження; згода органів опіки та піклування; паспорт громадянина України; довідка з житлово-експлуатаційної комісії; заява власника житла; посвідчення правочину; постанова про відмову у вчиненні правочину.
Приведено рассуждение относительно вопроса наличия или отсутствия права у ребенка на пользование недвижимым имуществом. Сосредоточено внимание на методах, при помощи которых нотариусы проверяют этот факт, и их недостатках. Предложено объединить и зафиксировать все действия нотариуса и сторон сделки, направленные на проверку наличия или отсутствия права ребенка на пользование недвижимым имуществом, при помощи заявления собственника имущества. Приведены соответствующие образцы заявлений.
Ключевые слова: право ребенка на пользование; недвижимое имущество; жилье; отчуждение; согласие органа опеки и попечительства; паспорт гражданина Украины; справа из жилищно-эксплуатационной комиссии; заявление собственника жилья; удостоверение сделки; постановление об отказе в совершении нотариального действия.
Щодо питання наявності або відсутності права дитини на користування нерухомим майном (ч. 4 ст. 12 Закону України № 2623-IV від 2 червня 2005 р. «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» [1]) вже існує багато роз’яснень, листів, статей, але досі немає того, що є основою нотаріату – БЕЗСПІРНОСТІ.
Одразу хочу зауважити, що не буду наразі розглядати випадки, коли дитина є власником/співвласником нерухомого майна (по цьому питанню все більш-менш зрозуміло, хоча виникають інколи складнощі в разі, коли це ж майно є житлом, право користування яким має інша дитина).
Також хочу зазначити такі складові цього питання, з якими погоджуються практично всі автори:
1 Закон встановлює можливість набуття дитиною права користування не на будь-яке нерухоме майно, а лише на нерухоме майно, яке є житлом (статті 379, 380, 381, 382 Цивільного кодексу України № 435-IV від 16 січня 2003 р. (далі – ЦК України) [2]). Посилатись на пряму норму законодавства для обґрунтування цього висновку не можу – її немає. Але також не існує і норм законодавства, які б встановлювали право дитини, у разі, коли вона не є власником, на користування іншим нерухомим майном, ніж житло.
2 Перевіряти наявність або відсутність права користування у дитини (дітей) нерухомим майном необхідно не лише в разі посвідчення договорів відчуження такого майна, а й для «…здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна…» (купівля-продаж, дарування, міна, найм, іпотека…).
3 Право користування нерухомим майном (житлом) може виникати у дитини (дітей) незалежно від того:
– хто є суб’єктом права власності на це житло (юридична або фізична особа (ст. 325 ЦК України – приватна власність), держава (ст. 326 ЦК України), територіальна громада (ст. 627 ЦК України – комунальна власність).
– відноситься дитина до сім’ї власника, чи ні (у разі, коли житло належить фізичній особі).
За своєю суттю право користування дитиною нерухомим майном можна розглядати як

Олександр Парамонов отримати повну версію статті