ПРАВОВІ КОЛІЗІЇ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА САМОЧИННО ЗБУДОВАНИЙ ОБ’ЄКТ

А.С. САВЧЕНКО,
кандидат юридичних наук кафедри цивільно-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права та масових комунікацій Харківського національного університету внутрішніх справ
ПРАВОВІ КОЛІЗІЇ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО ВИЗНАННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА САМОЧИННО ЗБУДОВАНИЙ ОБ’ЄКТ
У статті проаналізовано судову практику по справах, предметом яких виступають об’єкти самочинного будівництва, та виявлено правові колізії їх судового розгляду.
Ключові слова: самочинне будівництво, визнання права власності, нерухомість, колізія.
В статье проанализировано судебную практику по делам, предметом которых выступают объекты самовольного строительства, и выявлены правовые коллизии их судебного разбирательства.
Ключевые слова: самовольное строительство, признание права собственности, недвижимость, коллизия.
The article analyzes the case law on which subject are the objects of unauthorized construction and legal conflicts found their trial.
Keywords: unlicensed construction, recognition of property rights, real estate, conflict.
Об’єкт самочинного будівництва — це соціально-правове явище великих масштабів, якому властиві як передумови виникнення, так і наслідки його існування. Саме тому спори, пов’язані з об’єктами самочинного будівництва, займають значне місце в судовій практиці, і тенденції до їх зниження, на жаль, не спостерігається. Зокрема, за період з 01.01.2011 року по 01.01.2013 року судами в Україні розглянуто 15 тис. 222 справи про визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти, 995 з яких в апеляційному порядку. Виходячи з такого фактичного стану судової практики, виникають питання щодо особливостей судового розгляду та вирішення спорів, пов’язаних із об’єктами самочинного будівництва з метою удосконалення судового захисту прав та законних інтересів громадян.
Аналіз матеріалів судової практики за даною категорією справ, яка притаманна переважно судам першої інстанції, свідчить про неоднозначне встановлення судом фактичних обставин справи, що ускладнює визнання права власності на самочинно збудований об’єкт будівництва з підстав, передбачених законом, і тим самим породжує появу певних правових колізій.
Саме тому метою нашої статті є виявлення та дослідження правових колізій, які виникають у справах про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва.
Так, відповідно до частини 3 статті 376 Цивіль­ного кодексу (далі — ЦК України) [1], право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Такої ж обґрунтованої позиції дотримується і Департамент цивільного законодавства та підприємництва, який зазначає, що легалізація самочинного будівництва у судовому порядку на підставі ст. 376 ЦК України є можливою лише у випадку, якщо таке будівництво здійснено особою на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. В усіх інших випадках самочинного будівництва легалізація будівництва може бути здійснена шляхом винесення відповідних рішень виконавчими органами місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності.
З наведеного очевидно, що визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва, який розташований на земельній ділянці, що не була відведена під забудову, суперечитиме нормам чинного законодавства.
Дещо інакше складається ситуація в судовій практиці. Так, Краснодонським міськрайонним судом Луганської області була розглянута цивільна справа за позовом про визнання права власності на самочинно перебудований будинок разом з усіма господарськими будівлями та спорудами, у тому числі самочинно зведеними. В ході судового розгляду було встановлено, що позивач звернувся до суду з дійсним позовом про те, що він самочинно зайняв земельну ділянку та перебудував житловий будинок, побудував прибудови та збудував до нього господарські будівлі — гараж, сарай, погріб, вбиральню. Відповідно до висновку та звіту про проведення технічного огляду на відповідність господарських споруд державним стандартам (на які посилається суд у своєму рішенні), було встановлено, що будівництво знаходиться в задовільному стані та відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам. Подальша експлуатація їх є можливою. Як наслідок, суд задовольнив рішення і визнав право власності на самочинно перебудований житловий будинок разом з господарськими будівлями та спорудами, у тому числі самочинно зведеними (справа № 2-869/11).
Піддаючи вищенаведене судове рішення детальному аналізу, видається можливим висвітлити дві правові колізії: по-перше, що суди, вирішуючи питання про визнання права власності на самочинно збудований об’єкт, який побудований на самовільно зайнятій земельній ділянці, не завжди розмежовують самочинне будівництво на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, та самочинне будівництво, поєднане з самовільним захопленням (зайняттям) земельної ділянки, яке ще може бути поєднане з порушенням прав та законних інтересів третіх осіб. І виносять судове рішення щодо визнання права власності на самочинний об’єкт, оминаючи той факт, що особа його побудувала на самочинно зайнятій земельній ділянці, дозволене використання якої є необхідною підставою для визнання права власності на самочинно зведений на ній об’єкт нерухомого майна [2, с. 27–31]. Також суди нерідко роблять висновки про відповідність самочинно зведеної будівлі державним стандартам, будівельним нормам і правилам на підставі висновків та звітів про проведення технічного огляду на відповідність господарських споруд державним стандартам. Хоча будь-яке оціночне судження суду повинно ґрунтуватися на реальних фактах, саме тому суттєва роль у справах про визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва відводиться судовій будівельно-технічній експертизі, значення якої полягає в установленні реальних фактів. Адже саме експерт виявляє та фіксує ті чи інші порушення або відхилення від встановлених будівельних вимог та правил, визначає, до яких саме змін призвело (призведе) будівництво об’єкта та як саме впливає (вплине) заміна матеріалів, конструкцій, що допущена в ході будівництва, на можливість існування будови без повного чи часткового руйнування.

А.С. САВЧЕНКО отримати повну версію статті