ПРАВА ПОДРУЖЖЯ ЩОДО НАЛЕЖНОГО ЇМ РОЗДІЛЬНОГО МАЙНА

Реєстрація шлюбу за загальним правилом (якщо інше не встановлено шлюбним договором) є підставою для виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно. Втім, незалежно від наявності шлюбу, кожен із подружжя може мати майно, що належить на праві власності йому особисто (роздільне майно).
Щодо визначення права, за яким подружжю належить роздільне майно, в теорії та законодавстві виникають певні труднощі. Не викликає сумнівів, що роздільне майно відноситься до об’єктів права приватної власності. Однак, для того, щоб підкреслити відмінність цього майна від спільного майна подружжя нерідко використовувалися терміни «особиста власність», «роздільна приватна власність подружжя». Новий СК України закріпив поняття «особиста приватна власність подружжя» (гл. 7 СК України). Як перші, так і останній терміни не можна визнати вдалими. Особливо багато питань в цьому випадку викликає останній, адже саме його закріплено в СК України.
У науці термін «особиста приватна власність» зазнав справедливої критики. Ущербність цього терміна виявляється в різних аспектах.
По-перше, як відзначалося в літературі, особиста власність була основною категорією права соціалістичного суспільства. Хочемо ми того чи ні, але в нашій країні термін «особиста власність» завжди буде персоніфікувати певний період історії, що характеризувався всебічним обмеженням прав суб’єктів власності. Професор З. В. Ромовська вважає, що така критика не може сприйматися всерйоз, тому що справа не в термінах, а в тому значенні, яке в них вкладає закон. Однак з цим важко погодитися. Основні, базові категорії в праві повинні відрізнятися особливою чіткістю й однозначністю тлумачення. У цьому ж випадку терміни мають особливе значення. Немає необхідності нагадувати, що в радянський період особиста власність завжди протиставлялася власності приватній. Ці дві форми власності розглядалися як антагоністичні, протилежні за своєю суттю. Неприйняття приватної власності становило основу соціалістичного вчення про власність, у той час як особиста власність розглядалася як база соціалістичного суспільного ладу. Виключення з правового обороту поняття «особиста власність» та його заміна категорією «приватна власність» стали своєрідною віхою прогресивного розвитку нашої країни. Всі ці етапи добре пам’ятають юристи, тому можуть критикувати ідею реанімації терміна «особиста власність», а тим більше ідею створення такого правового «гібриду», як «особиста приватна власність», що включає два несумісних по своїй правовій природі явища. І який би новий зміст не вкладався в поняття особистої приватної власності СК України, в ньому неминуче будуть проступати риси віджилої правової категорії.
По-друге,

Ірина ЖИЛІНКОВА отримати повну версію статті