ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ЗМІНИ МЕЖ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ

МИХАЙЛО ШУЛЬГА,
доктор юридичних наук, професор Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»,
ДЕНИС КОВАЧ
ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВСТАНОВЛЕННЯ ТА ЗМІНИ МЕЖ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
Питання щодо меж населених пунктів має свою історію. Так, Земельний кодекс УРСР (1970 р.) виокремлював землі населених пунктів (міст, селищ міського типу й сільських населених пунктів) як самостійну категорію земель єдиного державного земельного фонду України, визначав межу міста чи селища міського типу, яка відмежовувала їх від інших земель єдиного державного земельного фонду і визначалася на основі генерального плану або техніко-економічних основ розвитку міста чи селища міського типу (статті 85, 101).
Межа міст, генеральні плани яких підлягали затвердженню Радою Міністрів УРСР, встановлювалася і змінювалася Президією Верховної Ради Українcької РСР. Межа інших міст встановлювалася і змінювалася виконавчими комітетами обласних рад. Включення земельних ділянок в межу міста чи селища міського типу не тягло за собою позбавлення землекористувачів права користування цими земельними ділянками, якщо в установленому законом порядку не було здійснено їх вилучення.
Землі перспективних сільських населених пунктів відмежовувалися від інших земель шляхом встановлення межі цих пунктів відповідно до проектів їх планування й забудови, які затверджувалися виконкомами обласних рад.
Земельним кодексом УРСР в редакції від 18.12.1990 р. (статті 63–65) передбачалося, що межі міста встановлювали і змінювали в порядку, що визначався Верховною Радою УРСР; межі селищ міського типу встановлювали і змінювали обласною радою народних депутатів або за її дорученням районною (міською) радою народних депутатів; межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною (міською) радою народних депутатів.
Пізніше Земельним кодексом України в редакції від 13.03.1992 р. (ст. 65) було передбачено, що межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, радою народних депутатів.
Землі в межах населених пунктів згідно з раніше чинним законодавством перебували у віданні, тобто управлінні, відповідних рад, компетенція яких у галузі регулювання земельних відносин визначалася нормами Земельного кодексу УРСР. Ради, зокрема, здійснювали державний контроль за використанням усіх земель в межах конкретного населеного пункту й додержанням земельного законодавства, здійснювали державний облік земель, надавали в користування та вилучали земельні ділянки у встановленому законом порядку, забезпечували здійснення заходів по охороні земель, підвищенню родючості ґрунтів, а також по боротьбі з їх ерозією, забрудненням і засміченням та ін.
Чинний Земельний кодекс України (далі — ЗК України) містить спеціальну главу 29, що має назву «Встановлення та зміна меж адміністративно-територіальних утворень» та включає чотири статті, які дають визначення межі адміністративно-територіального утворення, закріплюють систему органів, що приймають рішення про встановлення та зміну меж, визначають порядок встановлення та зміни цих меж, а також порядок їх посвідчення . Зокрема, ч. 1 ст. 173 ЗК України передбачає, що межа району, села, селища, міста, району у місті — це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій.

Михайло Шульга отримати повну версію статті