Правове регулювання порядку накладання заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації

МИРОСЛАВА ДЯКОВИЧ,
кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Франка
ЮРІЙ ЮРКЕВИЧ,
кандидат юридичних наук, асистент кафедри цивільного права і процесу Львівського національного університету імені Франка
Правове регулювання порядку накладання заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації
Відповідно до п. 9 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. № 3425 нотаріуси наділені правом накладати та знімати заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації. Варто зазначити, що первинна редакція зазначеного вище Закону право вчиняти вказані нотаріальні дії відносила до компетенції державних нотаріусів у державних нотаріальних конторах та, у передбачених законом випадках, посадових осіб виконавчих комітетів органів місцевого самоврядування. Однак з 1998 року у зв’язку із прийняттям Указу Президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23.08.1998 р. № 932/98 (втратив чинність) приватні нотаріуси також уповноважені накладати та знімати заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації. Крім цього, зміни до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», внесені Законом України від 15.12.2005 р. № 3201-IV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», закріпили це.
У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема дослідження порядку накладання заборони відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно). Також практика застосування законодавства та наявність низки неузгодженостей в його нормах зумовлюють потребу у вирішенні проблемних питань, пов’язаних із вчиненням цієї нотаріальної дії, що послужить способом вдосконалення відповідної нормативно-правової бази.
Таким чином, провадження із вчинення досліджуваної нотаріальної дії умовно розділяють на дві стадії: (1) власне вчинення нотаріальної дії, та (2) внесення відомостей про вчинену нотаріальну дію до Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна чи Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Разом з тим, перш ніж перейти до аналізу правового регулювання порядку її вчинення, слід зауважити, що такий термін, як «накладання заборони відчуження нерухомого майна», вживається, зокрема, у назвах глави 10 Закону України «Про нотаріат» та розділу 26 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за № 283/8882 , а також у ст. 73 цього Закону та підпунктів 251, 252, 253 вказаної Інструкції. Однак поряд з терміном «накладання» використовується термін «накладення» заборони відчуження нерухомого майна, який зустрічається в ч. 7 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», підпунктах 38 та 251 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. У свою чергу, такі нормативно-правові акти, як Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952, Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 р. № 31/5 та Правила ведення нотаріального діловодства, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 р. № 3253/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 р. за № 1318/18613 , взагалі не вживають поняття «накладання», використовуючи лише термін «накладення» заборони відчуження нерухомого майна (ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», розділ 2 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та п. 8.9, додатки 9 та 26 Правил ведення нотаріального діловодства).
Згідно зі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус чи посадова особа органу місцевого самоврядування за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження:

Мирослава ДЯКОВИЧ отримати повну версію статті