ПОСТАНОВА ПРО ВІДМОВУ У ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЇ ЯК ПЕРЕДУМОВА ДЛЯ ЗВЕРНЕННЯ СПАДКОЄМЦЯ ДО СУДУ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЙОМУ ДОДАТКОВОГО СТРОКУ НА ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ В КОНТЕКСТІ СТ. 1272 ЦК УКРАЇНИ. НАСКІЛЬКИ ТАКА ПРАКТИКА Є ЛОГІЧНОЮ ТА ПРАВОМІРНОЮ?

ВІКТОР ДОБРОЛЬОЖА,
приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу
ПОСТАНОВА ПРО ВІДМОВУ У ВЧИНЕННІ НОТАРІАЛЬНОЇ ДІЇ ЯК ПЕРЕДУМОВА ДЛЯ ЗВЕРНЕННЯ СПАДКОЄМЦЯ ДО СУДУ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЙОМУ ДОДАТКОВОГО СТРОКУ НА ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ В КОНТЕКСТІ СТ. 1272 ЦК УКРАЇНИ. НАСКІЛЬКИ ТАКА ПРАКТИКА Є ЛОГІЧНОЮ ТА ПРАВОМІРНОЮ?
Винесення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії (далі — постанова) не є в нотаріальній практиці поширеним явищем. Так, вчинивши протягом 2011 р. 357 268 нотаріальних дій, 144 нотаріуси Житомирщини (100 приватних та 44 державних) винесли сумарно 1355 зазначених постанов, левова частка яких (1189, або 88 %) припадає на державний сектор обласного нотаріату. Тобто в середньому 1 постанова припадає на 264 нотаріальні дії. Причому для приватних нотарів ця узагальнююча цифра співвідношення кількості вчинених дій та винесених постанов зростає до 1751, а для державних зменшується до 56 дій на 1 постанову. Якщо ж загальну кількість винесених у минулому році постанов умовно розподілити на всіх практикуючих в області нотаріусів, то вийде інша доволі цікава цифра — 1,66 постанови для приватного сектора порівняно із 27 постановами для державного (тут і далі: підрахунки автора. — Прим ред.).
Звісно, статистика — річ умовна, проте незаперечним є той факт, що далеко не кожен наш колега має на сьогодні практику оформлення таких постанов. Зрозуміло, що відсутній не лише наближений до єдиного зразок зазначеного документа, але й більш-менш єдина практика самого порядку винесення та судового оскарження таких постанов. На жаль, тема винесення постанов не набула детального обговорення і у фахових виданнях. Винятком є хіба що цікавий матеріал приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Олени Сірякової «Поста¬нова про відмову у вчиненні нотаріальної дії та роздуми про порядок її оскарження» («Мала енциклопедія нотаріуса». – 2008. – № 8).
Як витікає із проведеного відділом нотаріату Головного управління юстиції Житомирської області узагальнення, переважна кількість винесених постанов стосувалася оформлення спадщини. При цьому найпоширенішими підставами для відмови були відсутність у спадкоємців документів, що підтверджують належність майна спадкодавцеві; пропущення строків для прийняття спадщини; видача право¬встановлюючого документа на ім’я спадкодавця після його смерті тощо.
Візьмемо для прикладу лише таку типову і розповсюджену підставу для відмови у вчиненні нотаріальної дії, як відмова у видачі свідоцтва про право на спадщину через пропущення спадкоємцем передбаченого законом строку для прийняття спадщини.
Наскільки винесення постанови за таких умов є логічним, а головне, — правомірним з огляду на чинне законодавство?
Чи виноситься зазначена постанова нотаріусом іноді лише з огляду на існуючу практику?
Так, за підрахунками автора пропущення шестимісячного строку було підставою для винесення постанов приблизно у 18 % від їх загальної кількості. Проте цей середньостатистичний і узагальнюючий для області показник є досить різним для окремих держнотконтор і коливається в межах від 5 до 28 %. Природним є питання: чому такою неоднорідною є практика винесення постанови і сприйняття цього документа та ставлення до нього серед нашої нотаріальної спільноти?
Відповідь є очевидною:

ВІКТОР ДОБРОЛЬОЖА отримати повну версію статті