Правове регулювання сімейних відносин: запитання та відповіді

1 Підстави виникнення права спільної власності подружжя.
Загальні норми, що регулюють відносини спільної власності, у тому числі щодо підстав виникнення такої власності, містить глава 26 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Так, зокрема згідно з ч. 3 ст. 355 ЦК України зазначено те, що право спільної власності виникає з підстав не заборонених законом. Це має наслідком застосування положень ст. 11 ЦК України, що містить вказівку та різноманітні підстави виникнення цивільних прав.
Разом із тим до врегулювання відносин спільної власності подружжя як спеціальні мають бути застосовані норми глави 8 Сімейного кодексу України (далі – СК України), яку, щоправда, присвячено лише одному з видів спільної власності, а саме спільній сумісній власності.
Формально відповідь на питання щодо правових підстав виникнення права власності може бути пов’язане з посиланням на вищезгадувану ст. 11 ЦК України (що містить підстави виникнення будь-яких цивільних прав) та главу 24 ЦК України, яка встановлює підстави для набуття права власності. Однак у разі набуття права власності подружжям таке посилання буде недостатнім через те, що правовим результатом дії тих чи інших підстав є виникнення права спільної власності, а тому й ґрунтується виникнення такого цивільного права на більш специфічному юридичному явищі.
Таким явищем є складний юридичний факт або як його ще позначають юридичний склад тощо, до якого входять два, а в окремих випадках можливо й більше юридичні факти (підстави), що обумовлюють виникнення права спільної власності.
Першою підставою може бути майже будь-яке підґрунтя для виникнення цивільного права («майже», тому що є значене коло винятків, за яких право спільної власності може не виникнути), наприклад договір купівлі-продажу. Другою ж підставою є наявність факту шлюбу між особами, внаслідок чого для регулювання відносин з визначення виду права власності, що виникла після придбання майна цими двома особами (подружжям) підлягають застосуванню норми ст. 60 СК України.
Звичайно, складний юридичний факт або юридичний склад може включати до свого змісту й з більшу кількість елементів (юридичних фактів, підстав), наприклад – факт укладення шлюбного договору, в якому врегульовано відносини спільної власності й передбачено виникнення права спільної часткової власності на майно, що набувається подружжям під час шлюбу.
Окрім того необхідно звернути увагу й на те, що при аналізі підстав виникнення права власності у подружжя слід звертати увагу не лише на ті факти, які існують, а й здійснювати перевірку (впевнитись) у відсутності тих чи інших фактів, наприклад, того ж шлюбного договору, який може внести істотні зміни у відносини власності, що виникають між та за участі подружжя.
2 Зміна режиму спільної сумісної власності подружжя на режим спільної часткової власності.
Аналізуючи чинний СК України можна дійти висновку, що він майже не містить норм, які би регулювали відносини спільної часткової власності подружжя, оскільки СК України фактично містить лише згадування про такий вид власності (див., наприклад ч. 2 ст. 45 СК України), припускаючи, що регулювання цих відносин буде здійснено або в договірному порядку (наприклад, шлюбним договором), або, власне, нормами ЦК України та іншого законодавства.
Водночас те, що сімейне законодавство потенційно припускає існування між подружжям відносин спільної часткової власності, не може бути жодних сумнівів, про що свідчать щонайменше положення ч. 2 ст. 97 СК України.
Глава 8 СК України не містить норми (норм), які би регулювали відносини з укладення між подружжям договору (не шлюбного), за яким право власності подружжя на той чи інший об’єкт змінюється з права спільної сумісної власності на спільну часткову власність. Чинна ст. 69 СК України може бути буквально витлумачена лише для тих випадків, коли подружжя бажають припинити відносини спільної часткової власності шляхом виділу частини майна в натурі. Підтвердженням такого припущення є системне тлумачення статей 69–71 СК України, і насамперед назви та змісту ст. 71 СК України.
Окрім того, аналіз положень ст. 367 ЦК України свідчить про те, що термін «поділ» (як і термін «виділ») застосовується у випадках бажання подружжя визначитися з тим майном, що належить кожному з них у натурі.
Разом із тим, відсутність норм СК України, які би регулювали відносини зі спільної часткової власності подружжя, з нашого погляду, не є підставою для відмови у вчиненні відповідних нотаріальних дій та штучного залучення для вирішення цього питання судових органів.
Навпаки, положення ст. 97 СК України (зміст шлюбного договору) свідчить про те, що ці відносини можуть бути врегульовані в договірному порядку з залученням до цього процесу органів нотаріату. При цьому мається на увазі не те, що подружжя мають укладати шлюбний договір із метою вирішення правового режиму наявного в них майна та визначення часток у праві спільної власності. Вважаємо, що використання у даному випадку інституту шлюбного договору не є обов’язковим та неминучим, більш того є свого роду штучним, оскільки сторони можуть укласти договір щодо предмету якого буде лише змінено режим права власності подружжя з права спільної сумісної на спільну часткову. Врегульовувати ж інші відносини, що складаються між ними, подружжя за цим договором не забажають. Виходячи з чого, не має потреби застосовувати інститут шлюбного договору, предмет якого набагато об’ємніше.
Можливість укладення та нотаріального посвідчення такого договору (можливими варіантами назви якого є «договір зміни правового режиму майна подружжя» або «договір визначення часток у праві спільної власності подружжя» тощо) ґрунтується на загальних положеннях цивільного та сімейного законодавства, зокрема ч. 1 ст. 9 СК України, згідно з якою врегулювання відносин подружжя договором можливе з урахуванням обмежень, установлених СК України (такі відсутні), інших законів та моральних засад суспільства.
3 В яких випадках та за якими договорами потрібно витребувати згоду подружжя, а в яких ні?
Як загальне правило для відповіді на це запитання має бути наведено положення ч. 3 ст. 65 СК України, згідно з яким має бути надана нотаріально посвідчена згода іншого подружжя при укладенні одним із подружжя договорів, що потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна.
Однак зрозуміло,

Олег ПЕРВОМАЙСЬКИЙ отримати повну версію статті